2. Еволюція фінансів

Розглядаючи генезис фінансів, виділяють основні етапи їх розвитку, тобто еволюцію. З’ясуємо детальніше еволюцію форм фінансів та їх характерні ознаки у взаємозв’язку із суспільно – історичними формаціями.

Перший етап еволюційного розвитку фінансів – це нерозвинена форма; вона характеризується невиробничими характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливати на економіку.

В умовах панування натуральних у найрозвинутіших державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.

Спираючись на історичні довідки про господарчий устрій первісного суспільства, можна припустити, що за відсутності постійного державного апарата не було і системи формування доходів та витрат такої держави. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо у міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництв, збільшується й роль фінансів.

Основними джерелами доходів рабовласницьких держав були контрибуції, військова здобич, натуральні податки й особисті повинності. Можливо, у конкретній державі в конкретний час деякі групи населення і платили грошовий податок, але загалом для рабовласницької формації грошовий податок мав лише випадковий характер грошові податки не могли панувати у період феодалізму з натуральною формою ведення господарства.

Тільки на етапі розпаду цього суспільства, особливо після другого великого суспільного розподілу праці, виникають товарно – грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою застосування.

Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансові системи складаються з однієї ланки – бюджетної – і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов’язувалася із формуванням і використанням бюджету.

З розподілом праці й виникненням товарного обміну з’явилася майнова нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального виробництва. Отже, з виникненням держави в суспільстві з’явилися об’єктивна потреба у формуванні системи пере розподільчих відносин ( розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно – грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.

Враховуючи той факт, що сфера фінансових відносин безпосередньо залежить від ступеня розвитку та значення товарно – грошових відносин у суспільстві, можна сформувати певні закономірності історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому та феодальному суспільствах:

• з усієї сукупності відносин, виражених фінансами, розвиток головним чином одержали податки, збори, позики;

• фінанси стали органічно пов’язаними з доходами і витратами держави, зайняли підлегле місце щодо цих категорій;

• фінанси тісно пов’язані з правовою діяльністю держави, підпорядкованої інтересам панівного класу;

• фінанси почали виражати приватноправовий принцип діяльності держави;

• податки, збори, позики, а також грошові витрати держави мали вкрай неврегульований характер – вони, як правило, не контролювалися представницькими органами влади;

• витрати мали, переважно, непродуктивний характер.

Розвиток грошових відносин разом із податями і трудовими повинностями відіграв істотну роль у розпаді рабовласницького і феодального способів виробництва.

Оскільки третій етап формування із розвитком державності й подальшим розвитком товарно - грошових відносин, - виникла потреба у нових загально державних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов’язаних із формуванням і використанням цих фондів.

У період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей, порівняно з феодалізмом:

- це вже система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади;

- відбувається розподіл доходів і витрат держави й собистих доходів та витрат монархів;

- відносини, пов’язані з формуванням доходів держави та їх використанням, стають вартісними

відносинами;

- в умовах усунення держави від підприємницької діяльності всі її витрати мають практично

непродуктивний характер;

- вирішальними методами формуваннями доходів держави вважаються податки й позики;

- збільшується значення державного кредиту.

Для ХХ ст. характерні розвиток продуктивних сил, створення монополістичних об’єднань, розширення функцій капіталістичних держав( період розвинутого капіталізму).

Держава не тільки забезпечує обороноздатність країни охорону приватної власності на засоби виробництва, свободу підприємництва і правопорядок, але й бере участь у процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту. У цей період різко зростають державні витрати, значною мірою зумовлені витрати на мілітаризацію; історично збільшується частка й абсолютні суми витрат на соціальні цілі( освіта, охорона здоров’я, соціальне забезпечення), помітно розвиваються витрати держави на економіку; з’явилися нові держави витрати, зокрема, на охорону навколишнього середовища, подолання економічної відсталості окремих регіонів, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються, тощо.

Після другої світової війни значний розвиток одержали місцеві фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств.

Важливою сферою фінансових відносин виступають фінанси корпорацій, еволюційний розвиток яких призвів до того, що питання фінансового менеджменту набувають важливого значення.

Якщо в докапіталістичних формаціях кредит мав характер операцій розділу держави з лихварями, то в капіталістичних - банківський і комерційний. Кредитні ресурси надаються позичальникам на певний термін на умовах поворотності та платності, фінансові - безкоштовно і без повернення. Фукціонування фінансів сприяє створенню і збільшеню обсягів кредитних ресурсів функціонування кредиту у свою чергу дає змогу формувати фінансові ресурси розпорядження суб’єктів господарювання і держави зокрема через фінансовий ринок.

На сьогодні по всюди не залежно від політичного й економічного устроїв держави, фінанси перебувають на новій стадії розвитку( четвертому етапі). Це зумовлено розширенням структури фінансової системи, високим ступенем йх впливом на економіку різноманітністю фінансових відносин. На цій стадії фінанси є одним з найважливіших знарядь не прямого впливу на відносини суспільного відтворення матеріальних благ, робочої сили та виробничих відносин. Фінансам у розвинутій формі властиві такі закономірності:

- вони є одним із найважливіших знарядь не прямої дії на відносини суспільного відтворення:

відтворення матеріальних благ робочої сили і виробничих відносин;

- більше частка національного доходу перерозподіляється через державний бюджет;

- збільшується частина державного бюджету , спрямована на соціальний розвиток держави;

- збільшується стимулювальна функція податків у сфері розвитку матеріального виробництва.