17.Основні етапи розвитку сучасних теорій ринку капіталів

Розвиток сучасних фін. теорій відбувається переважно у сфері фін. ринку, а також у сферах формування капіталу корпорації, його капіталізації й управління інвестиційним портфелем. Фундаментальна фін. наука шукає підходи до основних проблем управління капіталом корпорації в цілому й управління акціонерним капіталом зокрема.

Основні концепції сучасного фін. ринку розроблені в США, а їх значимість підтверджується присудженням авторам досліджень Нобелівських премій з економіки.

Однією з перших фундаментальних праць із проблем фін. ринку було дослідження Джеймса Тобіна, відзначене Нобелівською премією з економіки в 1981 р. У своїй праці він довів, що стан фін. ринку впливає на основні макропоказники. Попит і пропозицію фін. фондів, які в кінцевому підсумку визначають ціну капіталу, впливають на зайнятість, виробництво, вартість активів і у зв’язку з цим формують управлінські рішення корпорацій.

Свій внесок у фундаментальну фін. науку зробили Гаррі Марковіц, Уільям Шарп і Мертон Міллер. Вони дослідили проблему ризику і ціни капіталу, що має прагматичне значення для управління інвестиційними потоками.

Слід зазначити, що надалі предмет фін. теорій звужується і їх характер стає більш прагматичним. Першою значною роботою такого роду можна вважати дослідження Франко Модільяні, який створив модель «життєвого циклу», що пояснює закономірність створення особистих заощаджень. Відповідно до цієї моделі причиною і мотивацією створення особистих нагромаджень є бажання індивідуума підтримати певний грошовий стандарт протягом усього свого життя. Сутність даної моделі зводиться до формули: «молоді заощаджують, старі витрачають». У 1985 р. Фр. Модільяні одержав Нобелівську премію за розробку проблеми заощаджень, що має прагматичне значення для розвитку фінансового ринку і створення національних пенсійних програм.

У 1997 р. Нобелівськими лауреатами в галузі е-ки стали американські вчені Роберт Мертон і Мирон Шоулз за створення математичної формули для визначення вартості опціонів та інших похідних цінних паперів.

Появу і розвиток теорії інформації активізувало дослідження проблеми асиметричної інформації. Сутність проблеми проста: одна людина володіє інформацією, а інша — не володіє. Фінансовий менеджер корпорації має у своєму розпорядженні обсяг інформації про переваги і недоліки цінних паперів корпорації, що є в обігу на ринку капіталів. Те саме можна сказати і про вироблені товари і послуги. Інвестори і споживачі з різних причин повної інформації одержати не можуть. Асиметрія у володінні інформацією завдає шкоди як емітентові цінних паперів, так і інвесторам.

У 1996 р. Джеймс Миррліс і Уільям Вікрей одержали Нобелівську премію за фундаментальний внесок в економічну теорію мотивів. Ідеться про теорію прийняття рішень з управління фінансами корпорацій в умовах асиметричної інформації.

Цей актуальний напрям досліджень був продовжений Джорджем Акерлофом, Міхаелем Спенсом і Джозефом Стигліцем, які одержали в 2001 р. Нобелівську премію за дослідження фін. ринків в умовах асиметричної інформації. Дослідники звернули увагу на феномен погіршання вибору напряму інвестицій, тобто на ситуацію, яка показує, що в умовах інформаційної асиметрії інвестор вкладає свої заощадження далеко не кращим чином. Учені запропонували економічним агентам розширити інформацію про емітовані цінні папери, а інвесторам поліпшити вибір лотів і навчитися користуватися інформацією більш обіз­наних агентів. Були досліджені також сутність і наслідки асиметричної інформації для розвитку інших ринків — зокрема фінансового, кредитного, ринку праці.

Під впливом посилення нестійкості на фінансових ринках розвивається напрям, що досліджує психологію фінансового ринку й ірраціональну поведінку інвестора. У 2002 р. Даніель Канеман і Вернон Сміт одержали Нобелівську премію за дослідження ірраціональності прийнятих економічних рішень .

У 1994 р. Нобелівську премію одержали Джон Харсані, Джон Неш і німецький теоретик з університету м. Бонна Рейнхард Зелтон за розроблення проблем рівноваги в неколективних іграх.

У 1999 р. Нобелівською премією була відзначена робота Роберта Манделла за дослідження грошової і фіскальної політики за різних режимів валютних курсів і аналіз оптимальних валютних зон.