13.2. Світовий банк

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його Інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асо­ціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатосто­роння агенція гарантування Інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Офіційні цілі членів Групи Світового банку — зменшення бі­дності І підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що ос­новна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткостроко­вої фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосе­реджується переважно на середньо- та довгострокових (за термі­ном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілі­зацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні І галузеві реформи, то тут

575

на перший план серед міжнародних фінансових організацій по­стає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівнї, на питаннях приватизації, дерегуляцІЇ галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільсь­кого господарства, соціального сектора тощо.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приват­ні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світо­вої війни.

МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гаран­тує кредити, які надані цим країнам приватними банками та ін­шими кредиторами на двосторонній основі. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ. Право голосу в орга­нах МБРР визначається розміром внеску до його капіталу.

Статутний капітал МБРР формується шляхом підписки дер-жав-членІв на його акції. Квоти держав у капіталі банку встанов­люються на основі квот у МВФ. За станом на 1 липня 1998 р. ста­тутний капітал МБРР складався з 1581724 акцій номінальною вартістю 0,1 млн СДР кожна. Загальна сума підписаного капіталу становить 186,4 млрддол. Голоси в МБРР, як і в МВФ, розподі­ляються залежно від розміру внеску. Держава-член має 250 голо­сів плюс 1 додатковий на кожну придбану нею акцію. Підписка України становить 10 908 акцій (1315,9 млн дол.), тобто вона має в МБРР 11 158 голосів (0,7% від загальної кількості). Сплачений внесок — 79,3 млн дол.

Діяльність банку зосереджена на двох сферах — макроеконо-мічна стабілізація та інституційнІ зміни. Активніше МБРР діє в інституційнїй сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та Ін. Позики надаються на 15—-20 років, включаючи п'ятирічний тер­мін відстрочення платежів.

МБРР отримує більшість своїх ресурсів завдяки операціям на світових фінансових ринках. Банк продає бони та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям, корпо­раціям, іншим банкам, а також фізичним особам.

На початок 1998 р. сума позик МБРР країнам—членам банку становила 107 млрддол. США. До суми позики банку входять комісійні — 0,75% від невибраних залишків кредиту.

Певна частина кредитів банку надається на розвиток малорен­табельних галузей з високим строком окупності витрат, куди приватний капітал не вкладається: інфраструктура, сільське гос­подарство. Але без розвитку цих галузей неможливе економічне

576

будівництво у країнах, що розвиваються. МБРР бере високу пла­ту за кредити — на рівні ринкових умов.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як фі­лія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 50 років (з 1986 р. — строк надання креди­тів скорочено до 40 років для найменш розвинутих країн та до 35 років — для інших країн «третього світу»). Погашення кре­дитів починається з 11-го року після початку їх використання. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбід-ніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кре­дитів мають країни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835 дол. США.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організова- < на у 1959 р. за ініціативою США з метою заохочування розви­тку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від п'яти до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК, Рівень процентів відповідає процентам, що існують на міжнародних фінансових ринках.

Статутний капітал МФК створено з внесків країн-членів, їх розмір пропорційний частці їх внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки члени МБРР.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАП) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966 р. для сприяння припливу міжнарод­них інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегу­лювання спорів між урядами та іноземними Інвесторами. За ста­ном на червень 1997 р. членами МЦУІК були 128 країн.

Найбільшою філією групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Він є основною позиковою орга­нізацією. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших джерел. Позики Світово­го банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансу­вання як дефіциту державного бюджету, так і реформування еко­номіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики Україні, є вигіднішими, ніж більшість інших зовнішніх джерел запозичення, доступних для України в даний час.

577

Проекти МБРР в Україні можна поділити на системні та інве­стиційні.

Системні проекти призначені для реформування цілих сек­торів економіки, і гроші за ними траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України. А потім вже Мінфін зі свого бюджету повинен передбачити фінансування зазначеної в проекті програми — що і є основною метою кредитів МБРР. За інвестиційними проектами схема надання коштів МБРР де­що інша. Ще в процесі підготовки проекту визначаються паке­ти закупівель, які необхідні для його впровадження, та джере­ла фінансування. Потім створена українською стороною робо­ча група управління проектом (інколи за участю консультантів МБРР) готує тендерну документацію, оскільки всі закупівлі робляться за принципом проведення відкритих міжнародних конкурсних торгів.

