13. Кримінальна відповідальність за порушення фінансового

законодавства.

Аналогічна ситуація вбачається і у кримінальному законодавстві. Розвиток ринкових відносин зумовив розширення тіньових схем і нелегальних методів отримання прибутку під видом підприємницької чи іншої господарської діяльності. Зазначені схеми негативно впливають на стан фінансової системи країни, що зумовило внесення до Кримінального кодексу складів злочину, які забезпечують захист і безпеку економіки України від протиправних посягань. Нижче наведена характеристика деяких складів злочину, в яких основним чи факультативним об' єктом виступає фінансова система та суміжні з нею сфери суспільних відносин. Статтею 199 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Об' єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини фінансової системи нашої держави. Деякі різновиди цього злочину мають транснаціональний характер. Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачено міжнародно-правовими договорами, учасницею яких є Україна. Предметом злочину є: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї. Поняттям «гроші» охоплюються національна валюта України та іноземна валюта. Державними цінними паперами є облігації, казначейські зобов' язання, приватизаційні папери та векселі. Об' єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або70 збуті зазначених вище предметів. Суб'єкт злочину загальний. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту. Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру, як кваліфікуючих ознак даного злочину, має здійснюватися виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину.

Статтею 200 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за підробку документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут. Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб' єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші). Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування фінансової і, зокрема, банківської системи України. Предметом злочину є: 1) документи на переказ грошових коштів; 2) платіжні картки; 3) інші засоби доступу до банківських рахунків. Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім документів на переказ та платіжних карток, документи чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. При вчиненні цього злочину придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, використання чи збуту, його предметом є лише підроблені документи на переказ чи підроблені платіжні картки. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбанні; 3) зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів. Суб' єктом злочину може бути будь-яка особа віком від шістнадцяти років. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов' язковою ознакою підробки, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, відповідних предметів злочину є мета їх збуту.

Статтею 201 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за контрабанду, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Основним безпосереднім об' єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, що є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, які складають певну частину фінансової системи України, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов' язкових платежів, громадська безпека та здоров' я населення. Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи: 1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 Кримінального кодексу України, незалежно від розміру контрабанди (наприклад, історичні цінності, отруйні та вибухові речовини, стратегічно важливі сировинні товари і т.д.); 2) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ст. 201 КК України, лише у випадку вчинення його у великих розмірах. Об' єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України. Обов' язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення - це митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Вартість предметів контрабанди визначається за національною валютою України за допомогою нормативних актів про ціни та ціноутворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них, а у разі відсутності таких цін - на підставі висновків товарознавчої експертизи. Контрабанда, якщо метою незаконного переміщення предметів було ухилення від сплати обов' язкових платежів, кваліфікується за сукупність злочинів, передбачених ст. 201 та ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов' язкових платежів) КК України. Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати: відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце вчинення протиправних дій. Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування, при цьому вона виключається якщо особа видає предмети контрабанди у зв' язку з оголошенням їй рішення про проведення огляду. Суб' єктом злочину є осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Статтею 204 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів. Об'єктом злочину є запроваджений з метою захисту фінансової системи та економічних інтересів держави, порядок виробництва й обігу підакцизних товарів. Додатковим факультативним об' єктом виступає життя і здоров' я людей, як споживачів недоброякісної підакцизної продукції. Предметом злочину є: 1) алкогольні напої ; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари. Акцизним збором визнається непрямий податок на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів. Акциз є одним із стабільних і суттєвих джерел поповнення бюджету держави, встановлюється, як правило на високоліквідну, високорентабельну чи монопольну продукцію, виконує не лише фіскальну, а й регулюючу, а інколи і природоохоронну функцію. Об'єктивна сторона злочину полягає у таких діях: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів; 5) незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів. Придбання, зберігання, збут чи транспортування утворюють склад цього злочину за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто є порушення вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів. За своєю конструкцією склад цього злочину є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, які альтернативно становлять його об' єктивну сторону. Суб' єкт злочину загальний. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов' язковою ознакою суб' єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України, є мета збуту. Придбання, зберігання або транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів без мети збуту, а, наприклад, для власного споживання, розглядуваного складу злочину не утворює.

