1. Державне регулювання проблеми розвитку кризових явищ і діяльності сг

Розвиток кризових явищ у діяльності окремого підприємства, його неможливість розрахуватися по своїх боргах не є його особистою справою, а потребує створення державного механізму розв'язування проблем, що пов'язані з фінансово-майновим становищем. Таким механізмом є інститут банкрутства, що має багатовікову історію використання та розвитку. Законодавче визначення терміну „банкрутство" вперше в Україні було зафіксовано в Законі „Про банкрутство", який було прийнято в 1992 р. Відповідно до ст.1 під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - задовольнити у встановлений для цього термін подані до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Прийнята в червні 1999 р. нова редакція Закону забезпечила просування вперед у становленні цієї життєво важливої інституції. Сама назва Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " свідчить про зміни орієнтації Закону на державному рівні. Становлення та розвиток інституту банкрутства в ринковій економіці визначається цілями та завданнями, які повинна вирішувати ця інституція. Основні цілі інституту банкрутства: 1.Стимулювання розвитку бізнесу (підприємництва) і зростання ефективності економіки. 2. Контролювання господарських відносин між окремими суб'єктами ринку забезпечення рівності прав, обов'язків і відповідальності. 3. Очищення ринку від недієздатних учасників. 4. Справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від про продажу майна банкрута, між: його кредиторами. 5. Створення умов для відродження бізнесу у випадку доцільності і бажання власників підприємства. Діючий правовий механізм регламентації процедури та наслідків банкрутства, незважаючи на істотний крок вперед у бік захисту інтересів відродження підприємств в Україні, продовжує залишатися на стадії свого становлення та потребує подальшої роботи щодо удосконалення.