4.5. Бюджетний дефіцит і його вплив на розвиток економіки
Стан бюджетного фонду залежно від різного співвідношення дохідної і витратної частин бюджету може бути дефіцитним, профіцитним і збалансованим.
Коли видатки бюджету перевищують його доходи, виникає від'ємне бюджетне сальдо, або дефіцит бюджету. Профіцит - позитивне сальдо бюджету, тобто перевищення доходів над видатками. Збалансованим є бюджет, у якому видатки і доходи рівні. В економічній літературі трапляється також думка, що теоретично збалансованим є бюджет, в якому дефіцит або профіцит не перевищують 1 % сукупного обсягу видатків.
Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконані бюджету. Його ще називають касовим дефіцитом - нестача коштів бюджету в результаті незбігу термінів надходження доходів і здійснення видатків.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.
Відкритий бюджетний дефіцит- це офіційно визнаний дефіцит у законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Прихований бюджетний дефіцитвиникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений бюджетний дефіцитє наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни.
Свідомий бюджетний дефіцитвиникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.
Пасивний бюджетний дефіцитхарактеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші).
Основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є відставання темпів зростання бюджетних доходів порівняно зі зростанням бюджетних видатків. Конкретні причини такого відставання зумовлені:
- кризовими явищами в економіці, що супроводжуються спадом виробництва, зниженням ефективності функціонування окремих галузей, інфляційними процесами;
- надмірними витратами на забезпечення державного управління;
- мілітаризацією економіки в мирний час;
- надзвичайними обставинами (війни, епідемії, масштабні стихійні лиха);
- надмірним зростанням соціальних видатків порівняно із темпами зростання валового внутрішнього продукту;
- необхідністю здійснення значних державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві.
В Україні бюджетний дефіцит був зумовлений такими негативними явищами: різким зниженням ефективності виробництва, що супроводжувалось скороченням обсягів ВВП; значним зростанням та нераціональною структурою бюджетних видатків; наявністю значного тіньового сектора в економіці і низькою податковою дисципліною; недосконалістю і частими змінами законодавства. Ці та ряд інших причин сприяли дестабілізації економіки, зниженню доходів бюджету, нарощуванню інфляційних процесів, зростанню цін на товари та послуги, що в свою чергу призвело до зниження матеріального добробуту населення.
Рівень бюджетного дефіциту належить до найважливіших індикаторів фінансової безпеки будь-якої держави. Існують різні оцінки його граничного розміру, проте згідно з даними міжнародної статистики "нормальна" величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинутих країнах коливається у межах 3-4 % від розміру ВВП за середньосвітової його величини 4,5 %. Існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту у середньосвітовому вимірі 4-5 % ВВП.
З приводу впливу бюджетного дефіциту на розвиток економіки існують суперечливі погляди. Прихильники концепції дефіцитного фінансування бюджетних видатків виходять із того, що бюджетний дефіцит для національної економіки не становить загрози, так як всі видатки, в тому числі і ті, що перевищують доходи, здійснюються на території даної держави і сприяють зростанню добробуту країни. Якщо дефіцит буде зосереджений у бюджеті розвитку, то в цьому разі зростання дефіцитного фінансування спроможне привести до інвестиційного та інноваційного зростання. Крім того, дефіцит бюджету, відповідно до теорії дефіцитного фінансування, означає збільшення доходів суб'єктів господарювання і населення (одержувачів бюджетних коштів), що стимулює зростання купівельної спроможності, продуктивності праці і розширення національного виробництва. Це, у свою чергу, веде до зростання податкових надходжень.
Економісти неокласичного напрямку дотримуються протилежної позиції. На їх думку, хронічні дефіцити неминуче вимагатимуть більш високих податків у майбутньому, що рівнозначно перекладанню поточного економічного тягаря на майбутні покоління. Для фінансування дефіциту повинні залучатись емісія грошей і позики, що веде до розладу грошово-кредитної системи, девальвації національної валюти, зростання внутрішнього і зовнішнього боргу держави.