Статтею 207 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону). Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону). Основним безпосереднім об' єктом злочину є встановлений порядок здійснення міжнародних валютних розрахунків, покликаний забезпечувати надходження валютних коштів і формування валютних резервів держави, які складають вагому частку фінансової системи України. Додатковим обов' язковим об' єктом виступає закріплений законодавством порядок формування доходної сатини бюджету за рахунок збирання податків та інших обов' язкових платежів з доходів в іноземній валюті. Предметом злочину є:1) виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів, робіт, послуг; 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки. Доходи і дивіденди в іноземній валюті, одержані в результаті здійснення інвестиційної діяльності за межами України, не є виручкою резидентів в іноземній валюті. З об' єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах: 1) умисне ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки; 2) умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Такі діяння можуть проявлятись у діях або бездіяльності. Способами приховування валютної виручки є: 1) договірне зменшення валютно-розрахункових зобов' язань партнера-нерезидента; 2) оплати за її допомогою видатків з-за кордону, не пов' язаних з даною зовнішньоекономічною операцією; 3) заздалегідь погоджені з іноземним контрагентом, який в майбутньому придбає експортований товар, анулювання акредитиву або неакцептованість інкасо; 4) навмисне порушення вітчизняним експортером договірних умов, що обумовлює, зокрема, фіктивні виплати іноземному партнерові значних штрафних санкцій порушником контракту. Обов' язковою ознакою цього злочину у його першій формі є місце вчинення -територія іншої держави. Стосовно другої форми законодавець не вимагає, що виручка в іноземній валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експортовану продукцію обов' язково за межами України. Суб'єкт злочину спеціальний. Це: 1) службові особи підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності; 2) особи, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Статтею 209 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Основним безпосереднім об' єктом злочину є встановлений з метою захисту фінансової системи України, протидії залучення в економіку «брудних» коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов' язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності. Додатковим об' єктом можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності. Об'єктивна сторона злочину досить детально описана диспозицією зазначеної статті. При цьому слід враховувати, що не має значення, чи майно здобуте злочинним шляхом на території України чи за її межами. Розглядуваний склад злочину сформульований законодавцем як формальний. Із суб' єктивної сторони цей злочин є лише умисним. Суб' єктом злочину може бути як особа, яка здобула злочинним шляхом грошові кошти та інше майно, так і будь-яка інша особа, яка здійснює зазначені у диспозиції ч. 1 ст. 209 КК України діяння з метою легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом іншими особами.

Статтею 209-1 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за повторне умисне неподання інформації про фінансові операції або повторне умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. Незаконне розголошення у будь-якому вигляді інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю. Основний об' єкт злочину - встановлений законодавством порядок подання інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов' язковому фінансовому моніторингу. Додатковим факультативним об' єктом злочину виступають економічна безпека держави, належне функціонування фінансової системи, а також щодо ч. 2 ст. 209-1 КК України -конституційні права і законні інтереси громадян. Предметом злочину, передбаченого ч. 1 209-1 КК України, є інформація про фінансові операції, які мають ознаки, вказані у ч. 7 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації «відмиванню» доходів, одержаних злочинним шляхом». Предметом злочину, передбаченого ч. 2 209-1 КК України, є будь-яка інформація щодо здійснення фінансового моніторингу, яка має бути надана уповноваженому органу. З об' єктивної сторони злочин, передбачений ч.1 цієї статті, характеризується вчиненням одного з двох альтернативних діянь: 1) повторне умисне неподання інформації про відповідні фінансові операції; 2) повторне умисне подання уповноваженому органу завідомо недостовірної інформації про відповідні фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов' язковому фінансовому моніторингу. Злочин вважається закінченим з моменту закінчення доби, яка є останнім днем відповідної інформації. Суб' єкт злочину спеціальний: працівники юридичних осіб - суб' єктів первинного фінансового моніторингу, які призначені відповідальними за проведення фінансового моніторингу чи на яких покладені обов' язки відповідального працівника згідно із законодавством. Із суб' єктивної сторони злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу - прямий. Склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 209-1 КК України, з об' єктивної сторони виражається у незаконному доведенні інформації, яка надається уповноваженому органу, а також іншої інформації з питань фінансового моніторингу. Суб' єктом злочину є особи, які незаконно розголосили зазначену вище інформацію, що стала їм відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов' язків. Із суб' єктивної сторони злочин характеризується умисною виною, вид умислу - прямий.

