31. Банківське обслуговування готівкового обороту. Безготівкові розрахунки

Готівковий грошовий обіг – це частина грошового обороту, яка являє собою безперервний рух готівки та інших цінностей у сфері обігу і виконання нею функції засобу обігу та засобу платежу. Для забезпечення потреб в готівці (банкнот і монет) та інших цінностях банки: • прогнозують рух грошових коштів; • виявляють потребу в них для кожного регіону; • проводять випуск та / або емісію готівкових коштів (монопольне право центральних банків); • проводять касові операції; • контролюють рух готівкових коштів при взаємовідносинах між усіма суб’єктами господарювання; • організують і виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово–фінансової політики на території регіону. Участь банків в організації готівкового грошового обігу слід розглядати: • на рівні Національного банку України; • на рівні відносин Національний банк України – територіальні управління Національного банку України; • на рівні відносин територіальні управління Національного банку України – банки (здавання та отримання підкріплень готівкою національної валюти); • банки – їх відділення (філії); • банки, їх відділення (філії) – клієнти. Для проведення касового обслуговування банком клієнтів та оброблення готівки функціонує операційна каса банку. До функцій операційної каси належать: – забезпечення видачі, приймання та схоронності грошових знаків – виконання інших операцій з цінностями. Для виконання цих функцій створюються: – видаткові каси; – прихідні каси (при невеликому обсязі операцій – приходно-видаткові). Прихідні каси можуть бути а) денні – працюють на прийом готівкових коштів протягом операційного дня банку; б) вечірні – здійснення прийому готівки після закінчення операційного дня (кошти на рахунок зараховуються наступного дня); – розмінні каси; – каси перерахунку; – сховища цінностей для збереження готівки та інших цінностей. Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи: - розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи; - розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо. Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги. Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють: - внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту); - міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав). . Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках. У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків: - платіжними дорученнями; - платіжними вимогами-дорученнями; - чеками; - акредитивами; - векселями; - платіжними вимогами; - інкасовими дорученнями (розпорядженнями). Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ. Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників. У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу: 1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника. 2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника. 3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми. 4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.