logo
шпори макра

Модель рівноваги Манделла-Флемінга.

В основі моделі Манделла-Флемінга знаходиться відома модель IS-LM, яка ще має назву модель Хікса-Хансена, і дозволяє визначати стан одночасної рівноваги на товарному і грошовому ринках за умов різних комбінацій ставки відсотка і рівня доходу. На відміну від моделі Хікса-Хансена модель Манделла-Флемінга описує одночасну рівновагу товарного, грошового і зовнішнього ринків у малій відкритій економіці. Визначимо вид рівнянь кривих IS-LM. Рівняння кривої IS можна вивести, використовуючи основне кейнсіанське рівняння: Y= C + I + G; С = С + С'(1 -t)Y; 1 = 1-bi, де b - коефіцієнт еластичності інвестицій від відсоткової ставки. G = G. Із вищенаведених рівнянь отримуємо: Y = C + I + G + C'(l-t)Y-bi. Якщо позначити суму автономних видатків С + І + G через Е, отримуємо: Крива IS має від'ємний нахил оскільки збільшення відсоткової ставки зменшує інвестиції і завдяки мультиплікаційному ефекту призводить до зменшення рівня доходу. У формулі кривої IS як екзогенні змінні виступають автономні складові видатків С, І, G, причому зміна в одній з них призводить до зрушення кривої IS на графіку. Нахил кривої IS залежить від граничної схильності до споживання і ставки відсотка. Для аналізу впливу зовнішнього ринку на товарний ринок уведемо в модель IS- LM чистий експорт Хn. Хn = X - nq - m'Y. Формула кривої IS набуває вигляду:

n- коефіцієнт еластичності чистого експорту від валютного курсу; q - валютний курс; m - гранична схильність до імпортування; Y - сукупний дохід; С - автономне споживання домогосподарств; І- автономні інвестиції приватного сектора; G - автономні державні видатки; С' - гранична схильність до споживання; t - ставка оподаткування доходу; b - коефіцієнт еластичності інвестицій від відсоткової ставки; і - відсоткова ставка. Крива LM описує взаємозв'язок між грошовим попитом, доходом і відсотком LM: k - коефіцієнт еластичності попиту на гроші від розміру реального випуску; h - коефіцієнт еластичності попиту на гроші від ставки відсотка. Рівняння описує рівновагу грошового ринку. Крива LM має позитивний нахил ,оскільки k > 0. Зростання доходу збільшує h попит на гроші, і якщо не існує відповідної пропозиції грошей, то відсоткова ставка зростає, і попит повертається до початкового рівня. Зрушити криву LM може зміна у номінальній пропозиції грошей. Платіжний баланс включає рахунок поточних операцій СА і рахунок руху капіталу КА та рахунок зміни офіційних резервних активів AR. Сума СА та КА становить баланс офіційних розрахунків ВР ВР = СА + КА.

Модель IS - LM- ВР

Якщо баланс офіційних роз­рахунків відображає чисту купівлю іноземних товарів, послуг та активів, дисбаланс може бути профінансований за рахунок офіційних валютних резервів Центробанку ЛК. Якщо при­пустити, що величина іноземних ва­лютних резервів відповідає величині офіційних валютних резервів Центробанку, то рахунок офіційних валютних резервів фактично ві­дображає величину зміни чистих ва­лютних резервів Центробанку. ВР = ∆R. Рівняння кривої ВР може бути представлено у такому вигляді: і - і* - різниця між внутрішньою і світовою ставками відсотка. Крива ВР завжди має позитивний нахил, що обумовлено зростанням доходу Y, імпорту М, збільшенням дефіциту за поточним рахунком і як наслідок збільшенням внутрішньої відсоткової ставки. Зрушити криву ВР можуть зміни обмінного валютного курсу, активна торговельна політика, зміни в потоках капіталу. За умов фіксованого валютного курсу нахил ВР залежить від рівня мобільності капіталу. Ліворуч від кривої ВР знаходиться область, у якій платіжний баланс має дефіцит, праворуч знаходиться область, у якій платіжний баланс позитивний У моделі Манделла-Флемінга передбачається, що в економіці існує абсолютна мобільність капіталу, а це означає, що в малій відкритій економіці внутрішня ставка відсотка визначається світовою відсотковою ставкою і = і*. За таких умов крива ВР є горизонтальною, що відображає абсолютну еластичність доходу від світової ставки відсотка. Платіжний баланс має дефіцит в області вище кривої ВР, відповідно платіжний баланс позитивний в області нижче кривої ВР.

