logo search
CHimiris_S

10.4. Особливості банкрутства містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств

Як правило, становлення і розвиток в Україні інституту неспроможності (банкрутства) супроводжується процесом диференціації особливостей його застосування до господарюючих суб'єктів залежно від виду здійснюваної ними діяльності. Такий підхід відповідає сучасним тенденціям розвитку законодавства про неспроможність, що виражається у пріоритетному розвитку норм реабілітаційного характеру й врахуванні публічної складової у функціонуванні того або іншого неплатоспроможного підприємства-боржника. У зазначеному контексті обґрунтованим є встановлення розбіжностей процесуального характеру для суб'єктів господарювання залежно не тільки від виду діяльності (небезпечна або безпечна), а й від кількості працівників неплатоспроможного підприємства. В останньому випадку враховується масштабний фактор даного підприємства у виробничій інфраструктурі населеного пункту, де воно розташоване, тобто містоутворююча складова підприємства.

Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, стра­ховиків, інших категорій СПД, регулюють­ся р. VI Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або виз­нання його банкрутом» із урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Мiстоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кiлькiсть працiвникiв яких з урахуванням членiв їх сiмей становить не менше половини чисельностi населення адмiнiстративно-територiальної одиницi, у якiй знаходиться така юридична особа.

При розгляді справи про банкрутство мiстоутворюючого підприємства учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування вiдповiдної територіальної громади адмiнiстративно-територiальної одиниці.

Учасниками провадження у справі про банкрутство мiстоутворюючого підприємства арбітражним судом можуть бути визнані також центральні органи виконавчої влади. Докази, що підтверджують належність боржника до мiстоутворюючих підприємств, арбітражному суду надає боржник.

Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, арбітражний суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або вiдповiдного центрального органу виконавчої влади, якi є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.

Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.

Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати арбітражному суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.

Процедура санації мiстоутворюючого підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена арбітражним судом на один рік.

Підставою для продовження процедури санації мiстоутворюючого підприємства є план фінансового оздоровлення мiстоутворюючого підприємства. План фінансового оздоровлення мiстоутворюючого підприємства може передбачати внесення iнвестицiй, працевлаштування його робітникiв, створення нових робочих місць та iншi способи відновлення платоспроможності боржника мiстоутворюючого підприємства.

За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, якi є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації мiстоутворюючого підприємства може бути продовжений арбітражним судом до десяти років. Боржник i його поручитель у цьому разі зобов’язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох рокiв. Невиконання вимог цiєї частини є підставою для визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури.

Кабiнет Мiнiстрiв України або органи мiсцевого самоврядування в особi їх уповноважених органiв мають право в будь-який час до закiнчення процедури санацiї мiстоутворюючого пiдприємства розрахуватися з усiма кредиторами в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У разi задоволення вимог кредиторiв за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) у порядку, передбаченому цим законом, провадження у справi про банкрутство припиняється.

З метою задоволення вимог кредиторiв у процедурi санацiї може бути здiйснено продаж майна боржника як цiлiсного майнового комплексу або частини його майна згiдно iз законодавством.

За наявностi клопотання органу мiсцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, якi є учасниками провадження у справi про банкрутство, продаж майна боржника як цiлiсного майнового комплексу провадиться шляхом проведення конкурсу.

Обов'язковими умовами конкурсу є такі:

Iншi умови конкурсу можуть установлюватися виключно за згодою комiтету кредиторiв.

При продажу майна боржника, визнаного банкрутом, лiквiдатор повинен виставити на продаж на перших торгах майно як цiлiсний майновий комплекс. Якщо майно боржника, визнаного банкрутом, не було продано як цiлiсний майновий комплекс, продаж майна здійснюється в порядку, передбаченому ст. 20 цього закону.

Окрема увага приділяється особливо небезпечним підприємствам, якими визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хiмiчної, хiмiко-металургiйної, нафтопереробної, інших галузей, визначених вiдповiдними рiшеннями Кабiнету Мiнiстрiв України, припинення дiяльностi яких потребує проведення спецiальних заходiв щодо запобiгання заподiянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного підприємства учасниками провадження у справі про банкрутство визнаються вiдповiдний орган місцевого самоврядування, а також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера дiяльностi боржника, а також, за необхiдностi, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслiдкiв чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, геологiї та використання надр.

