7.2. Поняття податку і збору як обов'язкового платежу

Податки не є єдиним джерелом поповнення доходу бюджету. Вони являють собою тільки один з видів економічного державного примусу. Крім власне податків, існують й інші види вилучення до державного бюджету:

■ ліцензійні і реєстраційні збори;

■ збори з населення;

■ підприємства і громадяни роблять обов'язкові відрахування в позабюджетні фонди, платять різні тарифи й інші обов'язкові платежі.

Розмаїття форм вилучень викликає необхідність визначати, які ж з них є безпосередньо податком, а які - неподатковими платежами.

Поняття обов'язкового платежу є родовим, воно охоплює всю сукупність податків і зборів. Мова йде про обов'язкові платежі неподаткового характеру, оскільки штрафи, стягнення мають обов'язковий характер, але не податковий.

Обов'язкові платежі податкового характеру складають податкову систему. У свою чергу податки і збори є видовими категоріями і являють собою форми обов'язкових платежів податкового характеру.

У цілому обов'язкові платежі податкового характеру включають:

1) податки;

2) збори;

3) податкові плати (мито, плата за торговельний патент, за землю, за використання природних ресурсів і т. д.).

Податок - це форма примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, що реалізують свій податковий обов'язок; податок вноситься до бюджету відповідного рівня або цільового фонду на підставі закону або акта органа місцевого самоврядування і виступає як обов'язковий нецільовий, безумовний, безоплатний, безповоротний платіж.

Ознаки податків:

1) закріплений актом компетентного органа державної влади;

2) ознака індивідуальної безоплатності або однобічного характеру його встановлення. В основу цієї ознаки закладено односпрямований рух коштів від платника до держави. При цьому відсутні зустрічні обов'язки держави, засоби платника йдуть на задоволення суспільних потреб;

3) нецільовий характер податкового платежу означає надходження його у фонди, що акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб, при цьому не ясно, на задоволення яких саме цілей витрачаються надходження від податку;

4) безумовний характер податку є продовженням попередньої ознаки й означає сплату податку, не пов'язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави;

5) платіж надходить у бюджет відповідного рівня або цільового фонду;

6) суспільний характер податкового вилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Обов'язковість податку забезпечується силою держави в особі податкових, правоохоронних і судових органів;

7) безповоротний характер податку. Проявом безповоротності є ситуація, коли податок підлягає поверненню тільки у випадку законодавчо встановленої пільги або у випадку його ненаправленої сплати до бюджету;

8) грошова форма податкового платежу. Податки здійснюються у грошовій формі.

Функції податку, що визначають їх сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують ті ж задачі, але в порівняно більш вузьких рамках. Виходячи з цього, функції податків можна сформувати у два блоки:

■ основні;

■ додаткові.

Основні функції:

1) фіскальна (найважливіша функція) - від латинського «фіскус» - державна скарбниця. Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення - на­сичення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства;

2) регулююча функція - регулюючий механізм існує об'єктивно, і вплив на платника здійснюється незалежно від волі держави. Податкове регулювання - це складний механізм, що враховує не тільки податковий тиск, але і перспективи того або іншого виду діяльності, рівні прибутковості;

3) контрольна функція реалізується у ході оподатковування за регламентації держави фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержання доходів громадянами, використання ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції:

1) розподільна - являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані засоби;

2) стимулююча (дестимулююча) створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності;

3) накопичувальна - являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і є головною з позиції цілей держави в податковій системі, тому що кінцева мета податків - не тільки сформувати бюджет, але і сформувати цілі, інтереси у розподілі цих засобів, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому випадку мова йде про активне нагромадження, що виразилося б у збільшенні потужності, розвитку виробництва і т. д.