logo search
Непрямі податки в Україні

2.3 Акцизний збір.

Акцизи являють собою непрямі податки на окремі товари, які включаються до ціни товару й оплачуються покупцями. Ці податки встановлюються, як правило, на дефіцитну та ви­сокорентабельну продукцію і товари, що є монополією держа­ви, Особливістю акцизного збору треба визнати, насамперед, більш яскраво виділену, порівняно з іншими, регулюючу функ­цію податків. Саме через неї здійснюється коригування попи­ту та пропозиції при підвищенні ціни товару за рахунок вклю­чення до неї акцизного збору під час реалізації товарів. Отже, держава виділяє товари, що можуть бути віднесені до предметів розкоші або становлять сферу споживання забезпечених верств населення, і акумулює кошти, які сплачуються цією групою населення при купівлі подібних товарів. Саме за рахунок цих коштів формуються фонди, які використовуються на фінансу­вання соціальних програм, видатків для підтримки малозабез­печених верств населення.

Механізм акцизних зборів дуже схожий з податком на дода­ну вартість. При цьому вони і введені в Україні фактично разом. Ці податки збільшують ціну товару, оскільки входять до неї у вигляді певної надбавки на стадії реалізації. Акцизний збір і податок на додану вартість визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника. Врешті, вони спря­мовані на споживача товарів (послуг), а особа, яка реалізує то­вари (роботи, послуги), є фактично «агентом» держави зі зби­рання і перерахування податків до бюджету. Ці податки нале­жать до непрямих, що зумовлено їх впливом на зростання цін на товари, і тим, що вони сплачуються споживачами не прямо, а у вигляді надбавки до ціни товару. Отже, діє прихована форма перерозподілу частини доходів кінцевих споживачів.

Але існують принципові моменти, які відрізняють акциз­ний збір від податку на додану вартість.

1. Акцизним збором в Україні обкладаються тільки товари (продукція), а податком на додану вартість - операції з продажу як товарів, так і робіт, послуг незалежно від того, який ха­рактер вони мають, — виробничий або невиробничий,

2. Акцизним збором обкладається порівняно невелика гру­па підакцизних товарів; податком на додану вартість — всі, за невеликим винятком, товари

3. Ставки акцизного збору численні і залежать від групи товарів. Він нараховується і сплачується тільки один раз; по­даток на додану вартість передбачає дві ставки: 20 відсотків і нульову та сплачується багаторазово, на кожному етапі вироб­ництва і продажу товару.

4. Споживачами підакцизних товарів, як правило, є більш вузькі верстви населення, тоді як податок на додану вартість має універсальний характер і справляється фактично з усіх споживачів.

5. Акцизний збір справляється один раз при первісній реалі­зації виробленої підакцизної продукції або при ввезенні підак­цизних товарів на територію України. Цим акцизний збір відрізняється від податку на додану вартість, який являє со­бою складний багатоступінчастий податок.

Механізм акцизного збору закріплено Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про акцизний збір». Першою статтею цього нормативного акта закріплено поняття акцизного збору як непрямого податку на окремі товари (про­дукцію), визначені законом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції). Відповідно до Закону України від 22 березня 2001 р. «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» істотно змінено фор­мулювання поняття «акцизний збір». У ньому об'єднано три ключові ознаки. По-перше, акцизний збір є непрямим подат­ком. На даний час це єдиний податок, який визначено чинним податковим законодавством непрямим. По-друге, це податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підак­цизні. По-третє, суми акцизного збору підлягають включенню до ціни підакцизних товарів (продукції).

Платників акцизного збору законодавство України поділяє на такі категорії.

1. Суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) — виробники підак­цизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які вста­новлені ставки акцизного збору у твердих сумах, а також за­мовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлені ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акциз­ний збір виробнику. Отже, якщо предметом операції з перероб­ки давальницької сировини є виробництво продукції, що об­кладається акцизним збором по ставках, визначених у відсот­ках до обороту, платником виступає замовник, який, до речі, сплачує цей податок не до бюджету, а виробнику, тобто пере­робнику. По-друге, якщо предметом договору з переробки да­вальницької сировини є підакцизні товари (продукція), на які встановлені ставки акцизного збору в твердих сумах, платни­ком є суб'єкт підприємницької діяльності — виробник таких товарів, тобто переробник. До цієї ж групи відносяться нерези­денти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (по­слуг) на митній території України безпосередньо або через свої постійні представництва або осіб, прирівняних до них, відповідно до законодавства. Необхідно зазначити, що якщо перша підгрупа платників діє на території Україні відповідно до за­гального податкового навантаження, до загальних та вичерп­них норм національного податкового законодавства, то подат­ковий режим другої підгрупи виробників підакцизних товарів та послуг деталізується статусом їх як нерезидентів та, відпо­відно до цього, цілою низкою міжнародних угод щодо оподат­кування.