Статтею 210 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як бюджетні кошти це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були у великих розмірах. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Основний безпосередній об' єкт злочину - встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань і функцій. Предметом злочину є бюджетні кошти. З об' єктивної сторони вчинення злочину можливе у чотирьох альтернативних формах: 1) використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню; 2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; 3) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету; 4) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного з чотирьох діянь, передбачених диспозицією зазначеної статті. Суб'єкт злочину спеціальний. Насамперед це службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів. Суб' єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Статтею 211 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах. Об'єкт злочину збігається з об'єктом злочину, передбаченого ст. 210 КК України. З об' єктивної сторони злочин може бути вчинений лише шляхом дій у формі видання всупереч законом порядку нормативно - правового або розпорядчого акту, який змінює доходи або видатки бюджету. Злочин вважається закінченим з моменту видання службовою особою відповідного акту. Та обставина, набрав чині цей акт законної сили не впливає на визнання злочину закінченим. Суб' єкт злочину спеціальний. Це відповідна службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Статтею 212 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов' язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов' язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов' язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов' язкових платежів, які в п' ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Об' єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов' язкових платежів формування доходної частини державного та місцевого бюджетів, а також державних цільових фондів. Предмет злочину - податки, збори та інші обов' язкові платежі що входять у систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку. Перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів міститься в Законі України «Про систему оподаткування». Об' єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження податків, зборів та інших обов' язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів. Описовий характер диспозиції зазначеної статті робить необхідним у кожному конкретному випадку звертатись до податкового законодавства, яке визначає конкретних платників, їхні обов' язки, строки і механізм сплати платежів, що врешті-решт визначає специфіку злочинних дій спрямованих на ухилення. До найбільш поширених способів цього злочину належать: неподання документів, пов' язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів та інших обов' язкових платежів; приховування та заниження об' єкта оподаткування; умисне заниження податкових ставок; умисне неправильне обчислення сум податків або бази оподаткування; обманні маніпуляції з податковими пільгами. Злочин вважається закінченим з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов' язковий платіж. Суб' єкт злочину спеціальний. Це: 1) службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності; 2) особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-яка інша особа, яка зобов' язана сплачувати податки, збори та інші обов' язкові платежі. Суб' єктивна сторона злочину характеризується умислом. Для застосування ч. 4 ст. 212 КК України стосовно звільнення від кримінальної відповідальності, щоб особа, яка вчинила ухилення від оподаткування, сприяла розкриттю і розслідуванню злочину або щиросердно покаялася у вчиненому.

Статтею 214 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість вказаних у цій статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п' ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об'єктом злочину є економічна система України в частині забезпечення обов' язкової здачі на афінаж або обов' язкового продажу дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Предметом злочину закон визнає: 1) видобуті з надр, отримані з вторинної сировини, підняті чи знайдені дорогоцінні метали чи дорогоцінне каміння; 2) скуплені дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні чи побутові вироби з них; 3) скуплений лом ювелірних чи побутових виробів із дорогоцінних металів. Об'єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від обов' язкової здачі на афінаж або обов' язкового продажу державі предметів злочину. Афінаж - це металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок. Злочин вважається закінченим з моменту, коли суб' єкт господарської діяльності повинен був здійснити обов' язкову здачу чи обов' язків продаж наявних у нього предметів злочину і не здійснив їх. Суб' єктом злочину можуть бути службова особа суб' єкта господарської діяльності, яка здійснює видобування, переробку, скуповування дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння або індивідуальний підприємець. З суб' єктивної сторони злочин характеризується виною у формі прямого умислу.

