CHaykovska_O

8.2 Фінансові інвестиції: сутність, об'єкти, форми, методи оцінки

Визначення фінансових інвестицій наведено в П(С)БО 2: фінансові активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

З урахуванням даного визначення, основними цілями фінансового інвестування можна визначити:

* одержання прибутку (зазвичай довгострокові фінансові інвестиції);

* поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у тому числі з метою його ліквідації;

* створення інтегрованих корпоративних структур ( концернів, холдингів);

* поліпшення фінансово-господарських зв’язків із постачальниками сировини, матеріалів та споживачами готової продукції;

* диверсифікація діяльності та одержання доступу на певні сегменти ринку;

* збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).

Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції поділяються на ті:

* що має підприємство до моменту їх погашення; * що враховуються за методом участі у капіталі. До них відносяться фінансові інвестиції в асоційовані підприємства; в дочірні підприємства; в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільні підприємства);

* інші фінансові інвестиції.

Разом з тим у П(С)БО 2 закріплено розподіл фінансових інвестицій на довгострокові і поточні.

У складі довгострокових фінансових інвестицій можуть відображатися вкладення підприємства в активи, що утримуються з метою одержання прибутку: цінні папери – акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі (придбані з дисконтом за грошові кошти з метою одержання прибутку при їх погашенні); внески до статутних фондів інших підприємств тощо.

До поточних фінансових інвестицій відносять вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші доходні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. Поточне фінансове інвестування може здійснюватись також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.

Поточними фінансовими інвестиціями можуть також вважатися векселі, якщо вони використовуються як цінний папір.

Здійснення фінансового інвестування суб’єктами підприємництва характеризується певними особливостями, а саме:

Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності підприємств, який має тісний зв'язок з операційною діяльністю та процесом реального інвестування.
Фінансові інвестиції використовуються підприємствами, як правило, для отримання додаткового інвестиційного доходу та проти інфляційного захисту вільних грошових активів.
Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних з фінансовим інвестуванням, є простішим і менш трудомістким порівніно з реальним інвестуванням, але потребує спеціальних знань та процедур управління.

Фінансове інвестування здійснюється підприємствами у таких основних формах:

Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв'язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків із постачальниками, споживачами, розширення ринків збуту тощо. За своїм змістом ця форма наближається до реального інвестування, будучи менш капіталомісткою й оперативною. Пріоритетна мета – не стільки отримання інвестиційного прибутку, скільки встановлення фінансового впливу на спільне підприємство задля забезпечення стабільного формування операційного прибутку підприємства.
Вкладення капіталу в дохідні інструменти грошового ринку, спрямоване на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним інструментом є депозитний вклад до комерційного банку. Ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й основною метою є створення інвестиційного прибутку.
Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів є найбільш масовою і перспективною формою фінансових інвестицій. Головна мета – одержання додаткового інвестиційного прибутку. Використання цієї форми пов’язане з широким вибором альтернативних фінансових рішень як за інструментами, так і за строками; рівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; наявністю оперативної інформації про стан і кон’юнктуру фондового ринку.

Методи оцінки фінансових інвестицій при відображенні їх у фінансовій звітності визначені національними П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Первісна оцінка та відображення в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій здійснюються за собівартістю, яка складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів. Обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Для відображення на дату балансу запроваджуються фактично три методи оцінки фінансових інвестицій:

- за справедливою вартістю;

- за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

- за методом участі у капіталі.

Вони застосовуються залежно від того, в який об’єкт здійснено інвестиції.

У зв’язку з цим розрізняються такі об’єкти інвестування:

- фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу, обліковуються за справедливою вартістю;

- фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, обліковуються за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

- фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства), обліковуються за методом участі в капіталі.

Наприклад, собівартість інвестиції, придбаної шляхом обміну на облігації, балансова вартість яких 450 тис.грн, номінальна вартість – 500 тис.грн., справедлива вартість – 510 тис.грн буде становити 510 тис.грн.

Содержание