Організація страхування

Страхування розглядається як один із способів відшкодування за рахунок

страхових резервів збитків юридичних і фізичних осіб, спричинених несприятливими обставинами (страховими подіями, ризиками).

На сьогодні страхування є важливим атрибутом, елементом ринкових відносин так само, як товар, гроші, власність, кредит та ін. Світова практика не виробила більш економічного, раціонального і доступного механізму захисту інтересів суспільства, ніж страхування.

Страхування є важливим фактором стимулювання економіки, господарської активності окремих суб’єктів, так як створює для всіх учасників рівні права, можливість отримати вигоду, бажання ризикувати, надає впевненості у розвитку підприємницької діяльності, створює нові стимули зростання продуктивності праці і забезпечення економічного розвитку.

Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або послуг, не враховуючи можливого ризику втрат авансованих ресурсів. Передаючи за невелику плату відповідальність за наслідки ризикових подій страховикові, інвестор упевнений, що у разі настання страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

Перехід до ринкової економіки забезпечує суттєве підвищення ролі страхування в підприємницькій діяльності, значно розширює сферу страхових послуг.

Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними чинниками, що призводять до великих втрат.

У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого – видом підприємницької діяльності, що приносить прибуток.

Займаються такою діяльністю відповідні організаційні структури – страховики або страхові компанії, що спеціалізуються на наданні страхових послуг.

Джерелами прибутків страхових компаній є доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних коштів в об’єкти виробничої та невиробничої сфер діяльності, акцій підприємств, банківські депозити, цінні папери тощо.

Страхування є економічною категорією і входить до складу фінансової системи.

Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових коштів у процесі розподілу й перерозподілу грошових доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров’я,працездатності тощо).

Як економічна категорія, страхування – система економічних перерозподільних відносин, що охоплює:

• Утворення за рахунок внесків фізичних і юридичних осіб спеціального фонду коштів;

• Його використання для відшкодування майнових збитків внаслідок стихійних лих та інших випадкових явищ, а також для надання громадянам допомоги у різних ситуаціях в їх житті.

Офіційне визначення терміну страхування наведено в Законі України

„Про внесення змін до Закону України „Про страхування” (від 4 жовтня 2001 р.), згідно з нормами якого:

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій).

Виділяють такі специфічні ознаки страхування:

• Наявність у страхових відносинах не менше двох сторін і збіг їх інтересів;

• Страхування породжує грошові перерозподільчі відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між учасниками, котрі пов’язані солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх;

• Страхування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками;

• Страхування передбачає поверненість страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання страхових резервів (фондів) винятково на покриття заздалегідь визначених збитків, які можуть трапитись в тих чи інших випадках.

При цьому виникає питання про джерело відшкодування втрат.

Можливі два варіанти джерел відшкодування втрат:

1. збитки можуть покриватись за рахунок власних фінансових ресурсів самого суб’єкта (юридичної чи фізичної особи);

2. створення спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків – страхових фондів, які виступають матеріальним втіленням системи страхового захисту, для створення яких спрямовується частина ВВП.

Страховий фонд створюється у формі резерву матеріальних і грошових

засобів, для покриття збитків, що спричинені несприятливими чи ризиковими подіями.

Страховий фонд є невід’ємною частиною, складовим елементом будь-якого суспільства.

Чим більший потенціал суспільства, тим більшим має бути страховий

фонд.

Суб’єктами власності страхового фонду є:

• держава;

• суб’єкти господарювання;

• страховики.

Існують три основні організаційні форми існування страхового фонду:

• Централізовані резерви держави утворюються за рахунок загальнодержавних ресурсів. Основне призначення – відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв. Резерви формуються в грошовій та натуральній формах.:

натуральні постійно обновлювані запаси продукції, матеріалів, палива та інших матеріально-технічних ресурсів, які розміщенні на спеціальних базах. Вони стратегічним запасом держави і підпорядковані Державному матеріальному резерву при Кабінеті Міністрів України;

грошові – це централізовані державні фінансові ресурси, які формуються за рахунок коштів державного бюджету, а розпорядником цих коштів є Кабінет Міністрів України.

• Фонди самострахування (нецентралізовані страхові фонди) – це організаційно відокремлені фонди суб’єктів господарювання, які створюються в грошовій та натуральній формах. Основне призначення – оперативне подолання тимчасових ускладнень у процесі господарювання.

З цією метою, згідно з чинним законодавством України, кожен суб’єкт господарювання створює резервний фонд за рахунок розподілюваного прибутку в розмірі 15-25% від статутного капіталу.

• Фонд страховика – створюється за рахунок великої кількості його учасників як юридичних, так і фізичних осіб, які виступають в ролі страхувальників. Фонд має лише грошову форму вираження. Витрачання коштів фонду відбуваються на конкретні цілі – відшкодування збитків та виплату страхових сум тим страхувальникам, які постраждали.