Поняття фінансової системи, її сутність і структурна побудова

Наукове розуміння терміну „система” включає в себе такі значення, як закономірно взаємопов’язані один з одним елементи, які складають єдине ціле, форму, спосіб організації чого-небудь, наприклад державна система, господарська система.

Поняття „фінансова система” теж являє собою сукупність взаємопов’язаних елементів, що мають однорідні ознаки. Воно є одним з основних, базисних понять, які характеризують структуру фінансових відносин.

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян. Ці фінансові ресурси зосереджуються в розпорядженні держави, підприємницького сектора економіки (фінанси підприємницьких структур), певних фінансових інститутів, домогосподарств.

При визначенні і застосуванні поняття „фінансова система” є деякі розбіжності у поглядах зарубіжних і вітчизняних вчених. Особливість підходів зарубіжних авторів полягає у сприйнятті фінансової системи як сукупності фінансових ринків, фінансових інститутів і фінансових інструментів. Модель фінансової системи за основними грошовими потоками постає як поєднання ринків, інститутів і фірм із надання фінансових послуг, які виступають фінансовими посередниками. Це обумовлено стрімким зростанням розмірів фінансових ринків, збільшенням обсягів операцій з фінансовими активами, глобалізацією фінансових потоків, посиленням впливу небанківських фінансових інститутів у мобілізації і перерозподілу капіталу.

У вітчизняній науковій літературі підходи до розгляду теоретичних аспектів фінансової системи відрізняються від тих, що містяться у закордонних джерелах. Соціально-економічний зміст, функції і структура фінансової системи безпосередньо пов’язані з особливостями економічного устрою держави.

Вітчизняними науковцями поняття „фінансова система” визначається як сукупність економічних відносин та різноманітних фондів фінансових ресурсів, які створюються і використовуються в місцях їхнього акумулювання з метою забезпечення економічного та соціального розвитку. Розгляд системи фінансів на основі узагальнення її внутрішніх ознак є певним продовженням і поглибленням розгляду категорії „фінанси”. Нинішні підходи до характеристики фінансової системи у вітчизняних авторів стосуються таких понять як „система фінансів держави”, „система державних фінансів”, „сфери і ланки фінансової системи”, „фінансовий сектор економіки”. Це набуває особливої актуальності з огляду на забезпечення відповідності вітчизняного фінансового права вимогам Європейського Союзу, запровадження міжнародних стандартів фінансової діяльності. Згідно з трактуванням МВФ фінансовий сектор розглядається як частина економіки, що пов’язана з діяльністю фінансових інститутів. Оскільки до фінансового сектору відносять такі фінансові інститути як національний та комерційні банки, страхові компанії, фондові біржі, кредитні спілки, фінансовий сектор у цьому аспекті представляє фінансову систему.

З огляду на опрацювання міжнародної практики розгляду фінансової системи і дослідження вітчизняних аналітиків фінансова система постає як:

• сукупність різних сфер фінансових відносин, у процесі яких формуються грошові фонди;

• сукупність певних ланок фінансових відносин, які за принципом функціонального призначення мають свої особливості у створенні і використанні фондів грошових коштів;

• система форм і методів утворення, розподілу і використання фондів грошових коштів;

• фінансова система також розглядається як сукупність організаційних структур та органів управління фінансами в країні.

Таким чином фінансова система охоплює сукупність економічних відносин, на основі яких створюються і використовуються відповідні фонди фінансових ресурсів, з одного боку, а з іншого - це система органів, що організують ці відносини.

Виходячи з цього, слід розрізняти поняття „фінансова система” за двома ознаками :

• внутрішня сторона фінансової системи;

• зовнішня сторона фінансової системи.

За внутрішньою будовою фінансова система являє собою сукупність відносно відособлених, взаємопов’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу та перерозподілу ВВП. Основу фінансової системи становлять сфери фінансових відносин та її окремі ланки.

Сфери внутрішньої структури фінансової системи характеризують узагальнену за гіевною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладено рівень економічної системи:

мікроекономічний рівень - фінанси суб’єктів господарювання;

• макроекономічний рівень - державні фінанси;

• рівень світового господарства;

• забезпечувальна сфера - фінансовий ринок, страховий ринок.

Ланки внутрішньої структури фінансової системи вказують на

відокремлену частину фінансових відносин. Виділення таких ланок проводиться за ознакою наявності відособленого фонду фінансових ресурсів чи специфічних форм і методів фінансових відносин. При

всій єдності цих відносин за ознаками категорії „фінанси” ланки фінансової системи як окремі їх елементи мають свої характерні ознаки та особливості.

Ланки, виділені усередині кожної зі сфер фінансової системи, визначають певну частину фінансових відносин, мають власну специфічну сферу застосування і успішно функціонують при досконалості та ефективності фінансової системи в цілому.

Зовнішня сторона являє собою організаційну структуру фінансової системи - сукупність фінансових органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами.

