Дайте визначення та розкрийте сутність міжбюджетних відносин? Яка мета регулювання бюджетних відносин? Які системи організації міжбюджетних відносин відомі світовій практиці, у чому їх суть?

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Організація бюджетного регулювання в країні прямо залежить від державного устрою. В унітарних країнах бюджетна система практично завжди є високоцентралізованою, місцеві бюджети є невеликими за обсягами, а фінансові потоки з центрального бюджету до місцевих – значними. Феномен бюджетного федералізму однаковою мірою стосується як федеративних, так і унітарних держав. У федеративних державах бюджетне регулювання є часткою відносин бюджетного федералізму.

Модель побудови міжбюджетних відносин, яка спочатку сформувалася в США, а потім поширилася в країнах не тільки федеративних, але й унітарних за державним устроєм, – модель бюджетного (в англомовній літературі – фіскального) федералізму в разі послідовної імплементації створює правові, організаційні та економічні механізми набуття органами місцевого самоврядування реальної, не декларованої зверху, самодостатності й здатності власноруч, а не за настановами загальнодержавного центру розв’язувати проблеми локального життя [5].

На жаль, обмежена інформованість, політичні перестороги і забобони призвели до недостатньої обізнаності вітчизняних науковців і практичних фахівців щодо сутності концепції бюджетного федералізму, можливості її введення в умовах сучасної України. На сьогодні в українській фаховій літературі склалися два підходи стосовно визначення практичного значення концепції бюджетного федералізму: прибічники першого – традиційного підходу наполягають на неможливості її застосування в умовах унітарної держави, інші, їх сьогодні меншість, – підкреслюють універсальне значення цієї концепції як загальної методології демократичної трансформації системи місцевого самоврядування.

Світовий досвід свідчить, що формування бюджетів усіх рівнів у кожній країні – це тривалий і складний процес. Бюджетний федералізм формується під впливом безлічі чинників історичного, національного, політичного і соціально-економічного характеру. Будь-яка модель бюджетного федералізму базується на трьох головних складових, що є обов’язковими умовами її ефективного функціонування, таких як [3]:

– чітке розмежування повноважень між усіма рівнями влади за видатками;

– наділення відповідних рівнів влади достатніми для реалізації цих повноважень фіскальними ресурсами;

– врегулювання вертикальних і горизонтальних дисбалансів за допомогою системи міжбюджетних трансфертів з тим, щоб забезпечити на всій території країни стандарт державних послуг.

Позитивність теорії бюджетного федералізму, крім розподілу повноважень між рівнями влади, полягає в розподілі рівнів податкового навантаження між незалежними адміністративно-територіальними одиницями, що конкурують між собою. Чіткий розподіл повноважень між органами влади в розвинутих зарубіжних країнах зафіксовано в конституції та законах. Центр уваги у видаткових повноваженнях поступово переноситься до низових ланок бюджетної системи, які наділяються самостійністю.