Класифікація податків

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють, за способом утримання, за методом справляння. За формою оподаткування всі податки поділяються на дві гру­пи: прямі й непрямі.Прямі податки встановлюють безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі по­датки сприяють такому розподілові податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи.Непрямі податки закладені в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.(акцизи; податок на додаткову вартість; мита; податки на операції з цінними паперами.) Підкрес­люємо, прямо не залежить, бо оскільки непрямі податки включають­ся в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поді­ляють на три групи:Податки на доходи стягують з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.Податки на споживання сплачують не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухо­мого майна.Залежно від рівня державних структур, що встановлюють по­датки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховують­ся. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загально­державні податки поділяються на три групи: доходи державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що роз­поділяються міждержавним та місцевими бюджетами.Місцеві податки встановлюють місцеві органи влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків. По-перше, як надбавки до загальнодержавних податків. Рівень над­бавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обме­жень. По-друге, уведення місцевих податків за переліком, що встановлений вищими органами влади. Вибір податків здійснюють місцеві органи. По-третє, можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку централь­ної влади.За способом стягнення розрізняють два види податків — роз­кладні й окладні.Розкладні податки спочатку встановлюють у загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні — між платниками. Це історично перша форма стягнення податків.Окладні податки передбачають встановлення спочатку ста­вок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загаль­на величина податку формується як сума платежів окремих платників.У залежності від характеру ставок розрізняють:Пропорційний податок не залежить від розміру доходу, тобто застосовуються однакові ставки.При прогресивному податку відрахування в бюджет зростають у міру збільшення доходу.Регресивні ставки зменшуються в міру росту доходу. За часом оплати вони класифікуються на одноразові і багаторазові.Одноразові податки виплачуються один раз на якій-небудь стадії виробництва, багаторазові — на кожній стадії виробничого циклу.