Податок на додану вартість та акцизний податок.

Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору, оскільки споживання є більш сталою величиною, на відміну від доходів чи прибутку. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність і стабільність бюджетних надходжень, оскільки зміна в уподобаннях споживачів не відображається на зменшенні доходів бюджету (що є проблемою для податків на споживання з обмеженим переліком оподатковуваних товарів). Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю сплати останнього, а крім того, забезпечують нейтральний вплив на процеси ринкового ціноутворення. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Крім того, відсутнім є кумулятивний ефект в ціноутворенні, коли податок нараховується на податок. Від податку на додану вартість набагато важче ухилитись в порівнянні з прибутковими податками, оскільки база оподаткування підраховується набагато простіше, а його стягнення на всіх етапах реалізації вводить “механізм автоматичного контролю” за правильністю нарахування суми податку на попередній стадії реалізації.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення, а також відволікання оборотних коштів підприємств.

Об’єктом оподаткування ПДВ є додана вартість. Додана вартість є часткою повної вартості товару чи послуги, це та її частина, яка створюється саме на цьому етапі виробництва. Обчислити її обсяг можна двома методами : перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру (саме цей метод застосовується в Україні); другий - скласти величини заробітної плати, прибутку, непрямих податків, амортизації, та деякі інші. Оподаткування доданої вартості створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах їх виробництва і реалізації.

Платниками податку на додану вартість є як юридичні особи (резиденти та нерезиденти, суб’єкти підприємницької діяльності та особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності), так і фізичні особи (суб’єкти підприємницької діяльності та особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності – в тому випадку, якщо вони ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню).

При цьому особа є платником ПДВ, якщо обсяг здійснюваних нею оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досягнув протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (це положення не розповсюджується на осіб, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, які є платниками ПДВ без залежності від обсягу оподатковуваних операцій). Така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ в податкових органах за своїм місцем знаходження. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, в якому був досягнутий зазначений обсяг оподатковуваних операцій. Особи, які мають намір здійснювати торгівлю за готівку повинні подати реєстраційну заяву не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Виключені з числа платників фізичні особи, що здійснюють торгівлю за готівкові кошти на умовах сплати ринкового збору; юридичні (які вибрали ставку у розмірі 10%) та фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю і сплачують єдиний податок з суб’єктів малого підприємництва.

Основна ставка по податку на додану вартість становить 20 відсотків. Крім того, існує нульова ставка ПДВ, введення якої передбачає створення пільгових умов для деяких видів товарів. Існування лише однієї ставки по податку на додану вартість, з одного боку має позитивний вплив, оскільки спрощує механізм стягнення податку та нейтрально впливає на ринковий механізм ціноутворення. З іншого боку, негативним є вплив на вирішення соціальних проблем, оскільки предмети першої необхідності оподатковуються за універсальною ставкою, що збільшує податковий тягар для малозабезпечених верств населення. Саме тому, в більшості розвинутих країн існують кілька ставок по ПДВ, і саме на товари першої необхідності їх розмір є нижчим за основну ставку, не дивлячись на те, що експерти та науковці вважають існування єдиної ставки більш доцільним.

В законі чітко визначений перелік операцій платника, які відносяться і які не відносяться до об’єкту оподаткування ПДВ (тобто підлягають або не підлягають оподаткуванню ПДВ). До об’єктів оподаткування ПДВ відносять операції платників податків із:

1) продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;

2) ввезення товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами

для їх використання або споживання на митній території України;

3) вивезення товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх

споживання за межами митної території України.

Досить великим є перелік операцій, що виключаються з об’єкту оподаткування ПДВ. Розглянемо основні з них. Не є об'єктом оподаткування операції з:

- випуску, розміщення та продажу за кошти визначених видів цінних паперів, обміну цінних паперів на інші

цінні папери; депозитарної, реєстраторської і розрахунково-клірингової діяльності з цінних паперів;

- надання послуг із страхування і перестрахування, соціального і пенсійного страхування;

- обігу валютних цінностей;

- виплати грошових виграшів і винагород;

- випуску державних лотерей;

- надання послуг, що здійснюються фінансово-кредитними установами та органами державної влади;

- виплат дивідендів та роялті;

- передачі основних фондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб;

- послуг у сфері позашкільної освіти тощо.

База оподаткування - це оборот у вартісному виразі до якого застосовується ставка для визначення суми ПДВ. Слід звернути увагу, що всі інші непрямі податки (наприклад, акцизний збір, мито), які були включені в ціни товарів, являються базою оподаткування ПДВ. Для різних видів операцій встановлюється різний порядок визначення бази оподаткування, що зумовлене в тому числі і намаганням мінімізувати ухилення від цього податку. Так, якщо при продажу товарів за кошти між незалежними особами базою оподаткування виступає фактично отримана сума продавцем, то при бартерній операції, чи при продажу пов’язаним особам фактично отримана сума може бути збільшена податковими органами, якщо вони вважають, що ціна реалізації була нижча за звичайні ціни по таких товарах.

Розглянемо як визначається база оподаткування у найбільш поширених випадках.

1. База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за кошти непов’язаним особам визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів, за винятком податку на додану вартість. Таким чином, всі інші непрямі податки збільшують базу оподаткування ПДВ.

2. У разі здійснення:

- бартерних операцій;

- операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг);

- натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам;

- передачі товарів (робіт, послуг) для невиробничого використання або пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

3. До бази оподаткування імпортних товарів включаються митна вартість цих товарів та всі інші непрямі податки. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на день оформлення митної декларації. Слід звернути увагу, що митні органи мають право самостійно визначати митну вартість імпортованих товарів у випадках і за методикою, визначених Митним Кодексом України. Базою оподаткування робіт та послуг, що виконуються нерезидентами на митній території України є їх договірна вартість.

4. Якщо платник займається комісійною торгівлею, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника.

5. У разі використання вексельної форми розрахунку за товари, роботи, послуги, базою оподаткування є сума, зазначена у векселі без врахування дисконтів, а за процентними векселями – збільшена на суму процентів, нарахованих на суму номіналу такого векселя.

Вартість зворотної тари до бази оподаткування не включається.

Якщо після продажу товарів, робіт, послуг здійснюється перегляд цін або повернення проданих товарів, податок на додану вартість перераховується, виходячи зі зміненої бази оподаткування як у продавця таких товарів, так і у покупця.

Акцизний податок є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.

Акцизний збір був введений на Україні в 1992 році, з 2011 року акцизний податок. Його введення переслідувало мету збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

На відміну від податку на додану вартість, акцизним податком оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи і послуги. Об’єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, в той час як ПДВ нараховується тільки на її частину - додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, в той час як ПДВ стягується за універсальною ставкою. Акцизний збір менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. З цієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче, ніж у ПДВ. Однак, він має великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і досить значне підвищення цін при стягненні акцизного збору зменшує обсяг споживання в кількісному виразі. Цю властивість держава використовує, зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується лише один раз, в той час як ПДВ - на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом’якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.

Платниками акцизного податку є всі суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють або імпортують підакцизні товари, а також фізичні особи, які ввозять (пересилають) підакцизні речі на митну територію України. Розглянемо порядок визначення платників більш детально.

Платниками акцизного податку відповідно до діючого законодавства в Україні є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх відокремлені підрозділи - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

г) фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі або предмети на митну територію України, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані з-за митного кордону України у вигляді поштових відправлень або не супроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення.