53. Управління кредитними ризиками.

Кредитний ризик - невпевненість кредитора у спроможн. боржника виконати свої зобов'яз. за умовами кредитної угоди

Оцінка кредитної пропозиції провадиться за 5 критеріями:

1. репутація – бажання позичальника забезпечити свої зобов'язання. Процес оцінки має передбачати перевірку кредитних справ позичальника тощо;

2. можливості позичальника на одержання коштів за всіма своїми операціям або за конкретним інвестиційним проектом та здатність його управляти своїми коштами;

3. капітал – оцінка бази капіталу позичальника та його готовність використовувати власний капітал у проекті, на який заявлений кредит.

4. умови – оцінка поточного стану та прогнозу розвитку місцевої, регіональної та загальнонаціональної економіки, а також галузей господарства, де оперує позичальник.

Модель управ. кред. ризиком передбачає : *Оцінка кредитних ризиків, *Оцінка фінансової інформації, *Захист від втрат при невиконанні зобов’язань, *Аналіз якості кредиту, *Спостереження за кредитом

5) застава – надійне забезпечення кредиту у формі застави або гарантії. Банк не повинен надавати кредитів лише під заставу або лише під гарантію, потрібне подвійне покриття.

На основі попереднього аналізу працівник банку приймає рішення про продовження розгляду заявки на кредит, для цього він повинен оцінити фінансову інформацію позичальника:

• річну, піврічну або квартальну фінансову звітність підприємства;

• залежно від виду кредиту, його суми та строків – детальну структуру запасів, розшифр. дебіт. та кред. заборгованості;

• бізнес-план, де буде показано, як надходження від позички відбиватимуться на майбутньому фінансовому стані підприємства і особливо на грошових потоках.

Для захисту від непередбачених втрат за кредитними операціями банк вимушений вимагати від позичальників забезпечення кредиту. Забезпечення – мат. актив, на який банк має права застави, а також потенційне вторинне джерело погашення кредиту.

Вартість забезпечення вища, ніж сума кредиту, бо вона повинна покривати відсоткові платежі.

Банку необхідно визначити, які активи є прийнятними для застави і проаналізувати: * відносну легкість оцінки застави до прийняття рішення про видачу кредиту і протягом усього строку кредиту; *можливість розміщення застави на ринку; *ліквідність або можливість швидкого переведення застави в готівку; *підконтрольність – точне визначення кредитором місцезнаходження застави і можливостей реалізації права на володіння нею; *ступінь фізичного та морального старіння (деякі активи втрачають свою початкову вартість швидше, ніж інші, хоча строки їх придатності на відміну від строку їх старіння можуть бути значними).

Банки найчастіше складають власні рейтинги кредиту за якістю - за системою балів оцінює кредит за призначенням, заставою, фін. станом позичальника, строком та схемою погашення, кредитною інформацією, ціною та ін.;

Після надання кредиту банкам необхідно відстежувати фінансовий стан позичальника та виконання всіх умов кредитного договору, щоб виявити проблеми позичальника з погашенням кредиту на ранніх стадіях. Це забезпечить банку максимальну еф-ть коригуючих дій щодо запобігання та зменшення збитків.

З погіршенням стану кредиту банк повинен виявити ступінь складності проблем, що виникли, та вжити відповідних заходів: *проаналізувати проблеми позич.; *проконсульт. з працівниками відділу, що займається з проблемними кредитами, *щоденно перевіряти рахунки клієнта; *переглянути всю кредитну документацію, гарантії, векселі, забезпечення, іпотеку; вивчити можливості щодо додаткового забезпечення; розробити план коригуючих дій.