Фінансові аспекти управління капітальними інвестиціями

1.1 Капітальні інвестиції та джерела їх фінансування

Інвестиції - відносно новий для нашої економіки термін. У вітчизняній економічній літературі поняття інвестицій використовується як синонім капітальних вкладень підприємства, що передбачає всі витрати матеріальних, трудових та грошових ресурсів, які направлені на відтворення основних фондів. Необхідно відмітити, що існують розбіжності у розумінні сутності інвестицій у плановій та ринковій економіках. Визначення, яке дається капітальним вкладенням в плановій економіці, звужує область інвестування та стосується лише вкладень у збільшення основних фондів. В ринковій економіці за своєю суттю інвестиції включають в себе дві сторони: витрати ресурсів та результати. Інвестиції здійснюються з метою отримання доходу та виявляються непотрібними, якщо вони не приносять ніякого результату. [48]

Основу інвестиційної діяльності підприємства становить реальне інвестування.

Наведемо декілька визначень поняття "реальних інвестицій", запропонованих різними авторами. Так, І.А. Бланк [16] пропонує таке визначення:

Реальні інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, в приріст запасів товарне - матеріальних цінностей та в інші обєкти інвестування, повязані зі здійсненням операційної діяльності підприємства чи покращенням умов праці та побуту персоналу.

За В.В. Бочаровим [21] реальні інвестиції чи капітальні вкладення - це авансування грошових коштів у матеріальні та нематеріальні активи (інновації) підприємств.

Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовський, Є.Б. Стародубцева в сучасному економічному словнику [56] наводять таке визначення капітальних вкладень:

Капітальні вкладення - це довгострокове вкладення коштів у матеріальне виробництво, в матеріальні види діяльності.

В.Г. Федоренко та А.Ф. Гойко [72] визначають реальні інвестиції як вкладання коштів (майна) у реальні активи - матеріальні та нематеріальні.

В.П. Савчук, С.І. Прилипко та С.Г. Величко [60] розуміють реальні інвестиції як вкладання коштів в матеріальні( будови, споруди, обладнання) та нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", науково - технічні та проектно-конструкторські роботи в вигляді документації, програмні засоби) активи.

Аналізуючи всі вищенаведені визначення капітальних вкладень або реальних інвестицій можна сказати, що найбільш повно розкрив це поняття І.А. Бланк, але і його необхідно дещо розширити. Тобто наведемо визначення, на яке ми будемо спиратися надалі у нашій дипломній роботі.

Капітальні вкладення або реальні інвестиції - це довгострокове вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, в приріст запасів товарне - матеріальних цінностей та в інші обєкти інвестування, повязані зі здійсненням операційної діяльності підприємства чи покращенням умов праці та побуту персоналу.

Різноманітність економічних відношень, що стосується інвестиційного процесу, передбачає необхідність класифікувати реальні інвестиції.

В.В. Бочаров виділяє такі види капітальних вкладень:

Вкладання коштів у матеріальні активи (основні засоби).

Вкладання коштів у нематеріальні активи (інновації).

Матеріальні інвестиції повязані з придбаванням чи створенням елементів основного капіталу та здійснюються, як правило, в рамках інвестиційного проекту. Для цієї мети можуть бути використані як власні, так і позичкові кошти. В останньому випадку інвестором є банк чи інші джерела позичкових коштів, що здійснюють вкладання коштів у конкретний інвестиційний проект. Нематеріальні інвестиції (інвестиції в інновації підприємств) здійснюють при створенні нематеріальних благ та виражають вкладання коштів в підготовку та перепідготовку кадрів, проведення науково - дослідницьких та дослідно - конструкторських робіт, створення промислових зразків нової продукції та ін. [21]

Капітальне вкладення коштів у матеріальні та нематеріальні активи на сучасному етапі розвитку суспільства часто є єдиним напрямом інвестиційної діяльності підприємств. Це відбувається тому, що кожне підприємство на протязі свого життєвого циклу періодично вкладає кошти в нове обладнання для оновлення асортименту, покращення якості своєї продукції, підвищення кваліфікації персоналу. В такій ситуації є необхідність кваліфікованого управління реальними інвестиціями.

На основі аналізу літературних джерел можна навести головні особливості економічної сутності реальних інвестицій:

Вони повязані з матеріальними та грошовими затратами.

Реальні інвестиції забезпечують підприємству більш високий рівень рентабельності в порівнянні з фінансовими інвестиціями.

