4. Лізингові операції на ринку фінансових послуг.
Лізинг - це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.
Оренда - це майновий найм і засноване на угоді термінове володіння, що має бути повернене, та користування майновим комплексом (будівля, приміщення, обладнання, підприємство, земля, природні ресурси, інше майно). У даному випадку майновий комплекс є товаром.
Оренда підприємства - це взяття підприємства у володіння та користування за договором на визначений термін і за певну плату, тобто підприємство виступає як товар. Оренда майнового комплексу - це поточна оренда, яка здійснюється на таких умовах:
1) мета оренди - задовольнити тимчасові потреби орендаря;
2) термін оренди визначається угодою. Після завершення терміну оренди майно повертається орендодавцю;
3) майно є власністю орендодавця;
4) ризик втрати та псування орендного майна визначається умовами угоди.
Лізинг - порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі. Сучасний лізинг у багатьох країнах охоплює широкий перелік об'єктів - від дрібного канцелярського обладнання до складних ЕОМ, від токарних станків до бурового обладнання, від автотранспортних засобів до реактивних лайнерів і океанських танкерів, а також сільськогосподарське, будівельне, гірничодобувне та інше обладнання.
У промислово розвинених країнах лізингові операції отримали широкий розвиток в останні десятиріччя. На умовах лізингу в США купується близько 45 % обладнання, що реалізується на внутрішньому ринку, в Японії - 33 %, в Німеччині - 18 %, в Австралії - 25 %, Англії, Швеції, Франції -13-17%.
У сучасних умовах широкого розповсюдження набула форма участі банків у лізингових операціях під назвою «вендор лізинг», тобто «лізинг продавця». Ця форма лізингу розповсюджується лише на великі промислові компанії, що виготовляють складне, велике і дороге обладнання, яким банки пропонують послуги при реалізації цього обладнання.
Широкого розвитку набула форма банківської участі в лізингових операціях, при якій лізингові компанії залучають великі банки до ведення переговорів про лізинг, оформлення необхідної документації тощо. Банк затверджує оренду і виділяє грошові кошти, тоді як лізингова компанія продовжує залишатись власником обладнання і виступає в ролі орендодавця, ранку лише передається право на отримання платежів і застави за обладнання.
Лізинг - форма дострокової оренди, пов'язана з передачею в користування обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна. Стосовно майна, що орендується, лізинг ділиться на чистий - додаткові витрати бере на себе орендатор, повний - техобслуговування майна та інші витрати бере на себе лізингодавець.
Лізинг має дві основні форми - прямий та такий, що повертається. Прямому фінансовому лізингу надається перевага, коли підприємству необхідне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100 %-не фінансування, придбання обладнання. Фактично лізинг - це форма матеріально-технічного забезпечення з одночасним кредитуванням та орендою. При лізингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартість майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника.
Угода лізингу укладається на наступних умовах:
1) термін лізингу дорівнює терміну служби основних засобів;
2) сума платежу об'єднує в собі вартість основних фондів, проценти за кредит, комісійні платежі;
3) ризик, пов'язаний із псуванням та загибеллю, приймає на себе лізингоотримувач;
4) основні фонди є власністю лізингової фірми (орендодавця).
У плані рахунків бухгалтерського обліку лізинг фігурує під поняттям фінансової оренди. Розрізняють два види лізингу:
• фінансовий;
• операційний.
Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду. В Італії, наприклад, такий лізинг називається виробничим.
Комерційними банками і лізинговими компаніями застосовується, як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і розповсюджена форма лізингу, що характеризується середньо- і довгостроковим характером контрактів, амортизацією повної або більшої частини вартості обладнання. Після завершення терміну дії контракту орендар може:
1) повернути об'єкт лізингу орендодавцю;
2) укласти новий контракт на оренду;
3) викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю.
Про свій вибір орендатор повідомляє лізинговій компанії завчасно, наприклад, за півроку до закінчення терміну погашення.
Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі, відрізняючись від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об'єкт угоди до споживача.
Фінансовий лізинг також називають лізингом майна з повною окупністю або повною виплатою, так як протягом терміну угоди (як правило, 3-7 років) лізингодавець повертає всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції.
Орендна плата (лізинговий внесок) - це плата за виробниче використання об'єкта лізингової угоди, вона складається із суми амортизаційних відрахувань і процентних відрахувань від вартості переданого в оренду майна (процент за банківський кредит і плата за додаткові послуги банку). Розмір амортизаційних відрахувань залежить від початкової вартості майна, терміну служби, ступеня зносу на момент передачі в оренду і норм амортизації, встановлених для даного виду майна.
Селенг - це одна із різновидностей лізингу. Тому його функції регламентуються Об 'єднанням європейських лізингових товариств із штаб-квартирою в Брюсселі. Сьогодні селенг активно використовується у всіх економічно розвинених країнах. Так, у США об'єм селенгових операцій перевищує 10 млрд. дол., у Західній Європі - 20 млрд. дол.