2. По ввезеним на територію України товарам — суб’єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари. Умовою сплати акцизного збору та підакцизного вантажу при перевезенні є надання митниці копії платіжного доручення, яке завізовано митним органом за місцем державної реєст­рації підприємства, на загальну вартість обов'язкових пла­тежів, що повинні бути сплачені до державного бюджету. Вони перераховуються на депозитні рахунки митних органів за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяль­ності. Ця сума повинна відповідати сумі визначених податко­вих платежів, яку необхідно сплатити за партію товару, ввезе­ну за однією акцизною вантажною митною декларацією. Ця декларація являє собою документ, який заповнюється на уні­фікованому бланку і містить відомості про вантаж, що буде ввезено на територію України з метою імпорту. Він використо­вується митними органами для посилення контролю за митним оформленням підакцизного товару.

Акцизні декларації подаються до митниці за місцем держав­ної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності разом з та­кими документами:

1)зовнішньоекономічним контрактом;

2)двома копіями платіжного доручення, завіреними суб'єк­том підприємницької діяльності на суму встановлених платежів;

3)примірником заявки розрахунку з оцінкою податкової інспекції про суму фактично сплаченого акцизного збору підчас купівлі марок акцизного збору.

3. Фізичні особи — резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну терито­рію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), що переслані з-за митного кордо­ну України у виді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що переви­щують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством. До цієї ка­тегорії платників належать юридичні або фізичні особи, які купують (одержують) в інші форми володіння, користування або розпорядження підакцизні товари у податкових агентів.

Податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягу­вати акцизний збір з його платників та вносити його до бюдже­ту, а також нести відповідальність за невиконання або нена­лежне виконання таких повноважень.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» при ввезенні в Україну податковими агентами підакцизних товарів вони не сплачують акцизний збір при розмитуванні цих товарів, а при продажу на території України зобов'язані включити до їх вар­тості відповідну суму акцизного збору, одержати її від покупців і перерахувати до бюджету. Слід зазначити, що відповідно до останньої частини ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», податкові агенти практично не матимуть можливості здійснювати діяльність з тими підакцизними то­варами, що підлягають ліцензуванню або маркіруванню акциз­ними марками.

Об'єкт оподаткування залежить від характеру й основ кла­сифікації підакцизних товарів, тобто окреслюється головни­ми підходами до визначення предмета оподаткування. Пред­мет оподаткування дуже близький до об'єкта, однак необхід­но зазначити, що об'єкт є підсумковим поняттям, а предмет оподаткування визначається конкретними особливостями. Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р. виділяє три основних підходи до визначення об'єкта оподаткування, і в цьому законодавчому акті зроблено спробу встановити зв'язок між статтею, що зак­ріплює категорію платників акцизного збору, та об'єктами оподаткування.

По-перше, це обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальниць­кої сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (про­дукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (про­дукції) або з їх частковою оплатою, а також обсяги відванта­жених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

По-друге, обороти з реалізації (передачі) товарів (продук­ції) для власного виробництва, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників.

По-третє, вартість товарів (продукції), що імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, в тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості або з частковою оплатою. Митна вартість є базою для обчислення податків і зборів, що справляються мит­ницею. Відомості про митну вартість товарів та інших пред­метів, переміщуваних через митний кордон, декларанти заяв­ляють під час декларування відповідно до правил, що діють в Україні. Вони повинні ґрунтуватися на достовірній, кількісно визначеній і документально підтвердженій інформації. Подат­кове навантаження на ввезення (вивезення) продукції в Украї­ну (з України), що забезпечується митницею відповідно до кож­ного податку або збору, можна описати формулою:

П = Б х С,

де П — сума податку (збору), що підлягає сплаті;

Б — база оподаткування, що ґрунтується на митній вартості або на фізичних показниках товару;

С — ставка податку (збору).