Реальні інвестиції мають високий ступінь проти інфляційного захисту,тому що ріст цін на реальні обєкти ( обладнання та ін.) співпадає, часто навіть і перевищує інфляцію грошей.

Капіталовкладення можуть бути повернені лише на протязі наступних років у майбутньому.

Реальні інвестиції завжди містять у собі елемент ризику.

Реальне інвестування тісно повязане з операційною діяльністю підприємства. Від реалізованих підприємством інвестиційних проектів залежить подальший обєм його операційної діяльності.

Реальні інвестиції є найменш ліквідними, що повязано з вузько націленою направленістю цих вкладень. І в незавершеному вигляді вони не мають іншого призначення.

Капітальні вкладення у виробництво, підвищення кваліфікації персоналу, та ін. безпосередньо повязані з підвищенням можливостей підприємства щодо досягнення своїх стратегічних і тактичних цілей. Саме ця форма інвестування допомагає підприємству проникати на нові товарні та регіональні ринки, забезпечувати постійний ріст своєї ринкової вартості. [ 16,21 ]

Реальне інвестування здійснюється в різноманітних формах.

Основними із яких є:

Капітальне інвестування чи капітальні вкладення в основнізасоби (придбання цілісних майнових комплексів, нове будівництво, реконструкція, модернізація, відновлення окремих видів обладнання)

Інвестування в інновації підприємств (інноваційне інвестування в нематеріальні активи)

Інвестування приросту оборотних активів (інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів) [16].

1. Капітальне інвестування чи капітальні вкладення в основні засоби:

Ш Придбання цілісних майнових комплексів. Це інвестиційна діяльність великих підприємств, що забезпечує галузеву, регіональну чи товарну диверсифікацію їх діяльності.

Ш Нове будівництво. Воно являє собою інвестиційну операцію, повязану з будівництвом нового обєкта з завершеним технологічним циклом за індивідуально розробленим чи типовим проектом на спеціально відведених територіях.

Ш Реконструкція. Вона являє собою інвестиційну операцію, повязану з суттєвим перетворенням всього виробничого процесу на основі сучасних науково - технічних досягнень, її здійснюють згідно комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, покращення якості продукції, що випускається та ін. В процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих будівель та приміщень (якщо нове обладнання не може бути розміщено на вже існуючій площі); побудова нових будов та споруд того ж призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуатація яких не може проводитись з технологічних чи економічних причин.

Ш Модернізація. Це інвестиційна операція, що повязана з вдосконаленням та приведенням основної частини виробничих засобів до стану, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів та обладнання, що використовується підприємством в процесі операційної діяльності.

Ш Відновлення окремих видів обладнання. Воно повязане з заміною (в звязку з фізичним зносом) чи доповненням ( в звязку зі зростанням обсягів діяльності чи необхідністю підвищення продуктивності праці) кількості обладнання, що існує на даний момент, новим його видом, не змінюючи загальної схеми здійснення технологічного процесу.

2. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи. Воно являє собою інвестиційну операцію, що направлена на використання в операційній та інших видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху. Інноваційні інвестиції в нематеріальні активи здійснюються в двох основних формах:

Ш Шляхом придбавання готової науково - технічної продукції та інших прав (патенти на наукові відкриття, промислові зразки, винаходи та товарні знаки та ін.)

Ш Шляхом розробки нової науково - технічної продукції.

3. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів. Це інвестиційна операція, що направлена на розширення обєму операційних оборотних активів, які використовуються в результаті здійснення інвестиційної діяльності. Необхідність цієї форми інвестування повязана з тим, що будь - яке розширення виробничого потенціалу визначає можливість випуску додаткового обсягу продукції. Але ця можливість може бути реалізована тільки при певному розширенні обсягів використання матеріальних оборотних активів окремих видів (запасів, сировини, напівфабрикатів).

Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г [31] пропонують таку класифікацію реальних інвестицій:

За джерелами фінансування:

Ш централізовані - за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів;

Ш нецентралізовані - за рахунок довгострокових банківських кредитів, власних коштів підприємств, іноземних інвестицій.

Сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки централізованих капітальних вкладень. Така ситуація повязана із державною політикою у фінансовій та банківській сферах.

Галузевий розподіл реальних інвестицій на нинішньому етапі має наступний вигляд:

Ш машинобудування та металообробка;

Ш торгівля та громадське харчування;

Ш будівництво;

Ш целюлозно-паперова промисловість;

Ш промисловість будівельних матеріалів та ін.