Селенг - це двосторонній процес, який с специфічною формою зобов'язання, що регламентується угодою майнового найму і полягає в передачі власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг-компанії за визначену плату. При цьому власник залишається володарем переданого майна і може при першій вимозі повернути його. Селенг-компанія залучає і вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права громадян і господарюючих суб'єктів. Майном можуть бути різні об'єкти права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання і т. п.
За формою фінансування селенгова діяльність наближена до банківської діяльності. Вона може здійснюватися будь-якими торгово-промисловими підприємствами як побічна операція. Однак економічно доцільно створювати селенг-компанії.
Громадяни в найм здають, головним чином, гроші. Різниця між грошима позиченими (кредит) і грошима, взятими в найм, така:
І. При кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник грошей, зданих у найм, не втрачає свого права на них.
2. Коли господарюючий суб'єкт, що отримав гроші від селенг-компанії, збанкрутує, то за законом про банкрутство із його власності спочатку повертається істинним власником все те, що йому не належить (у тому числі і гроші, передані в найм), інше майно продається на аукціоні та ділиться між кредиторами.
3. При передачі грошей у найм податком обкладається тільки прибуток, отриманий від операції, а не вся сума. При кредиті податок береться з усієї суми кредиту.
Практика показує, що використання селенгу вигідно при гнучкій системі господарювання. Селенг є ефективним інструментом фінансування різних сфер підприємництва в умовах ризику. У сучасних умовах для розвитку .селенгу відкриваються хороші перспективи. До них можна віднести:
• скорочення обсягів ліквідних коштів з причини постійно виникаючих труднощів на грошовому ринку;
• загострення конкуренції, що потребує оптимізації вкладення капіталу;
• зменшення прибутку господарюючих суб'єктів, що обмежує їх можливість вкласти достатню суму коштів у розвиток нової технології та розширення виробництва.
Селенг загострює конкуренту боротьбу на грошовому ринку і направляє її на зниження ціни послуг, наприклад, процентів за кредит. Селенг - це реальний механізм втягнення грошей населення у виробничу сферу зокрема та в економіку країни в цілому.
- Тема 1. Суть і зміст ринку фінансових послуг як фінансового посередництва
- 1. Особливості послуг на фінансовому ринку:
- 2. Фінансовий ринок як сфера надання фінансових послуг.
- 3. Загальне поняття фінансового посередництва.
- 4. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
- 5. Небанківські фінансово-кредитні інститути.
- 6. Фінасове посередництво у вигляді контрактних фінансових інститутів.
- Тема 2. Фінансові послуги на грошовому ринку
- 2. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- 3. Операції з інструментами грошового ринку.
- 4. Державні фінансові інститути на грошовому ринку.
- Тема 3. Фінансові послуги на валютному ринку
- 2. Операції на форвардному ринку:
- 3. Міжнародні розрахунки.
- Тема 4. Фінансові послуги на ринку капіталів та кредитів
- 2. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень банками.
- 3. Факторингові операції.
- 4. Лізингові операції на ринку фінансових послуг.
- 5. Посередницькі послуги банків на фінансовому ринку.
- Тема 5. Фінансові послуги на ринку цінних паперів
- 2. Особливості формування ринку акцій.
- 3. Корпоративні облігації на ринку цінних паперів.
- 4. Емісійна діяльність держави на фондовому ринку.
- 5. Характеристика державних облігацій.
- 6. Роль казначейських цінних паперів в управлінні державним бюджетом.
- 7. Похідні та інші види цінних паперів як інструменти ринку цінних паперів.
- 8. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів.
- 9. Формування курсової вартості цінних паперів.
- 10. Місце фондової біржі на ринку цінних паперів.
- 11. Біржові операції.
- 12. Біржові індекси.
- Тема 6. Фінансові послуги з хеджування ризику
- 2. Особливості валютних ризиків та їх види.
- 3. Способи зниження впливу фінансового ризику.
- 4. Стратегія управління ризиком (страхування та хеджування).
- Тема 7. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- 2. Стан розвитку інфраструктури фінансового ринку.
- 3. Інституційний елемент інфраструктури фінансового ринку.
- 4. Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- 5. Реєстраторська діяльність на ринку цінних паперів.
- 6. Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів України.
- 7. Інфраструктура ринку державних та муніципальних боргових зобов'язань.
- 8. Інфраструктура страхового ринку.
- 9. Інфраструктура валютного ринку.
- Тема 8. Державне регулювання ринку фінансових послуг
- 2. Місце і роль Національного банку України в системі державного регулювання ринку фінансових послуг.
- 2. Державна політика на валютному ринку.
- 4. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів.
- 5. Державне регулювання посередницької діяльності.
- 6. Завдання та напрямки діяльності Державної комісії по регулюванню ринку фінансових послуг.
- 7. Завдання та роль саморегулюючих організацій на ринку фінансових послуг.