1. Поняття фінансової безпеки держави

Фінансова безпека держави (ФБ) - це захищеність інтересу держави у фінансовій сфері, або такий стан бюджетної, податкової та грошово-кредитної систем, що гарантує спроможність держави ефективно формувати, зберігати від надмірного знецінення та раціонально використовувати фінансові ресурси країни для забезпечення її соціально-економічного розвитку і обслуговування фінансових зобов'язань.

Перехід до ринкової економіки означає також перехід до ринкових методів регулювання економічних процесів. В ринковій економіці це, насамперед, монетарні та фіскальні важелі впливу. Виходячи з цього, спроможність держави забезпечити прийнятний на цей час рівень забезпечення фінансової безпеки держави пов'язується з ефективністю дії бюджетно-податкових і грошово-кредитних важелів, які є основними ринковими регуляторами соціально-економічного розвитку держави.

Основними загрозами фінансовій безпеці держави є:

• недосконалість бюджетної політики і нецільове використання коштів бюджету;

• переважно фіскальний характер системи оподаткування;

• значні розміри державного та гарантованого державою боргу, проблеми з його обслуговуванням;

• різкі зміни рівня цін та курсу національної валюти;

• невисокий рівень капіталізації банківської системи, невеликі обсяги довгострокового банківського кредитування та значний рівень відсоткових ставок по кредитах;

• неспроможність банків до акумулювання коштів і довгострокового кредитування;

• криміналізація та масштабний відплив капіталу у "тінь" і за кордон.

Неадекватне реагування на зазначені загрози призводить до фінансової кризи, котра виявляється у різкому падінні ВВП, порушенні процесу формування і розподілу централізованих фондів держави, дестабілізації банківської системи, знеціненні національної валюти та дефолті з суверенних боргів. Підвищення рівня фінансової безпеки здійснює держава в рамках фінансової політики (бюджетної, в т.ч. боргової, податкової) і грошово-кредитної політики (в т. ч. валютно – курсової).

Бюджетна безпека - це спроможність бюджетної системи забезпечити фінансову самостійність держави та ефективне використання нею бюджетних коштів в процесі виконання функцій соціального захисту; державного управління і міжнародної діяльності; фінансування науки, освіти, культури і охорони здоров'я; забезпечення національної безпеки і оборони, реалізації інвестиційної та екологічної політики.

Критеріями ефективності бюджетної політики з позиції ФБ є: збалансованість бюджету; самостійність національної бюджетної політики; фінансова забезпеченість функцій держави; стабільність джерел доходів бюджету; цілісність бюджетної системи як фінансової основи єдності держави; узгодженість поточних і стратегічних завдань.

Бюджетне і податкове регулювання - один із двох (поряд з монетарною політикою) класичних методів впливу держави на фінансову безпеку. Одним з показників, що характеризує бюджет держави, є відношення обсягу бюджету до ВВП. Через зведений бюджет України в останні роки перерозподілялось 25-32% ВВПЗ одного боку, 9-10 млрд. дол. недостатньо для функціонування державної інфраструктури України.

Однією із загроз є перевищення реального бюджетного дефіциту над запланованим. Це спричиняє секвестрування, піддає сумніву ефективність роботи уряду, створює труднощі у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Згідно з вимогами ЄС, бюджетний дефіцит країни не має перевищувати 3% від ВВП.

Невиконання бюджету пов'язане з наданням пільг. Продовжується практика перетворення більшості областей на реципієнти ("донорами" залишаються Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська області, місто Київ і Крим). В окремих галузях періодично проводиться списання податкової заборгованості, при цьому дотації і пільги залишаються. З'являються нові пільги. Бюджет щорічно недоодержує 700 млн. грн. через пільги з ПДВ сільгоспвиробникам, 130 млн. грн. спрямовуються на здешевлення кредитів аграріям, пільги з ПДВ для молочної і м'ясної промисловості оцінюються в 160 млн. грн., автомобільної - у 75 млн. грн.

Отже, формування бюджету в Україні багато в чому залишається сферою популізму і лобізму.

Податкова політика на сучасному етапі економічних реформ

Вплив податків на економіку подвійний. Одні з них (ПДВ, акцизи) впливають на виробництво через попит, інші - безпосередньо на виробництво (податок на прибуток).

Розвинені країни для збільшення виробництва намагаються збільшувати споживання. В Україні - за низького рівня доходів населення змушено ще й сплачувати кілька податків: на доходи фізичних осіб, ПДВ і акцизи. Невисокий внутрішній попит спонукає українських виробників орієнтуватися на зовнішнього споживача.

Надмірне оподаткування скорочує обігові кошти і фонди розвитку підприємств, породжує неплатежі (збільшення у 1998 р. акцизів на спирт призвело майже до зупинки лікеро-горілчаної галузі). Агресивна фіскальна політика також провокує "тінізацію" економіки, стримує інвестиції, які реагують на рівень податків.

Оподаткування зовнішньої торгівлі виливає на виробництво через дії партнерів. Великої шкоди нашому експорту завдало введення Росією ПДВ на імпорт (1996 р.). Хоча цей захід відповідав міжнародній практиці, проте через нього деякі українські товари були витіснені з російських ринків. Зупинило експорт цукру до Росії введення у 1997 р. імпортного мита в розмірі 15%, а також додаткового імпортного мита в розмірі 3% і тимчасового 20-відсоткового мита у 1998 р.

Аналіз виконання зведених бюджетів України показує, що більше 50% доходів пов'язано з надходженням податку на прибуток підприємств, ПДВ та прибуткового податку з громадян.

Показовим є досвід США, де принципи "кривої Лаффера" використані на початку 80-х років XX ст. у податковій політиці Р.Рейгана. Проведені у США емпіричні дослідження довели, що точка максимуму доходів бюджету знаходилася набагато правіше від тієї, що характеризувала фактичний рівень податкових надходжень.

Проект Податкового кодексу України передбачає зниження рівня податкових ставок, проте слід урахувати, що в початковий період зменшення обсягів податкових надходжень до бюджету може означати збільшення його дефіциту.

Українські виробники переважно працюють на застарілому обладнанні. Тому слід очікувати, що зниження рівня податку на прибуток може допомогти підприємствам спрямувати більше коштів на реконструкцію та розвиток виробництва.

ПДВ повинен, насамперед, відповідати своєму призначенню.

В процесі реформування податкової системи слід досягти оптимального співвідношення прямих і непрямих податків, оподаткування юридичних та фізичних осіб. Податкову реформу в Україні потрібно розглядати як органічну складову макроекономічної політики, вона має бути спрямована на структурну перебудову економіки, забезпечення її стабільності і зростання, підвищення добробуту населення. Саме ці положення слід ураховувати під час доопрацювання Податкового кодексу України.