5.2. Оподаткування доходів фізичних осіб

Відповідно до чинного законодавством (Закону України «Про по­даток з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. ) громадяни України, іноземні громадяни та особи, що не мають громадянства, які мешка­ють в України і мають заробіток (дохід), сплачують з нього в бюджет податок.

Податок з доходів фізичних осіб — це прямий, загальнодержавний податок, який стягується з доходів (заробітку) громадян за встанов­леною ставкою.

Об'єктом оподаткування податком є сукупний дохід працюючих громадян, які отримують його із різних джерел за місцем основної роботи в Україні та за її межами, як в грошовому, так і в натураль­ному виразі (в оцінці за ринковими цінами).

Визначається об'єкт оподаткування, як нарахована сума заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та суму внесків до фондів загальнообов'язкового державного страхування, які відповідно до діючих законів справляються за рахунок доходу найма­ної особи.

До сукупного оподатковуваного доходу включаються доходи, одер­жані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, до­ходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісницт­вом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи у грошовій та натуральній формі.

До окремих видів сукупного місячного оподатковуваного дохо­ду належать:

• доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, на­ раховані платнику податку згідно з умовами трудового або цивіль­но-правового договору;

• доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;

• доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надан­ня права на користування або розпорядження іншими особами не­матеріальним активом (твір науки, мистецтва, літератури);

• сума (вартість) подарунків у межах, що належать оподаткуванню;

• сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування у ме­жах сум, що підлягають оподаткуванню;

• доходи від операцій з майном і від надання його в оренду або суборенду у встановлених розмірах;

• дохід у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів мате­ріального чи нематеріального майна, що надані платнику податку в безкоштовне використання;

• вартість майна та харчування безкоштовно отриманого платником податку, крім випадків їх надання як «спеціальні» (спецодяг, спецхарчування);

• суми фінансової допомоги, що включають суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаного з процедурою банкрутства;

• вартість безкоштовно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми зниження вартості товарів (послуг), які перевищують звичай­ну ціну, крім тих, що отримані на лікування, похорони;

• дохід у вигляді неустойок, штрафів або пені, фактично отриманих платником податку як відшкодування матеріального або нематері­ального збитку, крім сум, що спрямовуються на пряме відшкоду­вання збитків, понесених платником податку;

• дохід у вигляді відсотків, дивідендів і роялті, виграшів, призів, крім тих, що не оподатковуються;

• дохід у вигляді вартості успадкованого майна, в межах, що підля­гають оподаткуванню згідно з встановленими нормами;

• кошти або майно, отримані платником податку як хабар, вкрадені чи знайдені як скарб, не здані державі, в сумах, підтверджених обвинувачувальним висновком суду;

• суми нецільової благодійної допомоги, зокрема матеріальної допо­моги, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами платнику податку у розмірі, що перевищує розмір міні­мального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня поточного року на працездатну людину;

• інші види доходів, що включаються до складу місячного оподатко­вуваного доходу, передбаченого Законом про податок з доходів фізичних осіб.

До складу сукупного оподатковуваного доходу не включається:

• суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат, котрі от­римує платник податку з бюджетів, Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно з чинним законодавством;

• суми державних премій України або державних стипендій Украї­ни, встановлених законом, суми Нобелівських премій;

• сума допомоги, котра виплачується жертвам нацистських переслі­дувань з бюджетів;

• сума пенсій, що отримує платник податку з Пенсійного фонду Ук­раїни або бюджету за законом;

• сума коштів, що отримана платником податку на відрядження або під звіт;

• сума доходів, що отримується платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Мінфіном України, виграші в державну лотерею;

• суми відшкодувань платнику податку розміру збитків, нанесених йому Чорнобильською катастрофою, у порядку і в сумах, встанов­лених законом;

• сума внесків на обов'язкове страхування платника податку згідно з законом;

• сума збору на державне пенсійне страхування і внесків на загаль­нообов'язкове державне страхування платника податку, що вно­сяться за рахунок його роботодавця у розмірах, встановлених за­коном;

• кошти або вартість майна, що поступають платнику податку за рішенням суду внаслідок розділу загальної спільної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу або за добровільним рі­шенням сторін;

• аліменти, що виплачуються платнику податку відповідно до рі­шення суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визна­чених за нормами Сімейного кодексу України;

• вартість безкоштовного харчування, миючих засобів, робочого одя­гу, взуття, що отримуються платником податку від роботодавця як «спеціальні»;

• суми дивідендів, що нараховуються в користь платника податку у вигляді акцій (паїв), емітованих юридичною особою — резидентом, що нараховує ці дивіденди;

• кошти або вартість майна (послуг), що надаються платнику подат­ку на похорони;

• кошти або вартість майна (послуг), які надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його роботодавцем за рахунок коштів чистого прибутку;

вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України для платника податку або його дітей віком до 18 років, які видаються йому безкоштовно або зі знижкою профсоюзною організацією або за рахунок фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