Основою для визначення об'єкта оподаткування і нараху­вання акцизного збору є вантажна митна декларація, де обчис­лена сума акцизного збору вказується окремим рядком. Акциз­ний збір нараховують, виходячи з митної вартості, перерахо­ваної за курсом Національного банку України, який діяв на день надання вантажної митної декларації. Фактично сплаче­на сума мита і митних зборів враховується лише у разі, якщо за імпортні підакцизні товари, ввезені для виробництва підак­цизних товарів та за які до або під час проведення митних про­цедур не був сплачений акцизний збір. Обов'язковою умовою при цьому є використання товарів не для виробництва підак­цизних товарів.

У статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акциз­ний збір» від 26 грудня 1992 р. визначено два типи ставок акциз­ного збору: у відсотках до обороту з продажу та в твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції). Додаток є необхідним елементом нормативних актів, який регулює механізм акцизно­го збору і містить перелік товарів (продукції), що закріплені як підакцизні. Цей перелік тісно пов'язаний з кількома статтями, що закріплюють рівень ставок цього збору. Як відомо, ст. 4 Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» визначає ставки акцизного збору, а за окремими товарами їх конкретизовано в додатку. Як уже зазначалося, особливістю закріплення акцизного збору є відсутність базової ставки і використання си­стеми конкретних ставок для окремих товарів. Цей перелік підакцизних товарів і ставок дуже різноманітний. Рівень ста­вок становить від 10 до 300 відсотків. Такий розрив відбувся у зв'язку з появою в якості об'єкта оподаткування митної вартості імпортованих товарів. Використання ставок такого рівня пояс­нюється тим, що відбувається розрахунок щодо імпортованих товарів у відсотках до митної вартості з урахуванням мита.

Обов'язковим елементом системи нормативних актів, що ре­гулюють справляння акцизного збору, є кілька додатків. У су­часних умовах це перелік підакцизних товарів та ставок, що їм відповідають. Здається, що стосовно акцизного збору такий механізм є дієвим, оскільки перелік підакцизних товарів досить широкий, його часто змінюють, тому дуже незручно закріпити його в самому акті, який регулює справляння акцизного збору.

Використання додатка, що закріплює перелік підакцизних товарів і їх ставок, можна розглядати як певне положення, що кореспондує механізму правового регулювання ставок і пільг. Застосування ставок від 10 до 300% чітко вказує на інтереси держави у виробництві або імпортуванні тих або інших товарів, коли деяким з них за рахунок більш низьких ставок надають­ся за підсумками пільгові умови.

Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. буде закріпляти з 1 січня 2004 р. такі види звільнення від акцизного збору.

1. Акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені(експортовані) платником акцизного збору за межі митної тери­торії України. Акцизний збір не справляться з підакцизних то­варів, що імпортуються на митну територію України, якщо з таких товарів згідно із законодавством України не справляєть­ся ПДВ у зв'язку із звільненням, передбаченим для транзитних товарів, товарів на митних складах, ре експортованих товарів, товарів, що спрямовуються до магазинів безмитної торгівлі, то­варів, що призначаються для переробки під митним контролем. В цьому разі акцизний збір треба включати до ціни відвантаже­ної продукції і сплата його до бюджету здійснюється у встанов­лені строки. Система звільнення від сплати податків під час ек­спорту виконує два завдання: а) проведення політики, яка спрямована на розширення експортного потенціалу держави;б) усунення перешкоди міжнародного обміну товарами.

2. Не підлягає оподаткуванню оборот від реалізації легко­вих автомобілів спеціального призначення для інвалідів, спла­та вартості яких проводиться органами соціального захисту, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швид­ка медична допомога тощо) за переліком, визначеним Кабіне­том Міністрів України. Вказана пільга діє тільки щодо спец-автомобілів, які ввозяться на митну територію України. Також не підлягають оподаткуванню акцизним збором підакцизні товари, які переміщуються через митну територію України транзитом. У разі надходження платежів при на­станні гарантованого випадку при транзиті товарів через те­риторію України, їх перерахування до Державного бюджету здійснюється в порядку, який передбачено чинним законодав­ством. Товари, які ввозяться на територію України у режимі тимчасового ввезення з умовою про зворотне вивезення, не підлягають оподаткуванню акцизним збором.

