Лекція

3. Роль банків у фінансовому посередництві

Ключова роль у реалізації фінансового посередництва належить банкам. Банки є основним видом фінансових посередників, що забезпечують реалізацію найбільшого переліку фінансових операцій, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих їх видах.

Банкам як фінансовим посередникам притаманні дві основні функції: трансформаційна і емісійна.

Трансформаційна функція банків полягає у перетворенні грошових потоків з одними якісними характеристиками на грошові потоки з іншими якісними характеристиками. Трансформація грошових потоків може бути забезпечена шляхом їх регіональної трансформації, трансформації сум, трансформації строків, валютної трансформації та трансформації ризиків.

Регіональною трансформацією досягається збалансування пропозиції та попиту на додаткові фінансові ресурси за регіонами, тобто банками здійснюється залучення коштів у регіонах з надлишковими обсягами заощаджень, і розміщення їх у регіонах, де вільних коштів бракує.

Трансформація сум забезпечує узгодження грошових потоків за сумами, шляхом надання банками великих кредитів за рахунок залучення на депозитні рахунки невеликих вкладень багатьох заоїцаджувачів.

Трансформація грошових потоків за строками досягається за рахунок узгодження обсягів довгострокових вимог та короткострокових зобов'язань банків шляхом надання ними довгострокових кредитів за рахунок короткострокових депозитів або навпаки.

Валютна трансформація забезпечує конверсію грошових потоків, що виражені в одній грошовій одиниці, в грошові потоки - в іншій грошовій одиниці. З метою реалізації валютної трансформації банки залучають грошові кошти в одній валюті, а розміщують в іншій.

Трансформація ризиків клієнтів банківських установ досягається банками за рахунок застосування внутрішніх і зовнішніх механізмів обмеження ризиків, серед яких розподіл ризиків, хеджування, диверсифікація, страхування тощо.

Реалізація банками трансформаційної функції сприяє прискоренню обороту капіталу в процесі відтворення, збільшенню обсягів та підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Емісійна функція банків полягає в емісії ними та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів. Емісійна функція виконується як центральними банками, що здійснюють емісію грошових засобів, так і комерційними банками, що емітують депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Якщо окремі види трансформації грошових потоків можуть бути забезпечені небанківськими фінансовими установами, то емісійна функція є притаманною виключно банкам.

Реалізація функцій банків здійснюється шляхом проведення ними банківських операцій, що поділяються на традиційні і нетрадиційні.

Традиційними банківськими операціями є залучення коштів на депозити, кредитування юридичних та фізичних осіб, органів державної виконавчої влади, проведення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банків.

У сучасних умовах нетрадиційними для банків України є операції з довірчого управління власністю клієнтів, управління фондами фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю, лізингові, факторингові, депозитарні операції, послуги з розміщення цінних паперів на ринку тощо. Здійснення нетрадиційних операцій забезпечує банкам збільшення обсягів діяльності, зростання доходів та зниження рівня загального ризику за банківськими операціями. Впровадження банками у свою діяльність нетрадиційних операцій, як правило, не вимагає значних додаткових ресурсів, однак сприяє розширенню кола клієнтів та підвищенню рівня їх обслуговування.

Діяльність банків в Україні регламентується Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. зі змінами і доповненнями, нормативно- правовими актами Національного банку України, іншими законодавчими та нормативними документами.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська система країн із ринковою економікою має дворівневу побудову.

Перший (вищий) рівень утворює центральний банк, який має монопольне право на випуск грошей в обіг, регулювання кредитного ринку, забезпечення стабільності національної валюти, регулювання і нагляд за діяльністю банківських установ. Банки другого рівня забезпечують безпосереднє кредитно-розрахункове обслуговування клієнтів, здійснюючи різноманітний спектр операцій.

Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. Універсальні банки здійснюють усі види банківських операцій: кредитні, депозитні, розрахункові, гарантійні, інвестиційні та інші, обслуговують різні типи клієнтури. В основному банки бувають універсальні.

Спеціалізовані банки - це банки, які спеціалізуються на обслуговуванні певних видів клієнтів, галузей, виконанні певних операцій (функціонально). У країнах із розвинутою економікою до банків, які обслуговують конкретний тип клієнтури, належать біржові банки, страхові. На вітчизняному ринку банки спеціалізуються на малому і середньому бізнесі (Правексбанк). Банки з галузевою спеціалізацією обслуговують клієнтів у межах певної галузі економіки (Енергобанк, „Укргазбанк"). Банки також спеціалізуються на виконанні переважно вузького кола операцій, що впливає на особливості формування їх активів і пасивів. До них належать ощадні, інвестиційні, іпотечні, інноваційні та інші банки. Інвестиційні банки спеціалізуються на інвестиційних операціях, тобто операціях із цінними паперами, на довгостроковому кредитуванні. Інноваційні банки спеціалізуються на кредитуванні чи фінансуванні інноваційних проектів, тобто н/т розробок, починаючи від проектування до впровадження. Кредитування забезпечується шляхом придбання акцій чи розміщення облігаційних позик. Ощадні банки спеціалізуються на залученні вкладів фізичних осіб і наданні- споживчих позик. Іпотечні банки - на іпотечному кредитуванні, тобто під заставу нерухомого майна та випуску іпотечних цінних паперів. Серед спеціалізованих за певними операціями банків в Україні виділяють Ощадбанк України, Укрексімбанк.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (зі змінами від 16.06.2011 року) Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України, які можуть діяти як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банківські установи можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк є спеціалізованим у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Активи інвестиційного банку переважно складаються з цінних паперів, боргових зобов'язань та інших фінансових вкладень, активи іпотечного банку розміщені під заставу землі та нерухомого майна, активи розрахункового банку розміщені на клірингових рахунках. Банківська установа вважається спеціалізованим ощадним банком у разі, якщо більше 50 відсотків її пасивів є вкладами фізичних осіб. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку. Банківські установи самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

За умови отримання ліцензії банки можуть здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку та провадити діяльність з недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 14 вересня 2006 р. банки в Україні можуть утворюватись лише у двох формах, а саме: у формі публічного акціонерного товариства та кооперативного банку.

