1.3. Поняття фінансової послуги, її ознаки та види
Фінансові послуги – це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічної діяльності та потреб населення, які здійснюються, як правило, на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування.
Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими послугами вважаються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Зазначені операції можуть здійснюватись з грошовими коштами, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та правами вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.
Фінансові послуги надаються фінансовими установами відповідно до вимог чинного законодавства та положень нормативно-правових актів.
Згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважають такі послуги:
1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/ або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
2) довірче управління фінансовими активами;
3) діяльність з обміну валют;
залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;
5) фінансовий лізинг;
6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
7) надання гарантій та поручительств;
8) переказ грошей;
9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
10) торгівля цінними паперами;
11) факторинг та інші операції.
Надання фінансових послуг забезпечує вирішення таких важливих завдань, як прискорення обігу капіталу у суспільстві, залучення суб'єктами економічної діяльності додаткових інвестицій, стримування інфляційних процесів, задоволення споживчих потреб населення та підвищення його добробуту.
Мобілізація та перелив капіталу в економіці забезпечуються за рахунок емісії та обігу фінансових активів, що є носіями вільного капіталу. У зв'язку з цим, надання фінансових послуг, пов'язаних із залученням та перерозподілом капіталу, супроводжується використанням фінансових активів - грошових коштів (як в національній грошовій одиниці, так і в іноземних), банківських депозитів, цінних паперів, боргових зобов'язань, прав вимоги боргу тощо.
Суть фінансової послуги проявляється у виконанні фінансовою установою конкретних дій з фінансовими активами в інтересах клієнта та переважно за його рахунок. Термін «фінансова послуга» за своїм змістом є вужчим, ніж термін «фінансова операція». Фінансова операція може здійснюватись фінансовою установою як в своїх цілях, так і в інтересах клієнта за рахунок власних або залучених ресурсів. Наприклад, здійснення банком інвестицій в цінні папери за рахунок банківських ресурсів є фінансовою операцією, проте не вважається фінансовою послугою.
Фінансові послуги характеризуються такими основними властивостями:
1. абстрактністю;
2. спрямованістю на задоволення потреб споживача;
3. договірним та комплексним характером реалізації;
4. платністю;
5. значним рівнем регулювання з боку держави та саморегулівних організацій фінансових установ.
Абстрактність фінансової послуги пов'язана з відсутністю її матеріальної субстанції – носія. На відміну від продажу товарів, у процесі якого покупець набуває певні матеріальні речі, реалізація фінансових послуг має на меті задоволення потреб клієнтів з метою набуття ними певних вигод, що може знаходити вираження у одержанні доходу інвестором, захисту заощаджень громадян від інфляційного знецінення, додатковому фінансуванні господарської діяльності, гарантуванні платежів, проведенні розрахунків, страхуванні тощо. Успішність діяльності фінансових установ залежить від ступеня задоволення ними запитів клієнтів за обсягом, структурою та якістю фінансових послуг.
«Матеріалізація» фінансових послуг відбувається шляхом реалізації договірних відносин між фінансовими установами та їх клієнтами. Надання переважної більшості фінансових послуг здійснюється на основі укладення договору між фінансовою установою та клієнтом. Складність операційних технологій сучасних фінансових операцій вимагає від фінансових установ проведення додаткового роз'яснення та консультування клієнтів при укладенні таких договорів.
Фінансова послуга як і будь-який товар має свою вартість, яка знаходить відображення у її ціні (тарифі). Переважна більшість фінансових послуг оплачується клієнтами і забезпечує фінансовим установам одержання процентних, торговельних та комісійних доходів. Ціна фінансової послуги є інструментом конкуренції між фінансовими установами. Кожна фінансова установа розробляє свою політику цін на фінансові послуги. Ціна фінансової послуги знаходиться в прямій залежності від рівня витрат на її реалізацію, ступеня розвитку ринку – таких послуг, конкуренції між фінансовими установами. Окремі фінансові послуги, що надаються спільно з іншими фінансовими послугами, можуть бути безоплатними. У такий спосіб фінансові установи намагаються залучити нових клієнтів та в найбільш повній мірі задовольнити їх потреби.