Отже, щодо акцизного збору податкові пільги дещо скоро­чені і складають вищезазначені блоки системи пільг. Але, на нашу думку, необхідно звернути увагу на одну важливу особ­ливість пільг щодо акцизного збору. Можна виділити окремий своєрідний різновид податкових пільг — похідні. Особливістю цих пільг є інший порядок державних обмежень. За іншими видами податків податкові пільги стосуються всіх предметів оподаткування і їх обмеження встановлюється саме через си­стему пільг. Щодо акцизного збору перший рівень обмежень держави встановлюється ще на стадії закріплення вичерпного переліку підакцизних товарів, а податкові пільги застосовують­ся вже до цього обмеженого кола і, таким чином, пільгового переліку. Необхідно пам'ятати, що пільги щодо акцизного збо­ру стосуються саме сплати податку і не звільняють платника від обов'язку податкового обліку та звітності (у тому числі щодо пільгових товарів).

Акцизний збір може розраховуватись за ставкою у процен­тах до обороту з продажу:

з товарів, що вироблені на митній території України, - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору;

товарів, що імпортуються на митну територію України, - виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером макси­мальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без ПДВ та акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без ПДВ та акцизного збору).

Ставки акцизного збору затверджує Верховна Рада Украї­ни. Єдина для всіх країн Гармонізована система опису і коду­вання товарів дає чітке визначення підакцизного товару (це позбавило можливості зменшувати суми акцизного збору).

Якщо підприємець постійно проживає в Україні і реалізує товари вітчизняного виробництва, то акцизний збір на вказані товари не нараховується. У разі реалізації імпортованих то­варів, на які немає документів про сплату акцизного збору, акцизний збір нараховується на загальних умовах, виходячи з митної вартості на аналогічні товари.

Терміни та особливості перерахування коштів до бюджетів залежать від різновиду акцизного збору. Якщо це платіж від реалізації імпортованих товарів, то строк його сплати залежить від дати перетинання митного кордону або моменту випуску товару зі складу у вільне використання на митній території України у встановленому порядку (при інших митних режи­мах — у співвідношенні з цими режимами). Як правило, ак­цизний збір перераховується до бюджету по мірі реалізації, виходячи з ЇЇ фактичних оборотів за минулий період.

Ставки акцизного збору єдині на всій території України та забезпечують надходження коштів до державного (з товарів, ввезених на територію України) та місцевих бюджетів (частко­во з товарів, вироблених на даній території, за місцем їх вироб­ництва) у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, що припа­дає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця (замовника) на бан­ківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів(продукції), які продаються, а у разі продажу товарів (про­дукції) за готівку — дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої — дата інкасації готівко­вих коштів у банківській установі, що обслуговує платника ак­цизного збору;

дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).Суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), в обов'язковому порядку при перетинанні кордону їх декларують та надають органам мит­ного контролю декларацію в двох екземплярах, один із яких ці органи відсилають до податкових інспекцій за місцем перебування суб'єктів підприємницької діяльності для справлян­ня акцизного збору.

Власник готової продукції, на яку встановлена ставка ак­цизного збору в твердих сумах і яка виготовлена на давальниць­ких умовах, сплачує акцизний збір виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції її замовнику або за його дорученням іншій особі. Умовою відвантаження виробником (переробником) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, його власнику або за його доручен­ням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахунок відповідної суми акцизного збору на розрахунковий рахунок виробника (переробника).

Терміни сплати акцизного збору:

а) підприємства—виробники алкогольних напоїв сплачують акцизний збір на 3-й робочий день після здійснення обороту з реалізації.

Підприємства вторинного виноградного виноробства спла­чують акцизний збір при придбанні акцизних марок на суму, розраховану із ставок акцизного збору на готову продукцію, виготовлену з виноградних виноматеріалів або сусла з викори­станням спирту етилового;

б) підприємствами — виробниками, які реалізують тютю­нові вироби, — щомісяця до 16-го числа місяця, що настає за звітним, виходячи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за останній місяць;

в) власниками (замовниками) алкогольних напоїв, що містять спирт питний або етиловий, пиво і тютюнові вироби, які виго­товлені на території України з використанням давальницької сировини, — не пізніше дня одержання готової продукції;

