Класифікація методів дослідження фінансового стану підприємства: формалізовані та неформалізовані методи.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та

принципів дослідження фінансового стану та фінансових результатів діяльності

підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного

аналізу загалом і фінансового аналізу зокрема.

Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні

аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та

залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв;

психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи

аналітичних таблиць.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких

покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них: арифметичних

різниць; ланцюгових підстановок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний;

балансовий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний;

простих та складних відсотків та ін.

У процесі фінансового аналізу також широко застосовуються і традиційні методи

економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний,

індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також економіко-математичні

методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд

спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів

фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів як

загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних методів фінансового аналізу.

Можна виділити серед них шість основних методів фінансового аналізу:

 горизонтальний аналіз;

 вертикальний аналіз;

 трендовий аналіз;

 метод фінансових коефіцієнтів;

 порівняльний аналіз;

 факторний аналіз (у тому числі аналіз за схемою Дюпон-каскад).

Горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з

попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових

фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у

цілому.

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів

і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від

випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою

тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться

перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин даних звітності,

визначення взаємозв'язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарський аналізі

порівняння зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, його

дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз та порівняння показників

даного підприємства з показниками конкурентів, з середньогалузевими та середніми

загальноекономічними даними.

Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний

показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому

факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення

результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його

окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Метод Дюпон-каскад – система фінансового аналізу, яка передбачає розкладання

показника «коефіцієнт рентабельності активів» на ряд інших фінансових коефіцієнтів його

формування, взаємозалежність у єдиній системі.

Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу для конкретних цілей

вивчення фінансового стану підприємства та фінансових результатів його діяльності у

сукупності становить методологію та методику аналізу.

4. Порівняльний аналіз, його сутність та основні методи приведення вихідних даних до порівнянного вигляду: метод нейтралізації структурного, вартісного та об’ємного фактора.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або просторовий, аналіз. Суть прийому порівняння полягає в порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) із показниками попереднього періоду. Для того щоб на основі результатів порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників пов’язана із відповідністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів.

Для того щоб величини, які порівнюються, були зіставні та якісно однорідні, потрібно забезпечити:

порівнянність календарних періодів часу при вивченні динаміки показників (за кількістю днів, місяців);

єдність оцінки (нейтралізація цінового чинника);

єдність кількісних і структурних чинників (для цього порівнювальні якісні показники, наприклад собівартість, переводять на однакову (фактичну) кількість і структуру).

Обов’язковою умовою зіставлення порівнювальних показників є єдність методики їх розрахунків, оскільки бувають випадки, коли показники плануються за однією методикою, а для їх фактичного визначення застосовується інша методика.