5.Управління грош. Коштами і портфелем цп-ів.

Грошові кошти становлять у середньому 1,5—3 % від загальної суми активів. У балансі корпорації вони звичайно позначаються як “грошові кошти та їх еквіваленти”. Причини зберігання частини активів у грошовій формі зводяться до такого.

По-перше, гроші (готівка або на рахунках) необхідні для розрахунків із контрагентами у встановлені терміни.

По-друге, грошові кошти необхідні для підтримання ліквідності корпорації. Грошові надходження і платежі часто мають непередбачений характер. Тому корпорація повинна мати на рахунках певні суми для непередбачених обставин — страхові резерви

По-третє, корпорація одержує кредити в комерційних банках, на їх вимогу вона повинна тримати на своєму рахунку спеціальну суму, що називається компенсаційним залишком

По-четверте, деякі фірми нагромаджують так званий спекулятивний залишок, котрий може бути використаний у страхових цілях.

Суми грошових коштів визначаються корпорацією залежно від можливостей одержання короткострокового кредиту за прийнятними ставками, обсягу короткострокового боргу і термінів його погашення, враховуються також комерційний ризик та інші непередбачені умови. Прогнозування розміру грошових коштів має велике значення, тому що надмірні залишки уповільнюють оборотність поточних активів, тим самим знижуючи норму прибутку.

Для підвищення ефективності управління грошовими коштами складається касовий бюджет, у якому плануються зазвичай на півроку вперед усі надходження за реалізовану продукцію, продану за готівку й у кредит на різні терміни. У бюджеті відбиваються усі витрати, пов’язані з виплатою заробітної плати, дивідендів, податків та інші платежі. На кожну дату (на кінець місяця або тижня) виводиться сальдо за платежами і надходженнями. У разі негативних залишків оформляється короткостроковий кредит, позитивні залишки нагромаджуються і можуть використовуватися на покриття негативного сальдо майбутніх періодів.

Важливим завданням в управлінні грошовими коштами є прискорення їх припливу за реалізованою продукцією. Прискорити приплив грошових коштів за відвантажену продукцію або надані послуги можна за допомогою використання абонементних поштових скриньок, типу сейфів.

Для прискорення одержання грошей корпорації можуть використовувати конверти зі зворотною адресою. З цією ж метою використовується попередньо узгоджене дебетування. Ця угода корпорації з клієнтом (покупцем) дає можливість автоматично дебетувати (тобто списувати) банківські рахунки покупця з повторюваних невеличких за сумою платежів. Проте використання цього методу для нерегулярних, різних за сумою платежів неефективне, оскільки зміна суми вимагає сповіщення поштою покупця і, таким чином, документообіг не пришвидшується.

Для прискорення припливу грошових коштів використовуються телеграфні перекази, комп’ютерні мережі, Інтернет. Комісійні суми виплачують як банк-відправник, так і банк-одержувач. Корпорація може також використовувати чеки, за якими грошові кошти переказуються з її рахунків на рахунок банку. Вони звичайно враховуються за один день.

Політика щодо прискорення надходжень грошових коштів доповнюється політикою відстрочення грошових платежів. Застосовуються такі основні методи: централізація грошових платежів, наявність нульового балансового рахунку і використання векселя.

Одним із головних принципів зберігання грошових коштів на рахунках є формування компенсаційних залишків. Він являє собою встановлену банком суму грошових коштів на рахунку (у вигляді депозиту), необхідну для оплати банківських послуг. Сума компенсаційного залишку встановлюється різними методами: 1) у процентах від суми непогашеної банківської позички; 2) у процентах від суми наданих кредитів у майбутньому; 3) через установлення певної мінімальної суми. Корпорації віддають перевагу звичайно першому методу, тому що суми непогашеної заборгованості постійно змінюються. Розмір компенсаційних залишків високий.