34. Методи оцінки об'єктів нерух. При іпот. Кредитуванні.
1. Метод валової ренти. Базується на тому, що існує пряма залежність між ціною продажу та доходом від здачі нерухомості в оренду. Інструментом цього методу є мультиплікатор валових рентних платежів, який визнач. як відношення ціни покупки (продажу) до рентного доходу. Як рентний дохід може використ. або потенційний валовий дохід, або дійсний валовий дохід.
Даний метод оцінки нерухомості часто використовується під час її покупки. Однак необхідно зазначити, що він є дуже приблизним, оскільки не враховує різниці в операційних витратах різних об'єктів нерухомості, а також особливостей їх фін-ня, ціни можливого перепродажу, розмірів і часу одержання майбутніх доходів.
Для розрахунку вартості нерух. можна використовувати не тільки валову ставку доходу, а й загальну ставку доходу яка визначається як співвідношення чистого операційного доходу до ціни продажу. Сспосіб має перевагу перед попереднім, бо тут враховуються операційні витрати. Його використ. дає хороші результати під час оцінки об'єктів, які не обтяжені іпотечною заборгованістю.
2. Метод прямої капіталізації. Капіталізацію - величина поточної вартості майбутнього потоку доходів і вигод, одержаних у результаті володіння об'єктами нерухомості.
Капіталізований потік доходів, тобто поточна вартість цього потоку, є оцінкою вартості об'єкта нерухомості. Використання методу капіталізації передбачає поділ доходу за один рік або середньорічн. доходу за період на коеф. капіталіз.
Інвестуючи капітал у дохідну нерухомість, інвестор бажає отримати дохід не тільки на вкладений капітал, а й повністю відшкодувати сам капітал. Відшкодування інв. капіталу можливе або шляхом перепродажу об'єкта нерухомості, або шляхом одержання доходу, величина якого забезпечує одержання не тільки % доходу на капітал, а й поступове його відшкодування за певний період часу. Показником, який характеризує цей процес, є коефіцієнт капіталізації.
K = M i2+(1 – M) і1, де
К – коефіцієнт капіталізації; М – відношення величини кредиту до вартості нерухомості; і1 – відношення величини грошових надходжень до виплати податків до суми вкладених коштів (ставка капіталізації на власний капітал); i2 – відношення щорічних виплат з обслуговування боргу до основної суми іпотечної позики.
Поряд з наведеним методом для визначення величини коефіцієнта капіталізації (відсоткової ставки) використовується також метод кумулятивної побудови, за яким відсоткова ставка є результатом додавання кількох величин. За основу приймається так звана безризикова ставка, тобто ставка, яка показує дохідність на найбільш надійні цінні папери.
3. Метод відшкодування інвестованого капіталу. Інвестор, розміщуючи свій капітал у той чи інший інвестиційний проект, передбачає насамперед відшкодування вкладеного капіталу та одержання прибутку. Існує 3 способи відшкодування інвестованого капіталу:
• прямолінійне відшкодування капіталу - передбачає, що відшкодування основної суми інвестованого капіталу здійснюється рівними частинами.;
• повернення капіталу по фонду відшкодування за ставкою доходу на інвестиції;
• повернення капіталу по фонду відшкодування за безризиковою відсотковою ставкою.
- 1. Поняття інвестиційного кредиту.
- 2. Об'єкти інвестиційного кредитування.
- 3. Суб'єкти (учасники) інвестиційного кредитування.
- 4. Переваги кредитного методу фін-ня інвест. Проектів.
- 5. Принципи банківського інвестиційного кредитування.
- 6. Види банківського інвестиційного кредитування.
- 7. Вибір об'єктів для банківського інвест. Кредитування.
- 8. Ціна банк. Інвест. Кред. Та фактори, що її зумовлюють.
- 9. Процес організації банк. Інвестиційного кредитування.
- 10. Розгляд заявки на інвестиційне кредитування.
- 11. Вивч. Кредитоспром. Та фін. Стану позичальника.
- 12. Форми забезпечення банківського інв. Кредиту.
- 13. Розрахунок сум погашення заборг. За інв. Позичками.
- 14. Визначення строку користування інв. Позичкою.
- 15. Кред. Угода (договір), признач., склад і порядок склад.
- 16. Контроль (моніторинг) у процесі банк. Інв. Кред.
- 17. Експертиза банком документів обґрун-ня інв. Поз-ка.
- 18. Експертиза інвестиційного проекту.
- 19. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту.
- 20. Розрах. Показн.Иків еф-ті реальних інв. Проектів.
- 21. Оцінка інв. Проекту в умовах невизначеності.
- 22. Зміст і хар-ка держ. Інв. Кредитування.
- 23. Особливості організації держ. Інвест. Кредитування.
- 24. Харак-ка джерел та порядок погашення держ. Кредиту.
- 25. Процес контролю за державним інвест. Кредитуванням.
- 26. Податкове інв. Кредитування: поняття та види.
- 28. Держ. Інв. Кред-ня фіз. Осіб.
- 29. Умови надання споживчих інвестиційних кредитів.
- 30. Порядок уклад. Кред. Угоди в системі спож. Інв. Кред.
- 31. Страхування об’єктів споживчого кредитування.
- 33. Принципи оцінки об'єктів нерух. При іпот. Кред-ні.
- 34. Методи оцінки об'єктів нерух. При іпот. Кредитуванні.
- 35. Викор. Фін. Лівереджу та методу інв. Групи при іпот. Кр.
- 36. Традиц. Техніка іпот.-інв. Аналізу як методу оцінки нерух.
- 37. Особливості оцінки землі при іпотечному кред-ні.
- 38. Зміст, об’єкти та види лізингу.
- 39. Фін. Ліз. - джерело фін.-ня інв. Пр-ів, ознаки та організ.
- 40. Учасники ліз. Операцій, їх взаємовід. Та регулювання.
- 41. Порядок визн. Розміру ліз. Платежу. Графік ліз. Плат: зміст і порядок склад.
- 42. Ліз. Контракти, їх види, зміст і порядок укладання.
- 43. Лізинг в Укр.: стан і перспективи розвитку.
- 44. Міжнар. Інв. Кредит, його роль у розвитку ек. Укр.
- 45. Порядок залуч. Іноз інв. Кред. Під гарантії Уряду Укр.
- 46. Інв. Кред-ня в Укр. Міжнар. Б реконст. Та розв (мбрр)
- 47. Інв. Кред-ня в Укр. Європ. Банком реконст. Та розв.
- 48. Інв. Кред-ня в Укр. Ін. Фін.-кред. Організаціями.
- 49. Ефективність залучення іноз. Інв. Позичок.
- 50. Визначення проектних ризиків.
- 51. Оцінка проектів за методами аналізу ризику інв.
- 52. Визначення кредитних ризиків.
- 53. Управління кредитними ризиками.
- 54. Управління відсотковими ризики.
- 55. Заходи щодо зниження ризиків.
- 1. Поняття інвестиційного кредиту