logo
ЛЕКЦИИ з ф нансового права1

3.1. Фінансово-правові норми, їх зміст, особливості та види

Відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фінансів, регулюються фінансово-правовими нормами. Норми фінансового права, як і будь-якої іншої галузі, є загальнообов'язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені примусовою силою держави.

Норма фінансового права безпосередньо визначає поведінку громадян, підприємств, організацій за певних обставин (наприклад, обов'язок сплачувати податок за наявності самостійного джерела доходів) і не ставить цю поведінку у залежність від їх згоди, норми публічного характеру.

Таким чином, фінансово-правова норма - це загальнообов'язкове розпорядження компетентних державних органів, спрямоване на мобілізацію, розподіл і використання централізованих і децентралізованих фінансів, що виражено у категоричній (імперативній) формі і забезпечено примусовою силою держави або рекомендацій. Змістом усіх правових норм є діяльність держави щодо регулювання фінансових відносин шляхом офіційного їх за­кріплення у формі прав і обов'язків суб'єктів цих відносин.

Структура фінансово-правових норм своїми складовими частинами відбиває особливості суспільних відносин, що ними регулюються.

Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких можуть виникати у громадян і юридичних осіб передбачені нормою права обов'язки у сфері застосування фінансового права.

Основою норми є диспозиція, що вказує, яким має бути поводження сторін фінансових відносин за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин.

Санкція - відповідальність за можливе порушення суб'єктом фінансового права (носія прав і обов'язків) диспозиції правової норми фінансового права.

Види норм фінансового права:

1. За змістом норми фінансового права поділяються на норми матеріального і процесуального характеру.

Матеріальні фінансово-правові норми містять матеріальний зміст юридичних прав і обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин; вони закріплюють види й обсяг засобів, що мають надійти до централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів від юридичних і фізичних осіб, обсяг витрат, що будуть профінансовані за рахунок цих фондів, джерела створення кредитних ресурсів.

Процесуальні фінансово-правові норми визначають процедуру діяльності органів держави з мобілізації засобів у централізовані і децентралізовані фонди і порядок реалізації обов'язків з внесення засобів, з одного боку, та їх витрат, з іншого, учасниками фінансових правовідносин - юридичних і фізичних осіб.

2. За методом правового регулювання:

Імперативні (категоричні) - норми фінансового права, які визначають суворий порядок виконання учасниками правовідносин своїх обов'язків.

Диспозитивні - норми фінансового права, які передбачають варіанти поведінки за участі у певних правовідносинах.

Заохочувальні - норми фінансового права, які містять певні заохочення, спрямовані на учасників правовідносин для виконання ними окремих дій, потрібних державі.

Рекомендаційні - норми фінансового права, які рекоменду­ють певний порядок виконання учасниками правовідносин своїх обов'язків.