• суми стипендій, що виплачуються із бюджету учням, студентам, аспірантам у межах встановлених розмірів;

• суми, що отримуються платником податку за здачу крові, інших видів донорства, котрі виплачуються із бюджету або бюджетних установ;

• вартість житла, що передається з державної або комунальної влас­ності у власність платника податку безкоштовно або зі знижкою за законом;

• суми, що отримуються платником податку за здану ним вторинну сировину, за виключенням відходів чорних або кольорових металів;

• сума страхових виплат, страхового відшкодування, що отримують­ся платником податку за договором страхування від страховика —резидента;

• суми нецільової благодійної допомоги, зокрема матеріальної допо­моги, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами платнику податку в розмірі, що не перевищує розмір мі­німального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня поточно­го року на працездатну людину;

• інші доходи, які не включаються до складу місячного оподаткову­ваного доходу за іншими підставами, передбаченими Законом про податок з доходів фізичних осіб.

Розрахований за місяць сукупний оподатковуваний дохід, отрима­ний із різних джерел на території України від одного роботодавця, до його оподаткування зменшується на соціальні пільги, надані від­повідним видам платників податку в наступних розмірах:

• у розмірі величини однієї мінімальної заробітної плати (в розра­хунку за місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, — для всіх платників податку. Однак на перехідний період (з 2004 по 2006 рр.) неоподаткована величина соціальної пільги, встановлюється у таких розмірах:

У 2004 році – у розмірі 30%;

У 2005 році - у розмірі 50%;

У 2006 році - у розмірі 80%;

у 2007 році — у розмірі 100% суми податкової соціальної пільги, встановленої на рівні одної мінімальної заробітної плати (в розра­хунку на місяць) на 1 січня відповідного року;

• У розмірі 150% величини однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку за місяць), встановленої законом на 1 січня звітного року, — для платників податку, котрі:

а) є одинокою матір'ю або одиноким батьком — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримують дитину — інваліда І або II групи — в розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) мають трьох або більше дітей, віком до 18 років — в розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особами, віднесеними законом до І або II категорії осіб, що постраждали від аварії на ЧАЄС;

е) є інвалідами І або II групи, зокрема з дитинства; ж) є особами, котрим присуджена довічна стипендія як громадянину, котрий постраждав від переслідувань за правозахисну діяльність.

• в розмірі 200% величини однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку за місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, — для платників податку, котрі:

а) є Героями України, Радянського Союзу, Соціалістичної Праці, повними кавалерами ордена Слави або Трудової Слави;

б) є учасниками бойових дій під час Другої світової війни або особами, котрі на той час працювали в тилу і мають відповідні державні відзнаки;

в) були в'язнями концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаним репресованим чи реабілітованим;

г) були особами, насильно вивезеними з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, котрі знаходились у стані війни з колишнім СРСР або були окуповани­ми фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) були особами, котрі знаходились на блокадній території колиш­нього Ленінграду в період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

У випадках, коли платник податку має право на кілька пільг щодо утримання податку зі свого доходу, він має право вибрати одну з них і отримувати її по одному місцю виплати заробітної плати.

Застосування соціальних пільг справляється до місячного дохо­ду — заробітної плати платника податку, якщо його розмір не пере­вищує 1,4 місячного прожиткового мінімуму для працездатної люди­ни, встановленого на 1 січня звітного року.

Дія соціальних пільг починається з дня виникнення права на них у платника податку і закінчується втратою цього права на відповідну пільгу.

Утримання податку з оподатковуваного сукупного місячного дохо­ду (з урахуванням наданих пільг) працівників, здійснюється підпри­ємствами всіх форм власності за ставкою 13%, а з 01.01.2007 р. ця ставка буде становити 15%.

Утримані з доходів громадян суми прибуткового податку підпри­ємства, установи і організації перераховують до бюджету в термін отримання в установах банків коштів на виплату заробітної плати. При виплаті зарплати в натуральній формі або виплаті її готівкою з каси підприємства, утриманий податок перераховується на насту­пний день після такої виплати.

Утримання податку впродовж року виконується юридичними осо­бами із місячних доходів громадян за встановленою ставкою.

За результатами роботи кожного звітного податкового періоду, при проведенні розрахунку за останній місяць застосування соціаль­ної пільги, при проведені останнього розрахунку з платником подат­ку, котрий закінчує трудові відносини з роботодавцем останній здійс­нює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум, наданих податкових соціаль­них пільг.

Якщо в результаті проведення перерахунку за випадком закінчен­ня застосування соціальних пільг встановлюється недоплата подат­ку, то дана сума утримується роботодавцем з платника податку за рахунок його будь-якого оподатковуваного доходу за відповідний мі­сяць, а при нестачі сум такого доходу — за рахунок оподатковува­них доходів наступних місяців, до повного погашення сум такої не­доплати.

