Податкова накладна

Дата виписки податкової накладної 14.08.2003 р. Порядковий № 1120 Покупець МП «Електромашина»

Продавець МКП «Бірма»

Суми ПДВ, нараховані (сплачені) в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), зазначених у цій накладній, визначені правильно та відповідають сумі податкових зобов'язань продавця і включені до книги обліку продажу.

М.П.___________________________________________________

(підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну)

При звільненні від оподаткування у випадках, що визначені зако­ном, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» із посилан­ням на відповідний підпункт Закону України «Про податок на дода­ну вартість». Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія зали­шається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань по сплаті по­датків. Право на нарахування податку й оформлення податкових наклад­них надається виключно особам, що зареєстровані як платники по­датку.

Для фізичних осіб, що не зареєстровані як суб'єкти підприємниць­кої діяльності, які ввозять (пересилають) товари (речі) на митну те­риторію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, згідно з законодавством України, оформлення митної декларації прирівню­ється до подання податкової накладної.

Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, по­слуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається то­варний чек, інший розрахунковий чи платіжний документ, що під­тверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу з зазначенням суми податку.

Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не перевищує 20 грн, у випадку продажу транспортних квитків та при виписці готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший платіжний або розрахунковий документ).

У випадку ввезення (імпортування) товарів документом, що засвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належ­ним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату по­датку на додану вартість.

Платники податку повинні вести окремий облік із продажу та при­дбання відносно:

• операцій, що підлягають оподаткуванню по ставці 17% і звільне­них від оподаткування;

• операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, операцій із вво­зу (імпорту) і вивозу (експорту). Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлю­ється центральним податковим органом України.

Загальна сума податку на додану вартість, що нарахована (одержа­на) платником податку і включена до ціни товару (робіт, послуг), які продаються в звітному (податковому) періоді, являє собою податко­ве зобов'язання платника податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань стосовно продажу то­варів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого раніше відбувається будь-яка з подій:

• дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківській рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої — дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;

• дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлен­ня документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) плат­ником податку.

У випадку продажу товарів (валютних цінностей) чи послуг із ви­користанням торгівельних автоматів або іншого подібного обладнан­ня, що не передбачає наявності касового апарату, який контролюєть­ся уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення подат­кового зобов'язання вважається дата виймання з таких торгівельних апаратів чи подібного устаткування грошової виручки.

Датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка подія, що відбулася раніше:

• дата відвантаження платником податку товару, а для робіт (по­слуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання, робіт (послуг) платником податку;

• дата оприбуткування платникам податку товару, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації з зазна­ченням у ній суми податку, що належить до сплати. Датою виник­нення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання грошових коштів із поточного рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) чи дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг), нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Окрім продажу продукції, товарів, робіт, надання послуг за відпу­скними цінами із урахуванням податку на додану вартість, його плат­ники придбають товари, отримують послуги також з урахуванням ПДВ, які використовуються у виробництві та вартість яких включа­ється до складу валових витрат, а також купують основні фонди і нематеріальні активи, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) плат­ником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до складу валових витрат ви­робництва й основних фондів чи нематеріальних активів, що підля­гають амортизації, — це податковий кредит. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

На його суму платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Загальну суму податкового кредиту (ΣПК) можна визначити за формулою:

ΣПК = ΣПДВ_Т + ΣПДВ_ОФ + ΣПДВ_НА,

де ΣПДВ_Т, ΣПДВ_ОФ, ΣПДВ_НА — сума податку на додану вартість, що сплачена платником у складі вартості придбаних: товарів (робіт, по­слуг), основних фондів, нематеріальних активів у звітному періоді, відповідно.

Суми податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) плат­ником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням (спору­дженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включається до складу податкового кредиту даного звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких ви­трат по сплаті податку, які не мають підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (по­слуг) — актом приймання робіт (послуг) або банківським докумен­том, який засвідчує перерахування грошових коштів в оплату вартос­ті таких робіт (послуг).

У випадку, коли на момент перевірки платника податку податко­вим органом суми податку, що попередньо включені до складу податко­вого кредиту, залишаються незасвідченими вказаними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суми податкового кредиту, що не підтверджені вказаними документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

• дата списання грошових коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідно­го рахунка (товарного чека) — у разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків;

• дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбан­ня платником податку товарів (робіт, послуг).

Для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) датою сплати податку є дата оформлення ввізної митної декларації, а для бартерних (товарообмінних) операцій — дата здійснення за­ключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій (дата відвантаження товару чи дата його оприбуткування).

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуван­ню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою подат­кових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем то­варів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податково­го кредиту за звітний період.

Розрахунок сум податкового зобов'язання, податкового кредиту і суми податку, що підлягає сплаті до бюджету чи поверненню з нього, платники здійснюють у податковій декларації, яка складається з вступної частини та трьох розділів (див. таблицю 4.2.):

1. податкові зобов'язання;

2. податковий кредит;

3. розрахунки з бюджетом за звітній період.

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими ніж 3600 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, зокрема особи, зареєстро­вані як платники податку за власним бажанням, а також особи, заре­єстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку або зареєстровані як новостворені, до податково­го періоду_{) в} якому ними досягається зазначений обсяг оподаткуван­ня операцій, подають податкову декларацію з податку на додану вар­тість за скороченою формою. Ця декларація подається до першого звітного періоду, в якому платником податку досягнуто обсяг оподат­кування операцій у розмірі 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Складається податкова декларація на основі даних бухобліку і да­них книг податкового обліку, за базовий (звітній) період, який дорів­нює: календарному місяцю, кварталу чи півроку.

Складена податкова декларація про податок на додану вартість по­дається платником податку до податкового органу за місцем реєстра­ції в такі строки: при місячному звітному періоді — протягом 20 ка­лендарних днів, наступних за звітним місяцем; при квартальному — протягом 40 календарних днів, наступних за звітним кварталом.

Розрахована в податковій декларації сума податку на додану вар­тість сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом. При цьому для платників податку, в яких обсяг операцій по продажу товарів (робіт, послуг), що підлягають оподат­куванню, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподат­кованих мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період до­рівнює календарному місяцю.

Таблиця 4.2