19. Запозичення банківських ресурсів.
До запозичених капіталів банку належать кошти, отримані:
1) від емісії та продажу облігацій;
2) кредити, отримані в інших банків, у тому числі в НБУ.
Облігації свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одержання фіксованого прибутку за нею протягом строку дії позики. З настанням строку погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість цього цінного паперу.
Якщо банк і надалі хоче утримувати у своєму обігу кошти, залучені за допомогою випуску облігацій, він вдається до рефінансування попередніх випусків.
Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переводяться у власний капітал банку. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.
Одним із джерел поповнення ресурсів банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, в яких, зазвичай, є надлишок ресурсів. Такі банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських відносин.
Строки запозичення міжбанківських кредитів можуть бути різними — від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими підприємницькій сфері, й пов'язана з обліковою ставкою НБУ.
Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування банків:
— проведення операцій на відкритому ринку;
— надання стабілізаційного кредиту;
— здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі та продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.
Учасниками біржових і позабіржових торгів із купівлі-продажу державних та інших цінних паперів можуть бути банки. За допомогою цих операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папери) залучені кошти.
Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції РЕПО.
РЕПО — фінансова операція, за якої одна сторона продає цінні папери іншій, перша сторона бере на себе зобов'язання викупити вказані цінні папери у визначений строк, або на вимогу другої сторони.
Підвищення ефективності банківської діяльності вимагає нині збільшення ресурсної бази банків.
- 11 Принципи та методи управліннябанківською діяльністю
- 18. Залучення капіталу банку.
- 19. Запозичення банківських ресурсів.
- 20. Забезпечення фінансової стійкості банку.
- 23. Баланс банку.
- 25. Аналіз активів банку.
- 26. Аналіз пасивів банку.
- 27. Фінансова стійкість, надійність, платоспроможність та рентабельність банку.
- 28. Аналіз ефективності діяльності банків
- 29. Аналіз конкурентоспроможності банку
- 30. Характеристика платіжного обороту
- 31. Банківське обслуговування готівкового обороту. Безготівкові розрахунки
- 32. Банківські розрахунки
- 33. Міжбанківські розрахунки
- 39. Поняття кредитної політики банку.
- 40. Види валютних операцій.
- 41. Регулювання валютних операцій.
- 42. Класифікація операцій банку з цінними паперами.
- 43. Операції банків з цінними паперами за дорученням клієнтів.
- 44. Правове регулювання діяльності з цінними паперами.
- 39.Поняття кредитної політики банку
- 56.Поняття про ризик банкывський ризик
- 57.Класифікація банківських ризиків
- Класифікація банківських ризиків
- 62.Поняття про банкывський нагляд