19. Значення гіпотези ефективного ринку для визначення фінансової політики корпорацій

Американські економісти Річард А. Брейлі і С. Майєрс дійшли висновку, що на підставі гіпотези ефективного ринку можна зробити деякі корисні висновки для управління фінансами корпорації. На їхню думку, фінансові менеджери повинні врахувати ряд уроків із гіпотези ефективного ринку.

1) у ринку немає пам’яті. Цей перший висновок виходить із слабкої форми ефективності ринку. Формування цін на акції ніяк не обумовлено цінами минулого періоду і немає ніяких циклів у русі цих цін. Фінансові менеджери схильні брати до уваги історичні ринкові ціни. Якщо ціни значно знизилися, то проводиться вичікувальна політика. Сподіваючись на зростання цін, вони затримують випуск нових акцій. Проте надалі рух цін буде визначатися новими умовами, що цілком не залежать від історичних. Уся історична інформація про ціни непотрібна з погляду розроблення політики за новими емісіями. Слабка форма ефективності використовується за технічного аналізу фондових ринків. Аналітик не цікавиться внутрішньою (теоретичною) ціною акції, тому що він вивчає характер руху цін і поведінку на ринку інвестора. Що стосується фінансового менеджера корпорації, то для нього слабка форма ефективності не може мати практичного значення.

2) довіряй ринковим цінам. Це означає, що фінансовий управляючий має зрозуміти, що поточні ціни склалися на підставі інформації щодо емітентів, інвесторів, стану фінансових ринків. Цю інформацію одержують одночасно всі учасники ринку. Тому вириватися вперед, “йти попереду ринку” з метою одержання вищого доходу, політика дуже ризикована. Автори підкреслюють, що помилку можуть припустити менеджери, які відають обмінним курсом або процентними ставками за борговими інструментами. Саме в цій сфері менеджер повинен проводити послідовну фінансову політику, а не будувати сумнівні прогнози про рух валютних курсів і процентних ставок. З цього виходить друга рекомендація: не надійтеся на прогнози, а приймайте рішення відповідно до поточних цін ринку.

3) ніяких фінансових ілюзій. На фінансовому ринку немає місця для романтики, для ілюзій про миттєво отримані високі доходи. Як приклад автори наводять політику щодо дроблення акцій на менші акції або виплат акцій у вигляді дивідендів. Ці операції не впливають на грошові потоки корпорації чи на частку цих потоків, яку одержує кожний тримач акції. Автори зазначають, що Ви можете думати, що багатієте, але це тільки ілюзія. При дробленні акції усі показники в розрахунку на одну акцію скорочуються відповідно до умов дроблення (якщо дроблення 3 до 1, то всі показники будуть відповідно меншими на 3). Для фінансового менеджера становить також інтерес питання одержання аномальних доходів під час дроблення акцій на менші акції. Звичайно напередодні дроблення ціна на акції зростає, що свідчить про те, що рішення про дроблення викликано зростанням цін на акції. Після дроблення ціна на акції звичайно стабілізується.Автори наводять другий приклад фінансових ілюзій, що виникають в інвесторів. Мова йде про те, що корпорації мають можливість маніпулювати звітними даними про прибуток для акціонерів через вибір методів обліку, які дають змогу показувати у звітах про прибуток стабільні темпи зростання.

4) альтернатива “зроби сам”. Боргове навантаження на акціонерний капітал у цілому зростає, тобто фінансова залежність збільшується. Саме цією обставиною пояснюється насторожене відношення власників акцій до нових боргів корпорацій. Завдання фінансового менеджера полягає в тому, щоб довести акціонерам, що випуск облігацій для корпорації обійдеться дешевше, ніж окремому власнику акцій. Тобто запропонуйте акціонерам самим випустити боргові зобов’язання і підрахувати, у що це їм обійдеться.

5) одна акція дає уявлення про всі інші.Автори відзначають високу еластичність попиту на акції, тобто одна акція може замінити другу. Акції як товари на фінансовому ринку взаємозамінні. Якщо очікується підвищення ризику і зниження дохідності на акцію, то акціонери будуть “скидати” такі акції й купувати інші з більш надійними показниками..

6) дивись у корінь.

Фінансова політика корпорації повинна сприяти зміцненню позицій власних цінних паперів, які обертаються на фінансовому ринку, тобто фінансовий менеджер зобов’язаний постійно інформувати фінансовий світ про положення корпорації. Чим “менше ілюзій”, як зазначають американські економісти, тим реалістичніша інформація, що надходить від корпорації на фінансовий ринок, і тим надійніші, з позицій інвестора, її цінні папери.

i

1