Регіональний розподіл. Обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від:

Ш стану інвестиційного клімату;

Ш послідовності проведення ринкових реформ;

Ш рівня розвитку економічного потенціалу;

Ш динаміки перетворення виробничої та фінансової інфраструктури;

Ш ефективності використання природних та трудових ресурсів;

За формами відтворення виділяють наступні види реальних

інвестицій:

Ш нове будівництво -- створення виробничих потужностей на нових майданчиках за новими проектами;

Ш розширення виробництва -- будівництво нових підприємств та розширення діючих виробничих підрозділів основного та допоміжного призначення;

Форми реального інвестування, які обираються підприємством тісно залежать від цілей підприємства, від його розвитку і можливостей.

Капітальні вкладення забезпечуються грошовими коштами з різноманітних джерел, основним із яких є національний дохід, який створюється в сфері матеріального виробництва.

Розрізняють два основних методи забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами: безповоротній, чи фінансування, та поворотній, або кредитування. Безповоротне надання коштів не обумовлено їх поверненням в раніш обумовлений термін. Поворотне використання коштів відбувається на умовах повороткості у конкретний термін та в конкретному розмірі. Крім того, кредитування є поворотнім, строковим, платним та забезпеченим. Довгострокове кредитування більш повно, ніж безповоротне фінансування, відповідає умовам переходу до ринку. Необхідність погашення кредиту та виплата процентів за користування ним більш зацікавлює позичальників у обґрунтуванні розміру кредиту, мети, щодо реалізації якої він потрібен, економії, в процесі його використання, а також засобом контролю окупності капітальних вкладень.

Основним джерелом фінансування капітальних вкладень у індустріальне розвинених країнах з розвиненою ринковою економікою є власні кошти підприємств в вигляді чистого грошового потоку, тобто нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування. До них ще можна віднести певну частину прибутку від продажу власних цінних паперів ( акцій та облігацій) і кредитів, що отримані з ринку позичкового капіталу.

Державне стимулювання інноваційних проектів у розвинутих країнах здійснюється в двох основних формах. Перша складається в здійсненні державою прямого фінансування інноваційних проектів, друга - у заохоченні інноваційних проектів приватних і державних підприємств шляхом створення пільгових умов для фірм, що впроваджують прогресивну техніку і технології, та здійснюють науково-дослідну діяльність.

Також, у цих країнах, джерелами фінансування реальних інвестицій є:

q Державний бюджет;

q Спеціальні урядові фонди ;

q Промислові фірми;

q Виконавці;

q Кошти приватних компаній та індивідуальних інвесторів

q Можливості світового фондового ринку;

q Кредити міжнародних фінансове - кредитних організацій;

q Кредити міжнародних експортних агентств;

q Кредити національних комерційних банків.

Але ці всі джерела інвестування не являються гарантією успішного вкладення коштів в економіку нашої країни. І багато крупних проектів потребують декілька джерел фінансування.

Серед джерел фінансування капіталовкладень в Росії В.В.Бочаров [21] виділяє такі:

1. Власні фінансові ресурси (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, які виплачуються органами страхування в формі покриття збитків від стихійних подій, аварій, катастроф).

Позичкові кошти (банківські кредити, облігаційні займи).

Залучені кошти (кошти, отримані від емісії акцій, внески в статутний капітал).

Грошові кошти, які централізуються добровільними співтовариствами підприємств та фінансове - промисловими групами.

Кошти федерального бюджету, які виділяються при умові повернення чи неповернення, а також кошти бюджетів субєктів РФ.

Кошти, які виділяються іноземними інвесторами в формі кредитів, позичок, внесків у статутні капітали російських підприємств.

Кредити та позички , що надаються Росії міжнародними фінансове-кредитними організаціями та іншими державами під гарантії уряду РФ.

Розглядаючи різні варіанти фінансування реальних інвестиційних проектів в Україні, можна обрати найбільш раціональну структуру капіталу. Капітал підприємства може поділятися на дві групи: власний і залучений. Співвідношення власного та залученого капіталу і визначає ефективність проекту.

До традиційних способів фінансування проекту належать:

Фінансування шляхом передавання частки акціонерного капіталу;

Фінансування шляхом отримання позики;

Фінансування шляхом отримання іноземних кредитів.