г) підприємствами (крім підприємств-виробників), що реалі­зують алкогольні напої (включаючи спирт питний або етиловий, пиво, тютюнові вироби) і власників давальницької сировини, у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік ста­новили понад 25 тисяч гривень, — щодекадно 15—25 числа по­точного місяця, 5 числа місяця, що настає за звітним, виходячи з фактичного оподатковуваного обороту за відповідну декаду;

ґ) підприємствами (крім підприємств-виробників), що реа­лізують алкогольні напої (включаючи спирт питний або спирт етиловий, пиво, тютюнові вироби), і власниками (замовниками) таких, виготовлених у межах України з використанням давальницької сировини, у яких середньомісячні суми акциз­ного збору за минулий рік складали до 25 тисяч гривень включ­но, а також особами, що займаються підприємницькою діяль­ністю без створення юридичної особи і мають постійне місце проживання на території України, — щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним від фактичного оподат­ковуваного обороту за минулий місяць.

Акцизний збір не справляється при реалізації підприємства­ми—виробниками підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту на умовах документального підтвердження здійснен­ня експортної операції, а саме:

довідкою установи банку про надходження коштів в іно­земній валюті на розрахунковий рахунок платника;

копією вантажної митної декларації з оцінкою прикордонної митниці про перетинання товаром митного кордону України, скріпленою особистою номерною печаткою працівника митниці.

Центральний податковий орган визначає порядок нараху­вання сум акцизного збору, виходячи з норм Закону від 21 груд­ня 2000 р. з питань оподаткування окремим видом акцизного збору. Новостворені підприємства, крім підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої, включаючи спирт ети­ловий або питний, пиво, тютюнові вироби, а також підприєм­ства, що раніше не були платниками акцизного збору, сплачу­ють акцизний збір, виходячи з фактичного оподатковуваного обороту за кожен місяць. Після тримісячного терміну з реалі­зації підакцизних товарів (продукції) акцизний збір сплачуєть­ся щодекадно 15—25 числа поточного місяця, 5 числа місяця, що настає за звітним, і щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним.

Усі платники акцизного збору, незалежно від того, виник податковий обов'язок в звітному місяці або ні, зобов'язані не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним, подати до органів державної податкової служби за місцем реєстрації роз­рахунок акцизного збору.

З 1996 року в Україні застосовується специфічний засіб сплати податку, який має назву «бандерольного».

Акцизний збір, фактично, — єдиний податок, в якому зас­тосовується «бандерольний» спосіб сплати, який здійснюєть­ся шляхом наклеювання акцизних марок. В Україні акцизні марки з'явилися у 1996 році відповідно до Указу Президента України від 18 вересня 1995 р. «Про запровадження марок ак­цизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби». Цей нор­мативний акт визначає марку акцизного збору як спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої і тютюнові вироби, її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору. Реалізація на території України імпортованих напоїв і тютю­нових виробів без марок акцизного збору забороняється. У про­тилежному разі такі товари підлягають конфіскації або зни­щенню.

Відповідно до пунктів 32—34 Положення про виробницт­во, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів марки акцизного збору, що не використовуються для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців цих марок для утилізації. Оформлені належним чином пошкоджені марки акцизного збору повертаються продавцю марок, який скла­дає акт про їх знищення.

Якщо акцизні марки мають явні ознаки підроблення та інші відхилення, то їх за рішенням продавця марок акцизного збо­ру слід надіслати підприємству-виробнику для проведення відповідної експертизи, про що покупцеві марок видається відповідна довідка. Підприємством-виробником є Банкнотно-монетний двір Національного банку України, який виготовляє марки акцизного збору встановленого зразка на замовлення Державної податкової адміністрації України та відвантажує їх регіональним податковим адміністраціям відповідно до розна­рядки (зведеної заявки-розрахунку на виготовлення необхід­ної кількості марок).

Після одержання висновку експертизи Банкнотно-монетного двору складається акт, на підставі якого зазначені марки підлягають знищенню, а у разі визнання їх фальшивими або підробленими — надсилаються до органів Міністерства внутрішніх справ. У таких випадках, згідно з Постановою Ка­бінету Міністрів України «Про виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку» Банкнотно-монетний двір Національного банку України має виключне право на ви­готовлення документів суворого обліку, в тому числі й марок акцизного збору.