2.1 Сутність та характеристика бухгалтерського балансу як основної форми фінансової звітності

У середовищі сучасних економічних умов істотно зростає значення фінансової інформації, достовірність, оперативність і об’єктивність якої дозволяють всім учасників господарського обороту уявити й зрозуміти фінансової стан і фінансові результати діяльності конкретного підприємства.

Основним джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність підприємства є бухгалтерська звітність. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв’язує підприємство із суспільством і діловими партнерами − користувачами інформації про діяльність підприємства.

Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють фінансову (бухгалтерську), статистичну та оперативно-технічну звітність.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» усі підприємства та організації повинні на основі даних бухгалтерського обліку складати і подавати фінансову (бухгалтерську) звітність.

Бухгалтерська (фінансова) звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів і відображає системно всю діяльність підприємства. Фінансова звітність складається, як правило, на підставі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність  впорядкована система взаємопов’язаних показників, що відображають умови і результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства, його фінансовий стан за звітний період та сукупність способів та прийомів узагальнення даних поточного обліку.

Фінансова звітність є важливим інструментом управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку, як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона дозволяє оцінити результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності господарювання.

Для керівництва підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

Сутність бухгалтерського балансу виявляється в його призначенні, оскільки даний фінансовий звіт є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

Мета складання Балансу – надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність засобів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інші показники. Отримання такої інформації – необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

У бухгалтерському обліку слово «баланс» має двояке значення:

• рівність підсумків, коли рівні підсумки записів по дебету і кредиті рахунків, підсумки записів по аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку, підсумки активу і пасиву бухгалтерського балансу і так далі;

• бухгалтерський баланс підприємства як найбільш важлива форма бухгалтерської звітності, що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. За своєю формою він являє собою таблицю, розділену на дві частини, у якій, з однієї сторони (в активі), відбиваються засоби підприємства, а з іншої (у пасиві) − джерела їхнього утворення (горизонтальний баланс).

Для бухгалтерського балансу є обов’язковою рівність активу та пасиву, з якої випливає основне балансове рівняння:

Активи = Капітал + Зобов’язання (2.1)

За основним балансовим рівнянням активи (майно) дорівнюють джерелам, за рахунок яких вони створені: власному капіталу та зобов’язанням. Активи i зобов’язання відображені в балансі за ознаками зростання ліквідності: спершу – малоліквідні (необоротні активи), далі – більш ліквідні (запаси, грошові кошти). Ліквідність розглядається як здатність швидко i без втрат конвертувати активи у найдорожчі з них – грошові кошти.

Активи i пасиви групуються в балансі за економічно однорідними ознаками. Групи однорідних активів, зобов’язань чи видів капіталу, відображені за одним рядком балансу i визначені однією сумою, називаються статтями балансу. Статті активів та зобов’язань відображаються в балансі окремо. Не допускається їх взаємне згортання, за винятком випадків, передбачених окремими П(С)БО. Однорідні групи активів i пасивів об’єднуються в розділи балансу.

Форма сучасного балансу побудована за принципом балансу нетто, в якому основні засоби і нематеріальні активи відображаються за залишковою вартістю.

Підсумки за балансовими статтями активу або пасиву називаються валютою балансу. Рівність підсумків активу і пасиву обумовлена принципом подвійності господарських операцій. У результаті активів не може бути більше, ніж джерел, за рахунок яких вони утворені.

Бухгалтерський баланс є реальним джерелом фінансової інформації і завдяки цьому:

1) керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством;

2) аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі аудіювання, планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку і зон можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта;

3) аналітики визначають напрямки фінансового аналізу.

Бухгалтерський баланс як один з основних елементів методу бухгалтерського обліку і найважливішої форми фінансової звітності, відображає вартість майна підприємства в цілому за активами і обсяги вкладеного в це майно власного та залученого капіталу за пасивами. Адресна частина балансу містить як мінімум назву компанії, її юридичний статус і дату складання звіту.

На сьогодні, згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов’язані подавати баланс разом з квартальною та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам. Термін подання фінансової звітності встановлює Кабінет Міністрів України. Баланс підприємств не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до НП(С)БО №1 у балансі (Звіті про фінансовий стан) відображаються на певну дату активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.

