Оцінка та характеристика статей пасиву бухгалтерського балансу

У ринковій економіці пасив балансу показує, яка величина засобів (капіталу) вкладена в господарську діяльність підприємства, хто і якою мірою брав участь у створенні майнової маси підприємства. Він визначається як зобов’язання за отримані цінності чи як вимоги на отримані підприємством ресурсів. Зобов'язання розрізняються по суб’єктах: одні з них є зобов'язаннями перед власниками підприємства, інші  перед кредиторами, банками. Такий розподіл зобов'язань у балансі має важливе значення при визначенні терміновості їхнього погашення.

Статті пасиву балансу групуються за ступенем терміновості повернення зобов’язань. Пасив балансу складається із власного капіталу та зобов’язань.

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства.

У бухгалтерському балансі власний капітал підприємства відбивається в першому розділі пасиву «Власний капітал». Основна стаття цього розділу «Зареєстрований капітал», що показує суму засобів, інвестовану власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відоб­раженням активів та зобов’язань, що приводять до його зміни.

У статті «Зареєстрований капітал» наводиться зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу, іншого зареєстрованого капіталу, а також пайовий капітал у сумі, яка формується відповідно до законодавства.

У статті «Капітал у дооцінках» наводиться сума дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів.

У статті «Додатковий капітал» відображається емісійний дохід (сума, на яку вартість продажу акцій власної емісії перевищує їхню номінальну вартість), вартість безкоштовно отриманих необоротних активів, сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал, накопичені курсові різниці, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу та інші складові додаткового капіталу.

У разі якщо інформація про розмір емісійного доходу та накопичених курсових різниць відповідає ознакам суттєвості, вона розкривається у додаткових статтях «Емісійний дохід» та «Накопичені курсові різниці». До підсумку балансу включається загальна сума додаткового капіталу.

У статті «Резервний капітал» наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Неоплачений капітал» відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

У другому розділі пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання» відображається вартість довгострокових зобов’язань підприємства, тобто таких, які неможливо класифікувати як поточні: довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання та вартість визначених шляхом аналітичних розрахунків забезпечень: виплат персоналу, інших забезпечень та цільового фінансування.

Зобов’язання  це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [11].

Зобов’язання відображається у балансі, якщо:

• його оцінка може бути достовірно визначена;

• існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Довгострокові зобов’язання –  зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.

Усі довгострокові зобов’язання відображаються у балансі підприємства за теперішньою вартістю.

У статті «Відстрочені податкові зобов’язання» наводиться сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах, яка визначається відповідно до Положення (стандарту) 17 [12].

У статті «Довгострокові кредити банків» наводиться сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.

У статті «Інші довгострокові зобов’язання» наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства, не включена в інші статті, в яких розкривається інформація про довгострокові зобов’язання, зокрема зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки.

У статті «Довгострокові забезпечення» відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), розмір яких на дату складання балансу може бути визначений тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок. У разі якщо сума довгострокових виплат персоналу може бути визнана суттєвою, така інформація наводиться у додатковій статті «Довгострокові забезпечення витрат персоналу». До підсумку балансу включається загальна сума довгострокових забезпечень.

У статті «Цільове фінансування» наводиться сума залишку коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та з інших джерел, у тому числі коштів, вивільнених від оподаткування у зв’язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств.

У третьому розділі пасиву балансу «Поточні зобов’язання і забезпечення»  відображаються поточні зобов’язання підприємства, тобто такі, які будуть погашені в ході звичайного операційного циклу діяльності підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу та поточні забезпечення. Якщо окремі зобо­в’язання не будуть погашені у визначені терміни з різних причин, не обумовлених угодами, вони все ж будуть класифікуватись як поточні. До поточних зобов’язань підприємства відносяться: короткострокові кре­дити банків, поточна частина заборгованості за довгостроковими зобо­в’язаннями, векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи i послуги, поточні зобов’язання за розрахунками, інші поточні зобов’язання [11].

У статті «Короткострокові кредити банків» відображається сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них кредитами.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» відображається сума довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями, якщо вона наводиться в окремій статті).

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» відображається заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету (включаючи податки з працівників підприємства). У цій статті окремо наводиться поточна кредиторська заборгованість з податку на прибуток.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування» відображається сума заборгованості за відрахуваннями на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

У статті «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці» відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.

У статті «Поточні забезпечення» наводиться сума забезпечень, які планується використати протягом 12 місяців з дати балансу, для покриття витрат, щодо яких відповідне забезпечення було створено.

У статті «Доходи майбутніх періодів» відображаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

У статті «Інші поточні зобов’язання» наводяться суми зобов’язань, для відображення яких за ознаками суттєвості неможна було виділити окрему статтю або які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов’язання і забезпечення».

Загальним для другого та третього розділів пасиву балансу є те, що в них відображаються залучені, зовнішні джерела. Вони не належать підприємству, але протягом визначеного часу використовуються у господарській діяльності.

У четвертому розділі пасиву балансу «Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття» відображаються зобов’язання, що визначаються відповідно до Положення (стандарту) 27 [13].

У п’ятому розділі пасиву балансу «Чиста вартість активів недержавного пенсійного фонду» відображається різниця між вартістю активів недержавного пенсійного фонду на день проведення підрахунку та загальною сумою зобов’язань недержавного пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

Окрім наведених вище статей, що наводяться у Балансі підприємства, які зобов’язані складати та подавати фінансову звітність, можуть додавати додаткові статті зі збереженням їх назви та коду рядка, у разі якщо стаття відповідає критеріям визначеними у НП(С)БО №1 та методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 р. № 433 [5].

Заповнення додаткових статей фінансової звітності не є обов’язковим, підприємство вправі це робити за умови, що додаткові статті будуть відповідати зазначеним критеріям. Деякі додаткові рядки можуть заповнювати при необхідності будь-які підприємства, інші ж призначені для певного кола суб’єктів господарювання.

Отже, пасив балансу  система показників, яка відображає джерела утво­рення та цільове призначення господарських засобів підприємства, що об’єд­нані в якісно однорідні групи. Пасив бухгалтерського балансу складається з власного капіталу та зобов’язань. Власний капітал відображається в балансі одночасно з активами або зобов’язаннями, які призводять до його зміни. Зобов’язання відображаються в балансі, якщо їх оцінка достовірно визначена й існує ймовірність зменшення еко­номічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.