Якщо ж в результаті проведення кінцевого розрахунку з платни­ком податку, котрий закінчує свої трудові відношення з роботодав­цем, встановлюється сума недоплати податку, то вона утримується з доходів платника за останній місяць роботи, а якщо ж сума недопла­ти податку перевищує суму оподатковуваного доходу платника по­датку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоп­лати включається до складу податкового зобов'язання роботодавця — платника податку або утримується з його рахунка.

Якщо в результаті проведення кінцевого розрахунку з платником податку, котрий закінчує свої трудові відносини з роботодавцем, встановлюється сума переплати податку, котра перевищує суму по­даткового зобов'язання звітного періоду, то дана сума належить від­шкодуванню із бюджету у встановленому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України усі громадяни, які мають дохід (заробіток) щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларацію про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом (до 1 квітня насту­пного за звітним року).

Однак, згідно з новим Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV усі громадяни, які у 2004 році і далі будуть отримувати доходи лише через податкових агентів (від підприємств, установ, організацій), незалежно від того за основ­ним місцем праці чи за сумісництвом, можуть не подавати деклара­цію про доходи. Бо всі податкові агенти, які нараховують заробітну плату, утримують із неї податки, відповідають за правильність як нарахування податків так і своєчасність їх сплати.

Водночас, громадяни, які отримують заробітну плату не через по­даткових агентів (підприємств, установ, організацій), а із рук праце­давців, повинні звітувати про свої заробітки перед податковим орга­ном, тобто зобов'язати подавати декларацію про свої доходи.

З працівників, прийнятих на роботу, податок із сукупного доходу за перший місяць роботи, якщо цей дохід перевищує неоподаткову­ваний мінімум, утримується з виплат за першу половину наступного місяця. Якщо заробіток виплачується один раз на місяць, податок утримується при його виплаті за поточний місяць. У разі виплати заробітку двічі на місяць, за умови утримання податку з заробітку поточного місяця, податок утримується й перераховується в бюджет у встановлений термін.

При звільненні протягом року працівника з основного місця ро­боти (служби, навчання) бухгалтерія підприємства, установи, орга­нізації повинна скласти остаточний розрахунок за відпрацьований пе­ріод.

Однак на руки звільненому працівнику ніякої довідки про суми нарахованого за відпрацьований період доходу та утримання з нього податку не видають. (Раніше таку довідку за формою №3 видавали звільненим працівникам). Звільнений працівник — платник податку у місяці звільнення втрачає право на застосування соціальної пільги за старим місцем роботи.

При влаштуванні звільнившогося робітника на інше підприємство (постійно, тимчасово) його доходи за старим місцем роботи не вра­ховуються при відповідних перерахунках. Всі соціальні пільги та відповідні перерахунки такому працівнику будуть здійснюватися виходячи з доходів, отриманих ним за новим місцем роботи, з цього випливає, що для працівника, який залишив місце роботи протягом року, перерахунки мають локальний характер — ураховуються лише доходи й суми соціальних пільг за новим підприємством.

Коли працівник іде у відпустку, прибутковий податок утримується в такому порядку:

а) окремо утримується податок з заробітку за минулий місяць, якщо до часу, коли працівник іде у відпустку, цей податок ще не було утримано;

б) окремо утримується з відпускної суми та заробітку за поточний місяць, якщо працівник буде перебувати у відпустці до кінця місяця;

в) із суми відпускних, які припадають на неповний наступний мі­сяць, при виході у відпустку податок не утримується. Податок із цих сум утримується після повернення з відпустки за сукупністю з заро­бітком за весь даний місяць у загальному порядку.

Суми податку, не утримані або утримані не повністю з працівни­ків, стягуються підприємствами, установами й організаціями та фі­зичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності до пов­ної сплати заборгованості.

Не утримані або утримані не повністю суми прибуткового податку з працівників, що звільнилися, сплачуються підприємствами, устано­вами й організаціями та фізичними особами — суб'єктами підприєм­ницької діяльності за рахунок власних коштів.

Стягнення заборгованості прибуткового податку з працівників проводиться відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність за правильність утримання і своєчасне перераху­вання до бюджету прибуткового податку несуть підприємства, уста­нови, організації, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності.

Так, за несвоєчасну сплату до бюджету утриманого з доходів гро­мадян прибуткового податку, а також неповне його утримання або неутримання відповідно до чинного законодавства платники податку сплачують пеню в розмірі 120% облікової ставки Національного бан­ку України від суми недоїмки за кожен день прострочення сплати платежу.

У випадках виявлення приховування (заниження) сум оподат­ковуваного доходу громадян із винуватців утримується сума додат­ково нарахованого податку з заниженого доходу та штраф у розмірі 200% суми донарахованого податку. За такі ж самі порушення, допу­щені вдруге протягом року з дня останньої перевірки, — стягується Штраф у п'ятикратному розмірі від додатково нарахованої суми по­датку.

За несвоєчасне подання або неподання податковим органам декла­рацій, перерахунків по доходах чи включення до них перекручених Даних, винуватці сплачують штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.