  1. Грошово-кредитне регулювання економіки за умови гнучкого обмінного курсу та високої мобільності капіталу.

  1. Грошово-кредитне регулювання економіки за умови гнучкого обмінного курсу та незначної мобільності капіталу.

  1. Грошово-кредитне регулювання економіки за умови фіксованого обмінного курсу та високої мобільності капіталу.

  1. Грошово-кредитне регулювання економіки за умови фіксованого обмінного курсу та незначної мобільності капіталу.

  1. Бюджетно-податкове регулювання економіки за умови гнучкого обмінного курсу та високої мобільності капіталу.

  1. Бюджетно-податкове регулювання економіки за умови гнучкого обмінного курсу та незначної мобільності капіталу.

  1. Бюджетно-податкове регулювання економіки за умови фіксованого обмінного курсу та високої мобільності капіталу.

  1. Бюджетно-податкове регулювання економіки за умови фіксованого обмінного курсу та незначної мобільності капіталу.

  1. Неокейнсіанські моделі економічного зростання.

Науковий інтерес до проблем ек.зростання особливо посилився серед представників неокласичної школи в 50-х рр. 20ст. Зокрема, економісти почали займатися уточненням і конкретизацією кейнсіанський положень щодо цієї проблеми та розробляти відповідні моделі ек.зр. Такі моделі створювали з метою пошуку оптимального співвідношення між факторами виробництва, визначення умов, які забезпечують бажані темпи та стабільність ек.розвитку, дослідження найважливіших пропорцій, у тому числі між нагромадженням і споживанням тощо. Модель виробничої функції Ек.зр. може бути забезпечено за рахунок паралельних вкладень у різні фактори, що робить їх більш високопродуктивними. Раціональне співвідношення між працею і капіталом у разі їх зміни розраховується за допомогою виробничої функції, в основі якої – найкращий варіант граничної продуктивності кожного із залучених факторів. Вираж. Формулою : Q=F(L,K,N), де Q-обсяг виготовленої продукції(нац.доходу) L-сукупні витрати праці K- вкладений капітал N-земельні ресурси. Ця фор-ла характеризує екстенсивний(кількісний)тип ек.зр. Модель Кобба-Дугласа виражається Q=F(L,K) Згідно ф-ю при збіл.затрат праці і капіталу на х% обсяг продукції(нац.доходу) зросте також на х%. Багатофакторні моделі зростання(напр.. Е.Денісон) Цілу низку моделей побудовано на рівняння попиту і пропонування та на динамічну їх збалансуванні(визначається динамікою капітальних вкладень, які утворюють нові доходи) Суть багатьох з цих моделей зводиться до того, що інвестиції мають передбачати динаміку споживчого попиту А оскільки ек-на рівновага за такої концепції дуже нестійка, то є необхідність у державному втручанні через фінансово-кредитну політику. Модель В.Леонтьєва, яка назив.”витрати-випуск” Автор проаналізував систему взаємозалежностей в ек-ці як єдиного цілого на основі таблиці міжгалузевого балансу(дозволяє з*ясувати, яку кількість однієї продукції потрібно використати для виробництва іншої) Модель Солоу в якій лежать ряд передумов 1)Цільовою ф-ю є не зростання загального обсягу продукту, а його виробництво на одного працюючого, т.б продуктивність праці ;продуктив.праці –у=Y/L; капіталоозброєність праці –k=K/L інвестиції- i=I/L Крім того s– норма заощаджень, d– норма амортизації 2 Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності Y/L=F((K/L)*(L/L)) y=f(k) 3 капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів запас капіталу, приріст населення, технічний прогрес. 4 Інвестиції дорівнюють заощадженням i = s*y=s*f(k) Модель Р.Солоу. в основі якої знаходь виробнича функція Кобба-Дугласа з 2 змінними: У=А*К *L , 0<b<1. Економ зростання розгляд як збільшення продуктивності праці y=Y/L, іншим важливим параметром є капіталоозброєність праці k=K/L, яка є чинником еокном зростання. Також Солоу вводить до моделі зростання населення і технічний прогрес, це чинники, під впливом яких збільш загальний обсяг вир-ва. “Золоте правило”: При визначенні норми заощаджень критерієм повинна бути максимізація добробуту суспільства. тобто якнайбільше споживання (С). А для досягнення споживання необхідно, щоб приріст продукту на додаткову одиницю капіталу без урахування амортиз дорівнював темпу приросту загального обсягу вир-ва.