Фінансування шляхом передавання частки акціонерного капіталу

може здійснюватись різними шляхами:

1.Залучення компанії або приватної особи в якості партнера в закрите акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю. Цей спосіб фінансування може реалізовуватися шляхом створення спільного підприємства або часткового розміщення акцій. Потенційними інвесторами можуть бути приватні особи, які мають вільні кошти та довіряють проекту.

Цей спосіб фінансування має наступні переваги:

q Контроль тільки з боку обмеженої кількості осіб, які можуть бути повязані не лише діловими, але й особистими стосунками;

q Збереження конфіденційності бізнесової інформації;

q Можливість використання досвідчених співвласників в якості професійних радників з питань управління.

2. Перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство і проведення відкритої підписки на акції.

Так, залучити капітал можуть підприємства, які мають гарну репутацію і бажають збільшити обсяги виробництва. Переваги цього способу:

o Швидке покращення фінансового стану, що, у свою чергу, полегшує залучення необхідних кредитів на більш вигідних умовах;

o Встановлення "справедливої ціни" підприємства завдяки можливості котирування акцій підприємства на біржі;

o Можливість стимулювання провідних спеціалістів, шляхом передачі їм частки акцій;

o Покращення іміджу компанії;

o Забезпечення ліквідності акцій;

o Можливість зростання курсу акцій компанії.

Недоліки проведення відкритої підписки на акції:

o Втрата конфіденційності, необхідність відкриття інформації про діяльність компанії та її фінансовий стан;

o Обмеження діяльності менеджерів компанії;

o Можлива втрата контролю над компанією внаслідок консолідації пакета акцій у руках одного або декількох інвесторів.

3. Венчурне фінансування. Венчурний фінансист поділяє ризик з ініціатором проекту, при цьому сподівається отримати більш високий прибуток. Венчурне фінансування поділяють на три стадії:

1. фінансування передінвестиційної стадії проекту:

o проведення науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт, розробку бізнес-плану, формування початкового капіталу;

o фінансування створення компанії - розробка прототипу, стратегії маркетингу, покриття витрат до виробничого характеру.

2. фінансування виробничої стадії проекту:

o витрати на виготовлення інструментів, на маркетинг;

o створення або розширення необхідних виробничих потужностей;

o формування оборотного капіталу.

Фінансування шляхом отримання позики може відбуватися кількома способами:

З використанням традиційних інструментів позичкового фінансування. До них належать довгострокові банківські кредити, розміщення облігацій та кредити юридичних осіб.

Фінансування шляхом лізингу (оренди). Сутність лізингу полягаєв тому, що при нестачі вільних коштів на придбання обладнання,підприємство може звернутись до лізингової компанії. Остання на підставіугоди з підприємством купує необхідне обладнання у власника та надаєйого в оренду підприємству. Фінансовий лізинг передбачає викуп обєкталізингу після закінчення строку оренди.

Переваги лізингу:

o підприємство отримує пільгові умови оподаткування. Це повязано з тим, що лізингові платежі відносяться на собівартість, тобто не підлягають оподаткуванню;

o лізинг дозволяє підприємству отримати обладнання та почати його експлуатацію, не відволікаючи кошти з обігу.

Недоліки лізингу:

o витрати на лізинг звичайно перевищують витрати на придбання активу в інший спосіб;

o підприємство не може розірвати лізингову угоду достроково, бо це призведе до суттєвих штрафних санкцій.

Підводячи підсумки глави 1.1 необхідно звернути увагу на такі особливості та характеристики капіталовкладень:

Існують такі види капітальних вкладень:

Вкладання коштів у матеріальні активи (основні засоби).

Вкладання коштів у нематеріальні активи (інновації).

Інвестування приросту оборотних активів.

Капітал підприємства може поділятися на дві групи: власний і залучений. Співвідношення власного та залученого капіталу і визначає ефективність проекту.

До традиційних способів фінансування проекту належать:

4. Фінансування шляхом передавання частки акціонерного капіталу:

o Залучення компанії або приватної особи в якості партнера в закрите акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю;

o Перетворення підприємства у відкрите акціонерне товариство і проведення відкритої підписки на акції;

o Венчурне фінансування. Венчурний фінансист поділяє ризик з ініціатором проекту, при цьому сподівається отримати більш високий прибуток;

5. Фінансування шляхом отримання позики:

o 3 використанням традиційних Інструментів позичкового фінансування;

o Фінансування шляхом лізингу (оренди);

6. Фінансування шляхом отримання іноземних кредитів.

Содержание