1. Процес інвестування капіталу.

При фінансуванні інвестицій основна увага спрямована на оцінку інвестиційного вибору, за умови існування припущення, що використання теоретично коректних методів безпосередньо призводить до оптимального інвестиційного вибору і, таким чином, максимізує багатство акціонерів. Особа, що приймає рішення, розглядається як пасивний глядач, що діє більше як технік, ніж як підприємець. Якимось чином ідеї відносно інвестування з'являються у полі зору, розраховуються грошові потоки і розробляються припущення. Ризик ураховується у формулі дисконтування, за якою обчислюється значення чистої теперішньої вартості (NPV) проекту. Якщо значення NPV позитивне, пропозиція стає частиною переліку прийнятних інвестиційних можливостей. Цей перелік у подальшому ревізується шляхом оцінки взаємовиключних проектів за умов наявних обмежень у фінансовому капіталі, де це необхідно.

Такому підходу до бюджетування капіталу властиві такі припущення: інвестиційні ідеї з'являються просто; проект може розглядатися ізольовано, тобто проекти не є взаємозалежними; ризик може бути повністю врахований у рамках чистої теперішньої вартості; некількісні зауваження щодо інвестування до уваги не беруться; оцінка грошових потоків є неупередженою;

За таких припущень, а саме наголосу на інвестиційних оцінках, а не в цілому на процесі інвестування, може виникнути ситуація, коли неможливо виробити найбажанішу інвестиційну програму. Вирішенням даної ситуації може бути відповідь на запитання, яким чином організація може розробити концептуальну основу, спираючись на яку, можуть здійснюватися солідні та успішні інвестиційні проекти? Це не обов'язково вимагає використання надскладних методів або процедур. Менеджеру необхідно здійснити переоцінку процедур інвестування в організації не для того, щоб визначити, чи є вони теоретично правильними, а для того, щоб визначити, чи дозволить менеджеру їх використання приймати дійсно кращі рішення.

Процес інвестування може бути поділений на чотири основні етапи.

1. Генерація проекту: пошук інвестиційних можливостей у рамках стратегії компанії; відсів пропозицій на предмет того, чи варті вони детальніших досліджень; визначення (конкретизація) проектів; визначення інших доступних альтернативних інвестицій; збирання інформації і розробка припущень.

2. Оцінка проекту: розрахунок загальних дискретних потоків надходжень; визначення чистих надходжень; оцінка впливу різних припущень на одержані за проектом результати; аналіз ризиків проекту; співвідношення вигод і стратегічної цілі проекту з ризиком та обмеженнями для організації.

3. Затвердження проекту: підготовка і затвердження загальних капітальних витрат що плануються за річними бюджетами; звернення із запитом на затвердження коштів по кожній із пропозицій з наданням усіх необхідних додаткових матеріалів набожний додатковий рівень затвердження у структурі організації; прийняття рішення відносно інвестування (прийняти, відкинути, змінити).

4. Реалізація проекту: відслідковувався і контроль фаз реалізації; оцінка реалізації та очікуваного результату інвестиційного рішення.

Для будь-якої організації існує потенційний набір інвестиційних можливостей, які збігаються за своєю суттю з виробленими цілями і стратегією компанії. Завдання саме керівництва полягає в тому, щоб здійснювати творчий пошук по визначенню такого набору. Багато середніх і великих компаній розуміють подібний стан речей і саме тому роблять серйозний наголос на інноваціях і розвитку, віддаючи їм пріоритет на рівні організації, заохочуючи ранню ідентифікацію інвестиційних можливостей.

Система бюджетування капіталу не повинна розглядати інвестиційні проекти в ізоляції, тобто приймати лише ті, які пропонують позитивне значення чистої теперішньої вартості, і відкидати всі інші. Вона є цілісною частиною процесу корпоративного планування фірми і має, таким чином, бути узгодженою з цілями і стратегіями підприємницької діяльності. Процес інвестування, або процес перерозподілу ресурсів, до якого він інколи зводиться, є саме тим основним методом, за допомогою якого втілюється стратегія.

Бюджет капіталу має бути тісно пов'язаним з корпоративною стратегією, і, таким чином, кожний проект робить свій внесок у реалізацію певних елементів цієї стратегії.

Пропозиції по відсіву: неможливо і небажано здійснювати повномасштабну оцінку інвестиційних можливостей, поки вони чітко не визначені. Процес відсіву є важливим інструментом вибору тих проектів, які за тими або іншими параметрами не варті подальших інвестиційних досліджень.

Конкретизація: інвестиційна пропозиція є невизначеною і безформною до тих пір, поки її чітко не визначено. На стадії конкретизації у процесі інвестиційного аналізу детальна специфікація інвестиційної пропозиції виконується з використанням відбірки інформаційних І матеріалів, що описують її технічні та економічні характеристики. Для кожної пропозиції розробляється певна кількість альтернативних варіантів, які повинні бути деталізовані та оцінені з метою створення проекту, який має найпривабливіші фінансові показники Обсяг інформації, що збирається для оцінки інвестиційної пропозиції, значною мірою визначається інформацією, потрібною для отримання бажаного рішення, легкістю її опрацювання, а також тим, до якої міри особа, що висунула цей проект, нестиме відповідальність за подальшу діяльність, яка ґрунтуватиметься саме на цій інформації.