Активи  – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Усі показники балансу підприємства моментні і характеризують його фінансовий стан за активами і зобов’язаннями на певний момент часу, як правило, на кінець останнього дня звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносили: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

У бухгалтерському обліку є безліч видів бухгалтерських балансів, які відрізняються залежно від цілі їх створення та особливості діяльності підприємства. На сьогодні пропонується класифікувати бухгалтерські баланси за певними ознаками. Класифікація бухгалтерських балансів наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Класифікація бухгалтерських балансів

Продовження таблиці 2.1

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у більшості країн світу здійснюється на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, проте у кожної країни є свої вимоги та особливості облікового процесу.

В Україні вимоги до складання фінансових звітів регламентуються державними органами та визначені положеннями стандартами бухгалтерського обліку й іншими нормативними документами. Виходячи з цього можна виділити певні особливості, щодо бухгалтерського балансу, що складається підприємствами України:

1. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

2. У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду.

3. Статті балансу групуються за певною ознакою.

4. Не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу.

5. Статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку, відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації.

6. Оцінка статей здійснюється відповідно до П(с)БО.

Отже, бухгалтерський баланс дає змогу оцінити фінансово-майновий стан підприємства, дати характеристику стану господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимірнику. Регламентовану структуру балансу можна розглядати як порівняльну, оскільки всі показники наводяться в абсолютних величинах на початок і кінець звітного періоду. Це дає змогу оцінити показники в динаміці, аналізувати зміни в балансових статтях.

2. Структура бухгалтерського балансу

Методологічні засади побудови бухгалтерського балансу та його форма визначені НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Згідно НП(С)БО 1 бухгалтерський баланс (форма 1) складається з адресної частини та безпосередньо табличної частини звіту.

У адресній частині балансу передбачається наявність таких обов’язкових реквізитів, як: назва підприємства, територія, на якій зареєстровано підприємство, форма власності, орган державного управління, галузь діяльності, вид економічної діяльності, одиниця виміру: тис. грн., та адреса підприємства, а також контрольна сума та дата, на яку складена звітність.

За формою баланс – таблиця, на лівій частині якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій частині, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів (у перекладі з лат. слово «актив» означає дійовий, діяти, діяльний; слово «пасив» – утримуваний, бездіяльний). Слова «актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім – пасиву.

Узагальнена модель бухгалтерського балансу (для вcіx підприємств, за винятком суб’єктів малого підприємництва) наведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 − Узагальнена модель бухгалтерського балансу

Беручи загалом, можна сказати, що актив – це система показників, які відображують склад і розміщення засобів господарства, згрупованих у якісно однорідні групи; пасив балансу – це система показників, які відображають джерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованих в якісно однорідні групи. З погляду політичної економії пасив є сумою вартостей, отриманих із різних джерел, а актив – це конкретні форми існування цих вартостей.

У порівнянні зі звітними формами баланс містить найбільшу кількість показників. Господарські засоби та джерела їх утворення групуються в балансі за економічно однорідними групами – статтями балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: зареєстрований капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, зареєстрований капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття «Виробничі запаси» об’єднує матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо.

Кількість статей балансу не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому, а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу, погоджуючи її з Держкомстатом України.

Для одержання узагальнених даних про стан та використання господарських засобів статті об’єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей балансу тісно пов’язані з класифікацією майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються на різних статтях балансу:

• перший – за функціональною роллю господарських засобів (актив) та порядком утворення й цільовим призначенням (пасив);

• другий – за способом перенесення вартості засобів виробництва на продукт, у створенні якого вони брали участь, а джерел – за формами утворення та цільовим призначенням;

• третій – за цільовим призначенням засобів господарства і джерел їх утворення.

Групування статей балансу за першим способом відбувається для отримання даних про обсяг ресурсів підприємства в цілому з відокремлюванням закріплених за сферою виробництва засобів праці, предметів праці; сферою обігу – предметів обігу, коштів, коштів у розрахунках; невиробничою сферою – засобів довгострокового споживання, засобів короткострокового споживання. Відтак, для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групують статті: основні засоби; виробничі запаси (матеріали, паливо, устаткування, запасні частини); незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію, векселі отримані, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів; матеріальні цінності невиробничої сфери – актив балансу.

За порядком утворення й цільовим призначенням джерел утворення господарських засобів за першим способом групування об'єднують статті: джерела власних коштів (основної діяльності та цільового призначення) – статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; джерела позичених коштів – довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти, короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, розрахунки з постачальниками, векселі видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами, інші короткострокові пасиви.