До останнього часу вважалось, що щорічно збалансований бюджет - це одне із головних завдань бюджетної політики держави. В основі такого підходу лежить концепція збалансованості бюджету в процесі економічного циклу. Логічне обґрунтування цієї концепції зводиться до наступного. Для того, щоб протистояти спаду виробництва, уряд повинен знижувати податки і збільшувати державні видатки, тобто провокувати дефіцит бюджету. Під час економічного піднесення слід підвищувати податки і знижувати урядові витрати. Позитивне сальдо бюджету може бути використано на покриття державного боргу, що виник у період спаду. Але, як свідчить практика, спади і піднесення в економічному циклі можуть бути неоднаковими за глибиною і протяжністю. Намагаючись збалансувати бюджет, уряд повинен або підвищити ставки податків, або скоротити державні витрати, або використовувати комбіновані заходи. Простота цих рекомендацій щодо подолання бюджетного дефіциту є досить ілюзорною. Як показує досвід багатьох країн, така політика потребує дуже тонкого збалансованого поєднання заходів з підвищення дохідної бази і скорочення державних видатків. Адже державні видатки також мають різний характер - споживчий та інвестиційний. Тому мова йде про скорочення непродуктивних бюджетних витрат і зростання інвестицій у виробництво і в "людський капітал" - освіту, охорону здоров'я, соціальні компенсації.
В умовах ринкової економіки, як стверджують сучасні західні фінансові теорії, дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці - більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття. Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду, тобто протягом економічного циклу. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.
У світовій практиці для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.
Неінфляційні джерелаце:
- фінансування дефіциту бюджету за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів;
- трансферти - фінансування у вигляді безоплатної і безповоротної фінансової допомоги.
Зменшити дефіцит бюджету уряд може і накопиченням заборгованості - прострочення платежів за борги або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним джереломфінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
Дефіцит бюджету можуть покривати також додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.
При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж - доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це, всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави.
Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, за певних умов уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інституцій. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними господарствами.
Фінансування дефіциту бюджетурозраховується на чистій основі тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу:
Фінансування дефіциту = Запозичення - Погашення боргу + Зміна залишків
Між дефіцитом бюджету та його фінансуванням існує рівновага, тобто перше дорівнює другому:
Дефіцит = Видатки - Доходи = Фінансування дефіциту
Держава зобов'язана формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб домогтися скорочення бюджетного дефіциту.
Серед загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом існує і такий метод як механізм секвестру видатків бюджету. Він вводиться у випадку, якщо в процесі виконання бюджету має місце перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень доходних джерел бюджету.
Розробка і послідовна реалізація заходів, спрямованих на збільшення доходів бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими заходами, будуть сприяти поверненню України на шлях соціально-економічного розвитку.
- Передмова
- Модуль 1.Фінанси
- 1.2. Моделі фінансових відносин
- 1.3. Соціально-економічна сутність та функції фінансів
- Тема 2. Фінансова система та фінансовий механізм
- 2.1. Фінансова система України: поняття, структура та загальна характеристика її сфер і ланок
- 2.2. Організаційні основи функціонування фінансової системи України
- 2.2. Організаційні основи функціонування фінансової системи України
- 2.3. Сутність та складові елементи фінансового механізму
- 2.4. Зміст і принципи фінансового планування
- 2.5. Фінансовий контроль: зміст, принципи та види
- Тема 3. Податкова система держави
- 3.3. Класифікація податків
- 3.4. Податкова політика та податкова система в Україні
- 3.5. Характеристика основних податків податкової системи України
- Пряме оподаткування
- Тема 4. Бюджет і бюджетна система держави
- 4.2. Бюджетний устрій та бюджетна система України
- 4.3. Бюджетний процес в Україні
- 4.4. Принципи і форми бюджетного фінансування
- 4.5. Бюджетний дефіцит і його вплив на розвиток економіки
- Тема 5. Державні доходи та видатки
- 5.1. Економічна природа та класифікація доходів бюджетів
- 5.2. Склад доходів Державного бюджету України
- 5.3. Економічна природа та класифікація видатків Державного бюджету
- 5.4. Бюджетне фінансування видатків, його принципи, форми і методи
- 5.5. Склад видатків Державного бюджету. Таємні видатки
- 5.6. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України
- 11) Державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, Інформаційних агентств;
- 12) Фізичну культуру і спорт:
- 13) Державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
- Тема 6. Державний кредит
- 6.2. Форми державного кредиту
- 6.3. Класифікація державних позик і джерела їх погашення
- 6.4. Державний борг, його формування і обслуговування
- 6.5. Управління державним боргом
- Змістовий модуль 2.
