2.Ціноутворення на ринку капіталів

На фінансовому ринку ціна капіталу формується на основі попиту і пропонування, тобто стихійно. Проте в цій стихії враховуються усі види ризику в русі майбутніх грошових потоків, які бажає одержати інвестор. Загальна формула ринкової ціни капіталу включає основні види ризику і має такий вигляд:

R = ER_i + IP + DRP + LRP + MRP,

де R — номінальна процентна ставка;

ER_i — очікувана ставка доходу за i цінним папером;

IP, DRP, LRP і MRP — ринкові премії за різні види ризику.

У деяких літературних джерелах під реальною процентною ставкою розуміють чисту процентну ставку за безризиковими цінними паперами за умови, що інфляції не очікується. Чиста процентна ставка постійно змінюється під впливом економічних умов.

Першим ризиком, що враховується в ціні капіталу, є інфляційний ризик. Інфляція є важливим чинником визначення ціни капіталу. Вона знижує купівельну спроможність грошей. Під час інфляції втрачає кредитор, тому що позиковий капітал повертається до нього зі зниженою купівельною спроможністю. Фінансовий ринок реагує на загальне підвищення цін.

Під час інфляції ставки на ринку капіталу (за інших незмінних умов) підвищуються, тобто фактично ринок страхує кредиторів, інвесторів від утрат. Формою страхування є інфляційна премія (IRP), тобто винагорода кредитора й інвестора за ризик, який він бере на себе. За твердженням амер. економіста І. Фішера номінальна процентна ставка дорівнює сумі реальної (тобто очікуваної) процентної ставки й інфляції і математично виводиться в такий спосіб: (1 + R) = (1 + r) (1+ i),

де R — номінальна процентна ставка;

r — реальна (очікувана) процентна ставка;

i — інфляційна ставка.

Другий ризик, що враховується на ринках капіталу в процентних ставках, називається ризиком дефолту, тобто відмови від виконання кредитних угод. З цією метою інвестиційні корпорації складають рейтинги на цінні папери, що обертаються, у яких вони поділяються на класи залежно від можливої відмови від виконання зобов’язань. Премія за ризик визначається на підставі якості цінного папера.

Третій ризик, що враховується під час визначення ціни капіталу, є ризик пов’язаний із ліквідністю цінного папера. Тому ввозиться премія (надбавка) за ліквідність. Ліквідними називаються такі цінні папери, які утримувач може швидко конвертувати в гроші без втрат або з мінімальними втратами. До них відносять державні облігації, акції й облігації головних ТНК, великих фінансових посередників. Чим вища ліквідність ЦП, тим нижча її дохідність, але менший ризик. І, навпаки, чим нижча ліквідність, тим вища її дохідність і вищий ризик.

Четвертий ризик, що враховується в ціні капіталу, пов’язаний із термінами за цінними паперами, тому вводиться премія за термін облігації. Чим більший термін облігації, тим вища премія за ризик (надбавка). Процентні ставки за довгостроковими цінними паперами вищі середніх і короткострокових. Премія за терміновість страхує інвестора від ризику втрати дохідності у разі вкладення в облігації тривалих термінів.

Отже, під час формування ціни враховуються можливі ризики втрати.