Статтею 216 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів. Основним безпосереднім об' єктом злочину є фінансова система держави в частині встановленого законодавством порядку сплати акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та надходжень від реалізації контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм. Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби; 2) контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм; 3) голографічні захисні елементи. Об' єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з таких дій: 1) незаконне виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм та голографічних захисних елементів; 2) їх підроблення; 3) використання незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів; 4) збут незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з перерахованих дій. Суб'єктом злочину у формі незаконного виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок і голографічних захисних елементів є працівники спеціалізованих підприємств, які здійснюють їх виготовлення. Суб' єкт злочину в інших його формах загальний. З суб' єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.

Статтею 218 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за завідомо неправдиву офіційну заяву громадянина -засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі. У статтях 218 - 223 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п' ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. За своїм характером дії, передбачені зазначеною нормою, є особливою формою обману внаслідок якого може бути заподіяна майнова шкода фінансовій системі держави та багатьом суб' єктам підприємницької і господарської діяльності. Об' єктом цього злочину та злочинів, передбачених ст.ст.219-221 КК України, є встановлений законодавством порядок здійснення господарської діяльності у частині забезпечення інтересів громадян, юридичних осіб та фінансової системи держави від ризиків, пов' язаних з неплатоспроможністю суб' єктів господарської діяльності, яка юридично фіксується під час розгляду справ про банкрутство такого суб' єкта. Внаслідок ідентичності об'єктів злочину склади злочинів передбачених ст.ст. 219-221 КК України в даній роботі детально не розглядаються. Об' єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 218 КК України полягає у діях, змістом яких є завідомо неправдива офіційна заява про фінансову неспроможність юридичної особи виконати вимоги з боку кредиторів і зобов' язання перед бюджетом. Зазначена заява має бути офіційною, ознакою складу є фактичне подання цієї заяви до господарського суду. Злочин вважається закінченим з моменту настання передбачених законом наслідків - заподіяння великої матеріальної шкоди. Суб' єктом злочину закон визнає: 1) громадянина - засновника або власника суб' єкта господарської діяльності; 2) службову особу суб' єкта господарської діяльності; 3) громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому суб' єктом може бути визнана особа, яка підписала свідомо неправдиву заяву і направила її до господарського суду або ж, використовуючи свої службові повноваження, ухвалила рішення (віддала розпорядження) про складання чи подання до господарського суду такої заяви. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, який обов' язково включає усвідомлення винним неправдивості факту фінансової неспроможності, про який ідеться у поданій ним офіційній заяві.

Статтею 222 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок фінансування, кредитування і оподаткування господарської діяльності, права і законні інтереси кредиторів. Об' єктивна сторона злочину полягає в активній поведінці - у наданні вказаними у диспозиції зазначеної статті особами органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, банкам, іншим кредиторам свідомо неправдивої інформації з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Наданні завідомо неправдивої інформації - це обман держави або кредиторів, який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів. Злочин вважається закінченим з моменту надання конкретному адресату відповідної інформації незалежно від того вдалося чи ні винному отримати той чи інший фінансовий ресурс, заподіяно чи ні потерпілому реальна майнова шкода. Суб' єкт злочину спеціальний. Це: 1) громадянин, який займається зареєстрованою підприємницькою діяльністю індивідуально, без створення юридичної особи; 2) засновник або власник суб' єкта господарської діяльності; 3) службова особа юридичної особи -суб'єкта господарської діяльності. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу та спеціальною метою -отримати вказаний у ст. 222 КК України різновид фінансових ресурсів або пільгу щодо податків.