- 7.2. Організаційні основи функціонування фінансів підприємств
- 7.3. Фінансові ресурси підприємств, їх склад і джерела формування
- 7.4. Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання
- Тема 8. Фінанси населення
- 8.1. Соціально-економічна сутність і функції фінансів домашніх господарств у ринковій системі господарювання
- 8.2. Джерела і структура фінансів домогосподарств
- 8.3. Фінансові рішення домашніх господарств
- 8.4. Інвестиційна діяльність населення
- 9.2. Класифікація фінансових ринків
- 9.3. Інструменти фінансового ринку
- 9.4. Цінні папери як основний інструмент фінансового ринку
- Тема 10. Міжнародні фінанси
- 10.2. Міжнародні фінансові організації і міжнародні фінансові інституції
- 10.3. Міжнародний фінансовий ринок
- Модуль 2. Гроші та кредит
- 11.2. Форми грошей
- 11.3. Функції грошей та їх еволюція
- Гроші як засіб обігу - у функції засобу обігу гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.
- Гроші як засіб платежу - функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.
- Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.
- Тема 12. Грошовий оборот і грошові потоки
- Суб'єкти грошового обороту
- 12.2. Форми грошового обороту
- Міжбанківські розрахунки. Від ефективності міжбанківських розрахунків залежить безперервність нормального функціонування економіки.
- 12.3. Грошова маса та її показники
- Грошова маса
- Швидкість обігу грошей
- 12.4. Закон грошового обігу
- Тема 13. Грошовий ринок
- 13.2. Попит і пропозиція грошей. Грошово-кредитний мультиплікатор
- Пропозиція грошей та механізм її формування. Під пропозицією грошей мається на увазі загальна кількість грошей, що перебувають в обігу; вона складається із агрегатів м0, м1, м2, м3.
- 13.3. Характеристика облікового ринку та його особливості
- 13.4. Характеристика та операції міжбанківського ринку
- Тема 14. Грошові системи
- 14.2. Еволюція грошових систем
- 14.3. Форми безготівкових розрахунків
- 14.4. Створення грошової системи України
- Тема 15. Інфляція та грошові реформи
- 15.2. Вимірювання інфляції
- 15.3. Розвиток та особливості інфляції в Україні
- 15.4. Наслідки інфляції та антиінфляційна політика
- Тема 16. Валютні відносини та валютні системи
- 16.2. Валютний курс і способи його визначення
- Методика визначення валютних курсів
- Зіставлення ефективних витрат виробництва
- 16.3. Валютний ринок: сутність та основи функціонування
- 16.4. Валютна система та її розвиток
- 16.5. Формування валютної системи України
- Тема 17. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
- 17.2. Номіналістична теорія грошей
- 17.3. Кількісна теорія грошей
- Кембриджський варіант кількісної теорії грошей
- 17.4. Дж. Кейнс і його внесок у кількісну теорію грошей
- 17.5. Сучасний монетаризм
- Змістовий модуль 4.
- Характеристика та ознаки кредитних відносин
- 18.2. Роль кредиту в умовах ринкової економіки
- 18.3. Функції кредиту
- 18.4. Форми та види кредиту
- Класифікація державних кредитів
- 18.5. Позичковий відсоток, його сутність та основні види
- Тема 19. Кредитні системи
- 19.1. Поняття про кредитну систему
- 19.2. Банківська система України і її характеристика
- 19.3. Небанківські фінансово-кредитні установи
- Тема 20. Центральний банк та його роль в економіці
- 20.2. Функції центральних банків
- 20.3. Національний банк України та його функції
- 20.4. Грошово-кредитна політика нбу
- 20.5. Валютна політика та роль нбу в її реалізації
- Тема 21. Банківські установи як основна ланка кредитної системи
- 21.1. Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні
- 21.4. Основні показники ефективності та прибутковості діяльності банку
- 21.1. Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні
- 21.2. Класифікація та характеристика комерційних банків
- 21.3. Операції комерційних банків
- Пасивні операції банків
- Активні операції банків
- Інвестиційні операції
- Комісійно-посередницькі операції банків (банківські послуги)
- 21.4. Основні показники ефективності та прибутковості діяльності банку
- Тема 22. Спеціалізовані кредитно-фінансові установи
- 22.1. Визначення та функції фінансових посередників
- 1) Проблеми макрорівня:
- 2) Проблеми мікрорівня:
- 22.2. Види фінансових посередників
- Інвестиційні фінансово-кредитні установи
- 22.3. Банки і банківська система
- Список літератури