3. Суб'єкти валютних правовідносин.

Суб'єктами валютних правовідносин є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (підприємства, господарські товариства, уповноважені комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи), державні органи (НБУ, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України), органи місцевої влади та самоуправління, а також держава Україна.

На підставі ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" суб'єкти валютних правовідносин - фізичні та юридичні особи можуть бути двох видів -резиденти та нерезиденти. До резидентів належать:

1) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

2) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

3) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Коло нерезидентів складають:

1) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;

2) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб' єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб' єктів підприємницької діяльності України;

3) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Фізичні особи можуть бути суб'єктами валютного права як з отриманням статусу приватного підприємця, так і без набуття такого. Якщо громадянин України або іноземець не має статусу фізичної особи-підприємця, він набуває здатності брати участь у валютних правовідносинах з досягненням 18-ти літнього віку. Правовий статусу підприємця фізична особа набуває з моменту здійснення державної реєстрації та отримання відповідного свідоцтва, в порядку, передбаченому чинним цивільним законодавством.

Як підприємці, так і особи без такого статусу можуть укладати договори купівлі-продажу валюти та валютних цінностей, відкривати валютні рахунки в уповноважених банках та здійснювати операції по даних рахунках.

Відповідно до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.03.1999 р., на міжбанківському валютному ринку можуть діяти лише суб'єкти даного ринку - Національний банк України, уповноважені банки та кредитно-фінансові установи, що мають відповідну ліцензію та валютні біржі. Усі вони мають статус юридичної особи.

Здатність юридичної особи бути суб' єктом валютних відносин (валютна правосуб' єктність) виникає з моменту державної реєстрації і внесення організації до Єдиного державного реєстру. Однак, на відміну від передбаченої цивільним правом загальної правосуб' єктності, для юридичної особи як учасника валютних правовідносин вимагається наявність спеціальної правосуб' єктності, пов' язаної з необхідністю здійснення окремих видів валютних операцій за умови отримання спеціальної ліцензії.

Найпоширенішим видом юридичних осіб, що діють на валютному ринку, є уповноважені комерційні банки. Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" уповноваженим є будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Уповноважені банки, згідно ст.2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" можуть здійснювати наступні операції: залучати грошові кошти від фізичних і юридичних осіб та розміщувати їх від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкривати і вести банківські рахунки фізичних та юридичних осіб, тощо.

Суб' єктами валютних відносин виступають також уповноважені органи державної влади - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, НБУ, інші державні органи та органи місцевого самоврядування.

Найвищим органом, що здійснює державне валютне регулювання, є Верховна Рада України. До сфери її компетенції належать наступні основні повноваження:

1) прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються валютного регулювання і валютного контролю;

2) затвердження визначеного Кабінетом Міністрів України ліміту зовнішнього державного боргу для одержання кредитів в іноземній валюті;

3) затвердження Державного валютного фонду та контроль за витрачанням валютних коштів;

4) встановлення статусу національної валюти, а також статусу іноземних валют на території України тощо.

Кабінет Міністрів України на підставі п.2 ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" має наступні повноваження в сфері валютного регулювання:

1) визначає й подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

2) бере участь у складанні платіжного балансу України;

3) забезпечує виконання бюджетної та податкової політики України в частині стосовно руху валютних цінностей;

4) забезпечує формування й виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

5) визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовують у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих, які використовують у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Національний банк України є головним органом валютного регулювання та контролю, особливим центральним органом державного управління, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст.ст.2, 6 Закону України „Про Національний банк України"). Він діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

Діяльність НБУ щодо операцій з валютними цінностями врегульована розділом VIII Закону України „Про Національний банк України". Так, до передбачених ст.44 даного Закону його повноважень в сфері валютного регулювання та контролю належать:

1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;

3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

4) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, у сфері якого, згідно п.1.ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", має наступні повноваження:

1) здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів;

2) забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України.

Певними повноваженнями у даній сфері наділене також Міністерство фінансів України, яке спрямовує свою діяльність на забезпечення проведення єдиної державної фінансової політики та підготовку пропозиції щодо вдосконалення валютних відносин, бере участь у забезпеченні економного витрачання іноземної валюти, аналізує сучасний економічний і фінансовий стан в Україні та перспективи його розвитку, в тому числі і відносно валютної політики, розробляє стратегію щодо внутрішніх та зовнішніх запозичень держави.

Органом валютного контролю виступає також Державна податкова адміністрація України. На неї покладено функцію безпосереднього виконання та організації роботи державних податкових адміністрацій і державних податкових інспекцій по здійсненню контролю за дотриманням законодавства про валютні операції (ст.8 Закону України „Про державну податкову службу України").

В свою чергу, Державна митна служба України як орган валютного контролю, здійснює контроль за дотриманням правил переміщення резидентами й нерезидентами валютних цінностей через митний кордон України.

Суб' єктами валютних відносин є також місцеві органи влади та самоврядування. Так, до сфери компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим належать створення валютних фондів, затвердження положень про них, також звітів про використання зазначених фондів (п.10 ст.9 Закону України „Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим").

Місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад мають право формувати місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів місцевих бюджетів у межах, затверджених місцевими радами, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, та здійснювати розпорядження цими валютними фондами.

Самостійним суб' єктом валютного права виступає держава Україна. Особливість правового статусу держави у валютних відносинах обумовлена наявністю суверенітету та владних повноважень. Держава визначає правовий статус інших суб'єктів, а також і свій власний правовий статус шляхом прийняття нормативно-правових актів. Отже, Українська держава є владним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), що має суверенітет у проведенні власної внутрішньої та зовнішньої валютної політики. Це, безумовно, накладає певний відбиток на специфіку її участі у валютних відносинах.

Однак, передбачена ч.1 ст.167 ЦК України можливість держави бути суб' єктом цивільних відносин та діяти на рівних правах з іншими учасниками, дають привід говорити про те, що держава у валютних відносинах може мати обсяг прав та обов' язків, властивий юридичним та фізичним особам.

Так, держава є суб'єктом права власності, зокрема, валюти і валютних цінностей, коштів державного бюджету; Національного банку України, інших банків та їхніх установ і створюваних ними кредитних ресурсів; державних резервних, страхових та інших фондів. Вона може виступати учасником зобов' язальних правовідносин - укладати договори позики, надавати кредити, емітувати цінні папери, виражені у валюті та валютних цінностях, відкривати валютні рахунки та здійснювати по них операції. Держава бере також участь у зовнішньоекономічних відносинах - вступає у відносини позики та кредиту з іншими державами та міжнародними організаціями, здійснює інвестиційну діяльність; виступає стороною по зовнішньоторгових договорах. Отже, поєднання публічно-правових та приватноправових елементів у правосуб' єктності української держави визначають особливість її правового статусу як учасника валютних відносин.