Статтею 223 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за випуск (емісію) громадянином або службовою особою суб' єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку.

Внесення громадянином або службовою особою суб' єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії заподіяли велику матеріальну шкоду інвесторові. Об' єктом злочину є встановлений законом порядок випуску (емісії) та обігу цінних паперів порушення якого може призвести до дестабілізації державної фінансової системи, ринку цінних паперів України, погіршення загальної економічної ситуації в Україні, заподіяння майнової шкоди громадянам та юридичним особам. Предметом злочину є: 1) цінні папери, емісія яких має здійснюватися у формі відкритого розміщення за умови реєстрації випуску уповноваженими державними органами; 2) документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів. Об' єктивна сторона злочину може проявитися у формі: 1) здійснення емісії цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку; 2) внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, свідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів. Злочин у першій його формі (ч. 1 ст.223 Кримінального кодексу України) слід вважати закінченим з моменту передачі емітентом чи торговцем цінними паперами покупцеві чи іншому набувачеві хоча б одного сертифіката незареєстрованих документарних цінних паперів, а також перерахування покупцеві чи іншому набувачеві хоча б однієї одиниці незареєстрованих бездокументарних цінних паперів. Злочин у другій його формі (ч. 2 ст.223 Кримінального кодексу України) є закінченим з моменту заподіяння великої матеріальної шкоди інвестору. Суб' єктом злочину закон називає громадянина або службову особу суб' єкта підприємницької діяльності. Його співучасниками, крім службових осіб юридичної особи, емітента цінних паперів, можуть бути і відповідні працівники юридичних осіб - торговців цінними паперами, а також і працівники юридичної служби, яка веде реєстр власників цінних паперів, якщо вони внесли до реєстру дані про власників цінних паперів, знаючи, що ці цінні папери випущено без належної реєстрації. Громадянин може бути суб'єктом цього злочину у випадках, коли він є засновником акціонерного товариства. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення до наслідків передбачених ч. 2 ст.223 Кримінального кодексу України (заподіяння великої матеріальної шкоди інвесторові), може характеризуватися прямим або непрямим умислом.

Статтею 224 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок виготовлення та обігу недержавних цінних паперів. Предметом злочину є недержавні цінні папери, якими можуть бути: акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати і т.д. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні з метою збуту підроблених недержавних цінних паперів; 2) їх збуті; 3) використання їх іншим чином. Виготовлення «акцій» чи інших «цінних паперів» неіснуючої юридичної особи не утворює складу даного злочину, однак виготовлення таких предметів з метою подальшого їх використання слід визнавати готуванням до шахрайства. Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Склад розглядуваного злочину утворює лише таке виготовлення зазначених вище предметів, яке здійснюється з метою подальшого їх збуту.

Статтею 234 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за продаж або інша незаконну передачу приватизаційних паперів особою, яка не є власником цих документів, їх купівля або розміщення та інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу; викрадення приватизаційних паперів. Об'єкт злочину -встановлений порядок випуску та обігу приватизаційних паперів. Предметом злочину є приватизаційні папери. Приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Об' єктивна сторона злочину полягає у: 1) незаконному продажу приватизаційних паперів; 2) іншій їх незаконній передачі особою, яка не їх власником; 3) їх купівлі, розміщенні та інших операціях з приватизаційними паперами без належного дозволу; 4) викраденні приватизаційних паперів. Продаж або інша незаконна передача приватизаційних паперів утворюють склад даного злочину лише у разі, коли вони здійснюються особами, які не є власниками відповідних паперів. Під іншою незаконною передачею приватизаційних паперів слід розуміти їх відчуження будь-яким іншим, крім продажу, способом. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного із вказаних у ст.234 КК України, діянь. Суб' єкт злочину загальний. Суб' єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.