У широкому розумінні за організаційною побудовою фінансова система - це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих частин, іцо беруть участь у фінансовій діяльності або сприяють її здійсненню.

Рис.2.1. Фінансова система

Як складна, багаторівнева система, фінанси включають загальнодержавні фінанси, фінанси місцевих органів влади, фінанси суб’єктів господарювання, міжнародні фінанси, фінансовий, страховий ринки. Кожна з цих підсистем являє собою єдність взаємопов’язаних структурних елементів: витрат, доходів, способів формування доходів, інститутів підсистеми, відносин між її суб’єктами.

Сутність фінансової системи розкривається також через складові організаційно-економічні елементи та економічні відносини, що виникають з їх приводу. Як комплекс організаційно- економічних елементів, фінансова система включає такі складові як бюджетну, грошову, кредитну, страхову системи. Акумулюючою складовою є бюджетна система як центр фінансів країни.

Фінансова наука постійно поглиблює своє розуміння фінансової системи. У теперішній час до її складу включають не тільки державні фінанси, але й фінанси підприємницьких структур, страхові, позабюджетні фонди, державний кредит, фінанси домогосподарств.

Сучасна економічна доктрина України спирається на принципи багатовекторності і спрямована на гармонізацію фінансової системи країни зі світовими системами.

Однією з головних тенденцій, що характеризує сучасний розвиток світової економіки та фінансів, є глобалізація Проблемам розвитку глобалізаційних процесів, їхнього впливу на різні сфери суспільного життя, особливостям формування фінансової системи в сучасних умовах, присвятили свої роботи вітчизняні та іноземні фахівці, науковці й практики. Цей процес досліджується різними науками та науковими школами, кожен з яких пропонує своє визначення та підхід до цього поняття .

Як зазначається у документах Міжнародного валютного фонду, „глобалізація в її економічному контексті означає зростання інтегрованості економіки країн світу, особливо по лінії торгівлі та фінансових потоків”.

Важливою рисою глобалізації є формування цілісного фінансово-інформаційного простору, який охоплює не тільки комерційну діяльність, а й всю діяльність людини. Процеси глобалізації набувають поширення в усіх сферах життя суспільства, особливо в інформаційній і фінансовій.

Фінансова глобалізація як одна з провідних складових процесів глобалізації об’єднує глобальні фінансові ринки, фінансові інструменти і технології, фінансові корпоративні структури (комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, аудиторські фірми, фондові та валютні біржі).

Процеси глобалізації досліджуються в усіх сферах розвитку світового господарства, але вирішальними, з точки зору їх впливу на функціонування національних фінансових систем, є процеси глобалізації саме у світовій фінансовій сфері.

Аналітики фінансових ринків відзначають, що в основі глобалізації фінансової системи полягає взаємодія таких явищ як:

• технічний прогрес, який дозволяє здійснювати міжнародні фінансові угоди у режимі реального часу і значно скорочувати витрати на транспорт та комунікації;

• зростаюча конкуренція між кредитними і фінансовими інститутами на фінансових ринках, а також між самими фінансовими ринками внаслідок значного розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій;

• формування та консолідація регіональних інтеграційних об’єднань;

• проведення економічних реформ у ряді країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою, створення сприятливого клімату для іноземних інвесторів;

• виникнення і розробка нових фінансових інструментів, які стимулюють зростання міжнародних фінансових ринків.

Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків, і наслідки глобалізацій цих процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи. Наприклад, широкі можливості створює глобалізація для вітчизняного страхування як частини фінансового ринку. Серед них - удосконалення регулювання страхової діяльності з боку держави на основі міжнародного досвіду, використання новітніх технологій, формування нових видів страхових послуг.

Але формування глобального страхового простору вимагає не і ільки адаптування до зовнішньоекономічних тенденцій, але й розробки прагматичної політики з додержанням національних інтересів, удосконалення страхового законодавства, збереження стабільності національної фінансової системи.

Розділ 2

Науковці підкреслюють, що зміни у світовій фінансовій системі зумовлені процесами глобалізації, крім позитивних результатів, можуть сприяти і зростанню фінансової нестабільності.

Комплексне дослідження процесу фінансової глобалізації дало змогу виявити певні фактори, які обумовлюють її розвиток. Аналіз цих факторів при реформуванні фінансової системи, ґрунтовне дослідження впливу глобалізації цих процесів на розвиток національних фінансових систем, відповідні зміни у світовій фінансовій системі дозволяють формувати фінансову політику держави з метою зменшення негативних наслідків та максимізації вигоди для країни від процесу фінансової глобалізації.

Інтеграція фінансової системи України у світовий фінансовий простір зумовлює необхідність урахування можливого впливу інтегрованого глобального фінансового середовища на фінансову систему України, використання міжнародного досвіду щодо створення розгалуженої системи фінансових інститутів, ефективного функціонування усіх сфер фінансової системи.