19. Максимізація прибутку в короткостроковому I довгостроковому періодах в умовах простої монополії.

Умови максимізації прибутку і мінімізації збитків монополії в короткостроковому періоді.

Проблема максимізації прибутку фірми монополіста розглядається трохи іншим способом, ніж у випадку з конкурентною фірмою. Головна відмінність полягає в тому, що монополіст повинен прийняти рішення як щодо обсягу випуску, так і щодо ціни, у той час як конкурентна фірма визначає тільки обсяг.

Монополіст максимізує прибуток, виробляючи таку кількість продукції, при якому граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Ціна, яку фірма встановлює на свою продукцію, визначається висотою кривої попиту, а не висотою кривої граничного доходу в точці випуску, що дає максимум прибутку.

Правило оптимального випуску для усіх видів ринкових структур:

MR=MC

Тобто, монополіст нарощує виробництво продукції до такого обсягу, при якому граничний дохід дорівнює граничний витратам.

У зв’язку з тим, що в монополії граничний дохід нижче ціни , тому умови максимізації прибутку для монополії:

MR=MC<P

Ціна буде набагато вище граничної вартості MC тому принцип ціноутворення монополіста для максимізації прибуток на короткостроковому тимчасовому інтервалі можна назвати принцип «вартість +».

Якщо ринкові умови несприятливі, (економічний спад, зменшення доходів населення) то монополія буде не в змозі досягати прибутку у межах короткострокового тимчасового інтервалу.

Умови максимізації прибутку на довгостроковому тимчасовому інтервалі.

При аналізі поводження монополіста в довгостроковому періоді виходимо з особливостей чистої монополії – наявності лише одного постачальника продукції й існування вхідних бар’єрів у галузі для фірм-новачків.

У довгостроковому періоді фірма вибирає масштаби виробництва, а не тільки обсяги використання змінних факторів. Якщо вважати, що фірма розробляє кілька сценаріїв свого перспективного розвитку в залежності від обсягів використання фіксованих ( у короткостроковому періоді) факторів, тоді для кожного варіанта вона може знайти оптимальний обсяг виробництва і ціну, що максимізують її прибуток. Звичайно, при цьому фірма повинна мати також довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на свою продукцію.

У довгостроковому періоді, максимізуючи прибуток, фірма – монополіст збільшує масштаб виробництва доти, поки не досягне обсягу продукції, що відповідає рівності граничного доходу і довгострокових граничних витрат:

MR=LMC

Довгострокова рівноважна ціна буде дорівнює висоті кривої довгострокового попиту в цій точці. Про таку довгострокову рівновагу варто сказати наступне:

• В умовах довгострокової рівноваги фірма повинна функціонувати принаймні беззбитково. Ситуація мінімізації збитків, представлена на малюнку, не може бути довгостроковою рівновагою: фірма просто піде з ринку, якщо вона буде не в змозі компенсувати свої довгострокові середні витрати.

• Ціна, що максимізує довгостроковий прибуток фірми, буде нижче, ніж ціна, що максимізує короткостроковий прибуток. Це відбувається в зв’язку з тим, що попит на будь-який продукт більш еластичний на довгострокових тимчасових інтервалах, ніж на короткострокових. Починаючи з точки довгострокової рівноваги, фірма монополіст може тимчасово збільшити прибуток, піднімаючи ціни і скорочуючи випуск продукції, зміщаючись тим самим вгору вздовж менш еластичної кривої короткострокового попиту. Однак, стикнувшись з більш високою ціною, споживачі скорегують довгострокову структуру споживання, зменшуючи величину пропонованого попиту до рівня кривої довгострокового попиту. При більш високих цінах прибуток монополіста буде менший, ніж при вихідній ціні довгострокової рівноваги.