9. Корпорації на позабіржовому ринку цінних паперів

Позабіржовим називається ринок цінних паперів, який організовують фінансові інституції. Його відмітна риса — відсутність постійного організованого місця для укладання угод. На позабіржовий ринок цінних паперів виходять корпорації, чиї акції й облігації не котируються на фондових біржах з тих або інших причин.

Історично позабіржовий ринок виник як “вуличний ринок”. В даний час учасникам ринку немає потреби зустрічатися на вулиці. Сучасні позабіржові угоди з цінних паперів укладаються через комп’ютерні системи. Розвиток комп’ютерної технології й електронних комунікацій сприяє розширенню позабіржового ринку, обсяг угод, що укладаються, збільшується.

На позабіржовому ринку в США обертається понад 15 тис. цінних паперів, проте більшість із них — акції місцевих банків і дрібних фірм. Обсяг продажів становить 20 % обороту акцій на Нью-йоркській фондовій біржі.

Для продажу цінних паперів корпорація повинна звернутися до організаторів торгівлі, які працюють із певними видами цінних паперів. Вони постійно проводять котирування ціни продавця і покупця і звичайно здійснюють угоди за свій рахунок. У США їх називають “створювачами ринку”, у Великобританії — ліцензованими дилерами. Це фірми, що не є членами біржі, але одержали ліцензію на торгівлю цінними паперами на позабіржовому ринку. Вони можуть також отримати ліцензію на торгівлю цінними паперами на фондовому ринку.

У Великобританії компанії, що бажають продати свої акції на позабіржовому ринку, повинні надати проспект емісії і фінансової звітності. Біля 80 % акцій корпорацій купують інвестиційні компанії. Дилери можуть купити в корпорації варрант — пільгове право на підписку ще не випущених акцій на суму, що становить 5 % випущених акцій. Таке право може бути отримане протягом 10 років за ціною на день купівлі варранта. Звичайно варранти одержують інвестиційні інститути, що вкладають свої кошти в ризикований капітал.

Брокери і ліцензовані дилери, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів на позабіржовому ринку в США, використовують Автоматичну систему котирувань Національної асоціації дилерів з питань цінних паперів, створену в 1971 р. Кожний брокер одержує інформацію про курс цінного папера шляхом підключення свого комп’ютера до мережі НАСДАК, що дає можливість корпорації завершити угоду на продаж своїх цінних паперів протягом 2—3 хвилин. У терміналі комп’ютера брокера накопичується інформація про ціни, що дає йому змогу вибрати “кращу ціну” .

У Лондоні на основі моделі НАСДАК створена система “Автоматизовані котирування фондової біржі” (АКФБ). У Канаді в 1986 р. була впроваджена в дію “Автоматична торговельна система канадського позабіржового ринку”, подібні системи функціонують і в інших країнах.

У Великобританії позабіржовий ринок почав розвиватися з 1972 р. Як і в інших країнах, він має ряд переваг:

-витрати торгівлі для емітента й інвестора нижчі, ніж на фондовій біржі.

-інвестори одержують податкові пільги, якщо купують акції компаній, що обертаються на позабіржовому ринку. Таких пільг немає у разі купівлі акцій на фондовій біржі.

-установлення очікуваної мінімальної ринкової вартості цінних паперів, які допускаються до котирування.

-публічне розміщення 25 % акцій не пізніше допуску до котирування (у деяких країнах ЄС).

-контроль і обов’язкова публікація звіту про лістинг, що містить інформацію про емітента, його цінні папери. У випадку, якщо цінні папери уже випущені, емітент надає відповідні документи, на підставі яких проводиться публічне розміщення цінних паперів.

-обов’язкова мінімальна прибутковість корпорації-емітенту.

-обов’язкова згода емітента на “постійно діюче зобов’язання”, тобто постійне періодичне надання публічної інформації: річні і піврічні звіти, очікувана оцінка прибутку за рік, умови розрахунків за угодами з цінними паперами та інші відомості.

Основні зусилля спрямовані на захист інтересів інвестора, тобто забезпечення зусиль продажу емітованих цінних паперів.