Учасниками провадження у справi про банкрутство особливо небезпечного пiдприємства арбiтражним судом можуть бути визнанi також iншi центральнi органи виконавчої влади. Докази, що пiдтверджують належнiсть боржника до особливо небезпечних пiдприємств, арбiтражному суду надає боржник.

Якщо комiтетом кредиторiв не прийнято рiшення про санацiю боржника, арбiтражний суд може винести ухвалу про санацiю боржника за клопотанням органу мiсцевого самоврядування або вiдповiдного центрального органу виконавчої влади, якi є учасниками провадження у справi про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.

Договiр поруки за зобов'язаннями боржника укладається та пiдписується уповноваженими особами органiв мiсцевого самоврядування або центральних органiв виконавчої влади.

Орган мiсцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, якi поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати арбiтражному суду кандидатуру керуючого санацiєю, iнвестора.

У разi невиконання зобов'язання боржником поручителi несуть солiдарну вiдповiдальнiсть за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.

Процедура санацiї особливо небезпечного пiдприємства за клопотанням органу мiсцевого самоврядування може бути продовжена арбiтражним судом на один рiк.

Пiдставою для продовження процедури санацiї особливо небезпечного пiдприємства на строк, передбачений абзацом першим цiєї частини, є план фiнансового оздоровлення особливо небезпечного пiдприємства. Він може передбачати внесення iнвестицiй, працевлаштування його працiвникiв, створення нових робочих мiсць та iншi способи вiдновлення платоспроможностi боржника - особливо небезпечного пiдприємства. План його фiнансового оздоровлення особливо небезпечного пiдприємства також має мiстити заходи щодо пiдтримання безпеки виробничої дiяльностi, охорони працi та запобiгання заподiянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

За клопотанням органу мiсцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, якi є учасниками провадження у справi про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санацiї особливо небезпечного пiдприємства може бути продовжено арбiтражним судом до десяти рокiв. Боржник i його поручитель у цьому разi зобов'язанi розрахуватися з кредиторами протягом трьох рокiв, якщо iнше не передбачено цим законом.

Невиконання вимог цiєї частини є пiдставою для визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури.

Кабiнет Мiнiстрiв України або органи мiсцевого самоврядування в особi їх уповноважених органiв мають право в будь-який час до закiнчення процедури санацiї особливо небезпечного пiдприємства розрахуватися з усiма кредиторами в порядку, передбаченому законом.

У разi невиконання зазначених вимог конкурсу, якi включаються до умов договору купiвлi-продажу майна боржника як цiлiсного майнового комплексу, договiр розривається в установленому порядку.

Особливо небезпечнi пiдприємства не пiдлягають продажу на аукцiонi.

Вимоги кредиторiв задовольняються у порядку черговостi, визначеному ст. 31 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цiєю частиною, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо вiдшкодування витрат на заходи щодо запобiгання заподiяння можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Не розглядаючи особливості провадження справ про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, слід зазначити, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються р. VI Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який визначає особливості провадження справ про банкрутство вказаних суб'єктів. Проте в цілому процедури банкрутства зазначених суб'єктів підприємницької діяльності базуються на положеннях, які розглянуто вище, і припинення провадження у справах про банкрутство здійснюється на загальних підставах.

З підстав, передбачених законодавством (ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

Законодавець, визначаючи підстави припинення провадження у справах про банкрутство, зазначив, що якщо боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, якщо подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи або якщо затверджено мирову угоду, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство незалежно від стадії розгляду. У разі наявності в провадженні господарського суду справи про банкрутство того ж боржника, затвердження звіту керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому законодавством, виконання боржником усіх зобов'язань перед кредиторами, у разі, коли кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, провадження у справі про банкрутство припиняється до визнання боржника банкрутом. Також припиняється провадження у справах про банкрутство у разі затвердження звіту ліквідатора.