76. Становлення центрального банку в україні

Центральний банк України - Національний банк - було утворено у 1991 р. згідно з законом України "Про банки і банківську діяльність". Законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає, з одного боку, центральний банк, як головний банківський інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з іншого - банківську систему, представлену мережею комерційних банків. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом державної власності та перебуває у його повному господарському віданні. Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов'язань банку.Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура) Національного банку: центральний апарат, територіальні управління в областях і Кримській автономній республіці, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком - Рада НБУ і Правління НБУ. До компетенції Ради належить:* розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням;* розроблення рекомендацій Правлінню банку щодо методів та інструментів грошово-кредитного регулювання;* затвердження кошторису доходів і витрат банку;* затвердження бухгалтерського балансу банку;* право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління банку.Правління НБУ - це другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної політики через відповідні монетарні інструменти, організація діяльності банку та інші повноваження, які випливають із функцій банку. Основні принципи функціонування Національного банку, передбачені законом:* принцип незалежності банку;* принцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку;* принцип економічної самостійності банку;* принцип централізації системи банку;* принцип єдності системи банку;* принцип вертикальної структури управління банком. Для виготовлення грошей в Україні створені Банкнотно-монетний двір і Фабрика банкнотного паперу. НБУ розробляє дизайн грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки. Як емісійний центр країни він має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу на території України. НБУ прогнозує готівковий обіг, установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.Реформування банківської системи України наприкінці 80-х років зумовило необхідність розроблення нової системи міжбан-ківських розрахунків, яка б відповідала потребам дворівневої банківської системи. НБУ використовуєрізні форми і методи банківського регулювання та нагляду:-визначає порядок і здійснює реєстрацію банків та видачу їм ліцензій;- визначає положення, що регламентують різні аспекти діяльності банків;- установлює для банків обов'язкові економічні нормативи і ліміти;- здійснює нагляд за діяльністю банків у формі безвиїзного нагляду і виїзного інспектування банків. НБУ є кредитором уряду. НБУ як центральний банк країни є провідником монетарної політики. Щорічно НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики, що є складовою загальноекономічної політики держави. Вони зорієнтовані на реалізацію її основних цілей і завдань та спрямовані на забезпечення стабільності національної валюти, цінової стабільності і на підвищення ефективності функціонування банківської системи країни. Основні засади грошово-кредитної політики - це комплекс заходів та монетарних інструментів, за допомогою яких НБУ передбачає здійснювати управління грошовим обігом, забезпечуючи економічну та фінансову стабільність, які є основою стабільності національної валюти. У свою чергу, діяльність НБУ як центрального банку країни має бути спрямована на:* забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні, як необхідної (але не єдиної і недостатньої) умови для макроекономічної стабілізації і зростання реальних доходів населення;* забезпечення фінансової стійкості банківської системи