Класифікація інвестицій: необхідна інформація і метод аналізу змінюються залежно від природи проекту. Існує така усталена класифікація інвестиційних пропозицій: заміщення; скорочення витрат; розширення або покращення; нові продукти; стратегія; статутна діяльність і благодійність.

Пропозиції по заміщенню зумовлені перш за все потребою замінити активи, які вже майже виробилися або потребують надзвичайно високих витрат на підтримання їх у робочому стані.

Скорочення витрат. Пропозиція по скороченню витрат має на меті їх економію шляхом використання додаткового обладнання або модифікації вже існуючого пропозиції по розширенню і покращенню мають відношення до вже існуючих продуктів і спрямовані на збільшення обсягів виробництва, поліпшення сервісних і дистриб’юторських можливостей; підвищення якості продукту або для підтримки чи зміцнення конкурентної позиції фірми.

Пропозиції щодо нових продуктів мають відношення до всіх капітальних витрат, що стосуються нових продуктів.

Стратегічні пропозиції генеруються на вищому управлінському рівні і включають витрати у нових сферах або у тих, де вигоди будуть отримані поза інвестиційним проектом як таким

Статутна діяльність і благодійність зазвичай не дають фінансових надходжень, хоча й можуть принести фірмі користь іншим чином. Але головним при цьому є мінімізація витрат для досягнення певних цілей.

Критичні пропозиції - це капітальні проекти, які повинні бути реалізовані у поточному році для того, щоб запобігти якихось надзвичайних ситуацій або відвернути значні грошові втрати. Бажані пропозиції - високоприбуткові проекти або проекти, які є надзвичайно важливими для фірми. Необхідні пропозиції - схожі на критичні пропозиції, за винятком того, що за часом проекти триваліші. Це означає, що вони можуть бути відкладені на один або кілька років до тих пір, поки не знайдуться необхідні кошти.

Фаза оцінки включає збір інформації як на вході, так і на виході із застосуванням спеціальних інвестиційних критеріїв для отримання оптимальної комбінації інвестиційних проектів. Фірма повинна зробити вибір щодо використання точних і надскладних або ж простіших оціночних моделей, для того щоб зрозуміти реально існуючі найважливіші взаємозв'язки. Більшість фірм використовує певний перелік критеріїв для оцінки інвестиційних проектів. Результати інвестиційної оцінки можуть бути надійними тільки за умови, якщо вірними є припущення, на яких вона базується. Необхідно ретельно вивчити і врахувати вплив на інвестиційний Процес таких факторів, як ринки, стан економіки, виробництво, фінанси та люди. Проходячи стани оцінювання, пропозиція передається через різні рівні затвердження організаційної ієрархії до тих пір, поки нарешті не буде прийнята або відкинута. Факти свідчать, що центральною силою у процесі прийняття рішення є бажання керівника взяти на себе відповідальність за інвестиційну пропозицію.

Стадії затвердження мають двійчастий характер щодо таких функцій: 1.Функція контролю якості. З огляду на те, що пропозиція вдовольнила вимоги на попередніх етапах, немає сенсу відкидати; її, хіба що з політичних міркувань. 2.Мотиваційна функція. Інвестиційний проект і особа, що його пропонує є нероздільними.

Взявши на себе зобов'язання відносно певного проекту, фірма повинна регулярно і систематично оцінювати припущення та інші фактори, з урахуванням яких приймалося рішення, а також контролювати прогрес у розвитку проекту на всіх стадіях його реалізації. Контроль на стадії реалізації проекту: затвердження запиту на фінансування на стадії прийняття рішення зумовлює лише загальну суму І графік капітальних витрат, але реальний контроль за витратами починається з розміщення замовлень. Останнє включає - точне визначення вимог на основі графіків постачання та монтажу, строків виконання і випробувань; встановлення переліку постачальників з метою визначення цін; вибір найкращих цінових пропозицій.

Будь-яка система контролю потребує зворотного зв'язку, який показує, як добре ця система функціонує. Пост, або проектний, аудит призначається як об'єктивна і незалежна оцінка успішності витрат коштів у процесі реалізації проекту за визначеним планом. Оцінка повинна включати реалізацію проекту від його затвердження до здачі в експлуатацію, а також технічне і фінансове його функціонування після прийняття в експлуатацію. Постаудит виконує три базових функції: (1) покращує якість існуючих інвестиційних рішень; (2) поліпшує якість майбутніх інвестиційних рішень; (3) знаходить причини для ініціювання діяльності по внесенню коректив у вже існуючі проекти.

Покращення якості існуючих інвестиційних рішень. Можливість того, що методи, міркування та припущення, якими керував вся менеджер, можуть бути піддані аудиту у майбутньому, може розглядатися як стимулюючий фактор, який спонукає менеджера до покращення якості та достовірності інформації і обмежить природну тенденцію до безпідставного оптимізму. Постаудит відіграє важливу роль, надаючи керівникам змогу отримати користь із запобігання допущених у минулому помилок. Коли фактичні відхилення є значними або коли ключові міркування уже не є такими важливими, майбутнє інвестиційного проекту в його початковій формі стає предметом дискусії. Перелік процедур, що входять до комплексу постаудиту, змінюється залежно від цілей проекту. Але більшість перевірок повинні охоплювати такі питання - витоки (історія) проекту; порівняння фактичній показників реалізації проекту з плановими показниками; порівняння економічних показників; аудиторські рекомендації та висновки; зворотний зв'язок.