Сучасні тенденції розвитку ринку фінансових послуг визначаються появою нових видів фінансових послуг, що характеризуються комплексністю або їх наданням в одному «пакеті». Наприклад, клієнт банку при відкритті депозитного рахунку одержує кредитну платіжну картку, що надає йому можливість здійснювати розрахунки за товари та послуги у безготівковій формі та у межах визначеного ліміту одержати банківський кредит.
Реалізація фінансових послуг забезпечує рух грошових коштів в межах окремої країни та світового простору та супроводжується дією різноманітних ризиків. Через ринок фінансових послуг можуть проводитись фінансові операції, що визначаються як сумнівні, або такі, що спрямовані на легалізацію грошей, набутих злочинним шляхом чи призначені для фінансування терористичної діяльності. Виходячи з важливості фінансових операцій та з метою недопущення порушень законодавства та зловживань на ринку фінансових послуг, державою забезпечується їх регулювання, нагляд та контроль за реалізацією. Сумнівні фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу з боку держави та обов'язковій реєстрації фінансовими установами.
Фінансові послуги можуть бути поділені на окремі види за певними ознаками класифікації.
Залежно від суб'єктів ринку – одержувачів фінансових послуг розрізняють послуги, що надаються юридичним, фізичним особам та державним органам.
За економічним змістом фінансові послуга поділяються на такі групи:
– кредитні послуги;
– депозитні послуги;
– торговельні та конверсійні послуги;
– розрахункові послуги;
– комісійні послуги;
– агентські послуги;
– страхові послуги;
– гарантійні послуги:
– довірчі послуги;
– послуги з недержавного пенсійного забезпечення.
Такий поділ зумовлений тим, що фінансові послуги характеризуються неоднорідністю і підлягають реалізації за рахунок здійснення різних за змістом фінансових операцій.
За ознакою стягнення фінансовими установами плати за проведення фінансових операцій розрізняють платні і безоплатні фінансові послуги. На ринку фінансових послуг переважають платні послуги. Безоплатні фінансові послуги можуть надаватися в цілях залучення нових клієнтів, збільшення фінансових ресурсів оферентів таких послуг, розширення асортименту суміжних фінансових операцій та підвищення рівня обслуговування клієнтів.
Залежно від ступеня поширення фінансових послуг на ринку виділяють:
– традиційні види фінансових послуг;
– новітні види фінансових послуг.
Традиційними видами фінансових послуг є банківські кредитні, депозитні, розрахункові операції. Новими для українського ринку фінансових послуг є довірчі послуги щодо управління фондами фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю. Поява нових видів фінансових послуг зумовлена інституційним розвитком фінансового сектора України та зростанням його ролі у фінансовому забезпеченні економіки, а також розвитком комп'ютерних та інформаційних технологій. Поступового поширення в Україні набувають телефонний банкінг, мобільний банкінг, Інтернет-банкінг та інші послуги, що базуються на новітніх технологіях. Розробка нових фінансових послуг є важливою складовою стратегії фінансових установ.
В умовах посилення конкуренції між фінансовими установами зростає значення маркетингу в їх діяльності. Важливими складовими маркетингу в сфері фінансового посередництва є:
– виявлення існуючих і потенційних ринків для надання фінансових послуг;
– визначення потреб клієнтів у якісних фінансових послугах;
– вибір найбільш вигідних сегментів ринку для просування фінансових послуг;
– організація реалізації фінансових послуг;
– вдосконалення існуючих і розробка нових видів фінансових послуг; ф стимулювання попиту на фінансові послуги;
– здійснення постійного контролю за повнотою реалізації фінансових послуг та якнайкращим виконанням доручень клієнтів;
– пошук резервів для нарощування обсягів реалізації фінансових послуг.
Реалізація зазначених напрямів спрямована на забезпечення більш повного задоволення потреб споживачів у фінансових послугах за їх обсягом, структурою та якістю.