Державну реєстрацію банків і включення їх до Державного реєстру банків здійснює Національний банк України. Цей орган визначає вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку та ліцензійні умови провадження банківської діяльності. На сучасному етапі мінімальний розмір статутного капіталу банку на момент його реєстрації не може бути меншим за 120 млн.грн.

Якщо сто відсотків статутного капіталу банку належить державі, такий банк вважається державним.

Законодавством України передбачена можливість створення кооперативних банків. Кооперативні банки можуть створюватись як місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку не може бути меншою за 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку можуть бути місцеві кооперативні банки. У світовій практиці діяльність кооперативних банків спрямовується на розвиток системи кредитної кооперації та здешевлення вартості фінансових операцій.

Фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Переважна більшість банківських операцій реалізується в інтересах клієнтів, і тому є фінансовими (банківськими) послугами. Фінансові послуги є в складі активних і пасивних операцій банків. Споживачами банківських послуг поряд з фізичними та юридичними особами, органами державної виконавчої влади можуть виступати інші банківські установи - резиденти та нерезиденти України.

Банки мають право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії, яка видається НБУ на підставі клопотання банку та передбачених законодавством документів. Після отримання банківської ліцензії банківські установи повинні протягом усього терміну її дії дотримуватись ліцензійних умов банківської діяльності, зокрема розміру регулятивного капіталу.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать:

залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;
розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам.

Банк набуває право на залучення у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів від фізичних осіб через два роки з дня отримання ним банківської ліцензії.

Порядок і умови набуття банком права на залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб встановлюються Національним банком України.

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:

1) інвестицій;

2) випуску власних цінних паперів;

3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;

4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Письмовий дозвіл НБУ надає право банкам здійснювати окремі, більш технологічно складні та витратомісткі банківські операції.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України, банки додатково можуть провадити такі види фінансових операцій:

Операції з валютними цінностями: неторговельні операції з валютними цінностями;

ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті та грошовій одиниці України;

відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках та здійснення операцій за ними;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та міжнародних ринках;
операції з банківськими металами на валютному ринку України та міжнародних

ринках;

інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Операції з цінними паперами: емісію власних цінних паперів;

організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; здійснення операції на ринку цінних паперів від свого імені(вт. ч андеррайтинг); здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; здійснення випуску, обігу, погашення державної та іншої грошової лотереї; депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних

паперів.

Перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Операції за дорученням кчієнтів чи від свого імені (з інструментами грошового ринку, інструментами, що базуються на обмінних курсах і відсотках, фінансовими ф'ючерсами та опціонами).
Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Провадження банками діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку, андеррайтингу, депозитарної діяльності та діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів вимагає обовязкового одержання ліцензії НКЦПФР на здійснення зазначених видів діяльності.

За надання фінансових послуг банківські установи одержують дохід у формі процентних ставок, комісійних винагород, маржі між цінами продажу і купівлі фінансових активів, рівень яких не може бути меншим собівартості банківських послуг.

За станом на 01.09.2011 ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 176 банків України (публічні акціонерні товариства).

Регулюючим органом, який сприяє розвитку вітчизняного ринку банківських послуг, представляє інтереси своїх членів у органах державної влади та управління, захищає права банків, забезпечує зв'язки з громадськістю, закордонними банками та їх об'єднаннями є Асоціація українських банків.

Серед завдань, які виконує Асоціація, визначені такі:

захист прав та інтересів банків - членів Асоціації, забезпечення правових гарантій їхньої діяльності;
сприяння створенню правової бази банківської діяльності;
сприяння підвищенню кваліфікації і професіоналізму керівників, спеціалістів

банків;

ознайомлення громадськості з діяльністю банків та їх роллю в економічному житті України.

Членами Асоціації можуть бути банки, а також регіональні об’єднання банків, кредитно-фінансові та економічні навчальні заклади, які створені відповідно до чинного законодавства України, визнають Статут Асоціації, сплачують вступні і членські внески. Членами Асоціації можуть бути зареєстровані в Україні у встановленому порядку банки та банківські установи, створені за участю іноземного капіталу, які визнають Статут Асоціації, сплачують вступні і членські внески і виявили бажання увійти до неї.

Управління Асоціацією здійснюють:

З’їзд Асоціації;

Рада Асоціації;

Президент Асоціації.

Вищим органом Асоціації є З’їзд. Брати участь у роботі З’їзду мають право усі члени Асоціації українських банків шляхом делегування на нього свого представника.

Черговий З’їзд скликається не менше одного разу на рік і не пізніше 1 липня поточного року.

До складу Ради Асоціації обираються керівники банків, Президенти регіональних банківських об’єднань – членів Асоціації.

Президент Асоціації:

- очолює виконавчий орган Асоціації;

- організовує виконання рішень з’їздів та Ради Асоціації;

- представляє виконавчий орган Асоціації в органах державної влади і управління, громадських і міжнародних організаціях, у відносинах із зарубіжними партнерами;

- розпоряджається грошовими коштами та майном Асоціації;

- утворює необхідні підрозділи виконавчого органу і призначає їх керівників.

Виконавчим органом Асоціації, який забезпечує її поточну діяльність, є Виконавча дирекція.

Содержание