5. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві

Однією з умов забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства є наявність певної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці та в процесі їх переміщення на випадок аварій, інших непередбачуваних обставин.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві () обчислюється за формулою:

,

де Q_д – середньоденний випуск продукції за її собівартістю, грн;

- тривалість виробничого циклу, дні;

К_н.в. – коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві.

Середньоденний випуск продукції (Q_д) за її собівартістю обчислюється так:

Q_д= ,

де Q – випуск продукції за собівартістю протягом певного періоду, грн;

Д_к –кількість календарних днів у цьому періоді, дні.

На тривалість виробничого циклу впливають галузеві особливості технологічного процесу виготовлення продукції.

Коефіцієнт наростання витрат являє собою відношення середньої собівартості виробів, що знаходяться у незавершеному виробництві, до собівартості готових виробів.

При рівномірному наростанні витрат величину коефіцієнта можна обчислити за формулами:

К_н.в.=,

або

К_н.в. =,

де С_м – вартість матеріальних витрат у собівартості виробу, грн;

С – собівартість виготовлення виробу, грн;

С_пот – одноразові витрати на початку виробничого циклу виготовлення продукції, грн.

Для складних виробів із тривалим виробничим циклом виготовлення витрати наростають, як правило, нерівномірно.

У цьму разі для визначення коефіцієнта наростання витрат тривалість виробничого циклу виготовлення виробу поділяють на інтервали часу, протягом яких відбувається наростання витрат. Обчислення коефіцієнта здійснюється за формулою:

К_н.в. = ,

де - середньоциклічна собівартість продукції, грн.:

,

де С_{нар.підс.} – собівартість виробництва продукції за наростаючим підсумком, грн.;

С – планова собівартість одиниці продукції, грн.;

Q – кількість одиниць у партії виробів (у натуральних вимірах).