З метою поліпшення використання даних балансу в управлінні, посилення аналітичної роботи на підприємстві групування статей балансу за другим способом здійснюється так, щоб отримати відомості про склад і обсяг основних і оборотних засобів. При цьому основні й оборотні засоби беруться з кожної сфери діяльності підприємства – виробництва, обігу, невиробничої сфери. Це дає змогу на підставі показників складу й обсягу основних засобів уявити загальний стан матеріально-технічної бази господарства. Нормальні показники оборотних засобів – це необхідна передумова нормального фінансового стану підприємства, який безпосередньо залежить від структури, обсягу й стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, коштів, розрахунків та інших активів.

Кінцеві результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства значною мірою залежать від того, наскільки господарські засоби та джерела їх утворення використовуються за цільовим призначенням. А тому на кожному підприємстві має бути створено дійовий контроль, чітко визначено об'єкти й суб'єкти контролю за цільовим використанням господарських засобів та їх джерел. У цих випадках об'єкти контролю здебільшого збігаються з назвами статей балансу, за винятком комплексних статей, які розподіляються на складові частини. Наприклад, організувати ефективний контроль за використанням оборотних засобів, що їх згруповано в статті балансу «Виробничі запаси», – неможливо. Тоді цю статтю розподіляють на такі підстатті (елементи): матеріали – сировина та інші матеріали, покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, конструкції та деталі, тара й тарні матеріали, мінеральні добрива та отрутохімікати, біопрепарати й медикаменти, матеріали, передані в переробку на сторону, інші матеріали; паливо – нафтопродукти, тверде паливо, інші види палива; будівельні матеріали й обладнання до встановлення – матеріали, конструкції та деталі, обладнання до встановлення вітчизняне, імпортне; запасні частини – запасні частини, обмінний фонд; насіння та корми – насіння, садивний матеріал, корми.

Статті дають можливість усебічно оцінити діяльність підприємства. А щоб ця оцінка була об'єктивною, треба дотримуватись єдності в оцінці самих статей балансу. Оцінку статей балансу регламентовано Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1], а також відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [П(С)БО], затвердженими Міністерством фінансів України.

Об'єднання статей балансу в економічно однорідні групи не є завершальним процесом їх групування. Усі статті балансу ще згруповують у розділи, яких в активі є три, а в пасиві – п'ять.

Отже, статті балансу згруповано так, щоб порівнюючи підсумки розділів активу і пасиву та окремих їх показників, можна було робити загальні висновки про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Природа балансу потребує рівності його активу й пасиву. Це зумовлено тим, що і в активі, і в пасиві відображаються ті самі засоби. Звідси випливають такі правила:

• актив дорівнює пасиву балансу, тобто підсумки активу і пасиву мають бути однаковими;

• загальний підсумок активу дорівнює сумі показників всіх його статей;

• сума показників усіх статей активу дорівнює сумі показників усіх статей пасиву балансу.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу рівні між собою. Це обов’язкова умова правильності його складання. У цьому виявляється балансове рівняння. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, у пасиві – за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні. Отже, бухгалтерський баланс – це фіксування на певну дату (як правило, 1-ше число місяця) активів і пасивів, які складаються з окремих статей, рівність активів і пасивів у грошовій оцінці.

Бухгалтерський баланс – це не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів підприємства і джерел їх формування, а й форма фінансової звітності, яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підприємства. Тому необхідно вміти не тільки складати баланс, а й розуміти його, вміти його читати з метою економічного аналізу.

Читати баланс – це вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність. Вміння читати баланс – це економічне і правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв’язку з іншими статтями.

Читати баланс повинні вміти керівники, власники, працівники економічних, фінансових і бухгалтерських служб підприємства, менеджери, акціонери, кредитори з метою прийняття управлінських рішень.

Балансове рівняння Активи = Пасивам є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом. Власне з цього розпочинається ознайомлення з бухгалтерським балансом.

Співвідношення Активи = Капітал + Зобов’язання умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майна – основні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого – хто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

Ще одне співвідношення Капітал = Активи – Зобов’язання завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування зобов’язань, є власністю підприємства і може бути об’єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Як відомо з попереднього, баланс – це моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

Проте, в процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу, розміщення та зміни у джерелах їх формування. Засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються. Внаслідок чого змінюються і окремі статті балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Отже, структура бухгалтерського балансу дає змо­гу пізнати підприємство, тому не випадково баланс є першою формою звіту про фінан­совий стан підприємства.

Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить і до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві. У деяких випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.