Участь у торгах можуть брати всі компанії, які мають доста­тній міжнародний досвід і виробничі можливості виконати умо­ви конкурсу. Це стосується І місцевих виробників, більше того, їм надається знижка у розмірі 15% контрактної ціни. Тобто, як­що український виробник виконує всі умови щодо якості, на­дійності та своєчасності поставок або послуг, але ціна його кон­курсної пропозиції на 15% вища, саме його можуть все одно оголосити переможцем конкурсу. Конкурс проводить українсь­ка сторона і підготовлена нею тендерна документація обов'язко­во узгоджується з МБРР. Кредитні угоди щодо впровадження інвестиційних проектів укладаються між Україною та Міжнаро­дним банком реконструкції та розвитку. Міністерство фінансів України призначається представником позичальника. Крім цьо­го, кредитною угодою визначаються частини позики, які будуть передані відповідним субпозичальникам¹, а також категорії ви­трат, які можуть бути здійснені в межах проекту. Наступним за­ходом є підготовка та підписання субкредитних угод між Мініс­терством фінансів України та субпозичальникам й — бенефіціа-рами. Субкредитними угодами визначається сума, яку Мініс­терство фінансів України кредитує тому чи іншому субпози-чальнику, а також установлюються умови та терміни погашення зобов'язань з обслуговування цього боргу перед державним бюджетом.

¹ Су б позичальник — юридична особа, яка за субкредитною угодою може мати зобов'язання за частиною позики перед Міністерством фінансів як пред­ставником позичальника.

578

На початку 1993 р. було затверджено першу позику на інсти-туційну розбудову в сумі приблизно ЗО млн дол. США. Надалі, у 1994—1995 рр., Світовий банк надав Україні кошти реабілітацій­ної позики в повному обсязі (близько 500 млн дол, США), які бу- ' ли спрямовані на фінансування підтримки бюджету, зокрема на покриття дефіциту бюджету, платежі за зовнішнім боргом та критичним імпортом. Розмір інституційної позики, наданої Світо­вим банком за цей період, становив 27 млн дол. США. У 1996 р. пе­редбачалося отримати від Світового банку близько 600 млн дол. США, у тому числі позику на структурну перебудову окремих сек­торів економіки (позика на розвиток підприємств) — 200 млн дол. США, на структурну перебудову сільського господарства — 150 млн дол. США, на структурну перебудову вугільного секто­ра — 150 млн дол. США. Проте на І січня 1997 р. було отримано 401,8 млн дол. США, у тому числі по 150 млн дол. США надійш­ло на реконструкцію вугільної галузі та реструктуризацію сільсь­кого господарства, на розвиток підприємств — 100 млн дол. США, Інституційної позики — 1,8 млн дол. США.

У 1998 р. продовжувалася співпраця зі Світовим банком щодо підготовки до реалізації таких проектів:

1. «Позика на структурну перебудову фінансового сектора» (РЗАЬ) у розмірі 300 млн дол. США для підтримки реформ щодо зміцнення банківської системи з метою заохочення банків до пе­ реходу на нові умови формування резервних та страхових фон­ дів, а також збільшення власного капіталу.

2. «Проект фінансових послуг» — у розмірі 250 млн дол. США, який с продовженням позики на структурну перебудову фінансового сектора. Згідно з пропозиціями Світового банку цей проект включатиме такі основні напрями: кредитна лінія для підтримки малого та середнього підприємництва у розмірі 100—150 млн дол. США; технічна допомога комерційним бан­ кам; автоматизація банківської діяльності; створення рейтинго- вого агентства.

Реалізація цих двох проектів має стати істотним кроком щодо вдосконалення банківської системи України. Крім того, у 1998 р. Світовим банком було виплачено Україні за системними проек­тами 340 млн дол. США: 150 млн дол. — на перебудову сільсько­го господарства (усього два транші); 100 млн дол. — перший транш Проекту на розвиток підприємств (всього три транші); 90 млн дол. — перший транш кредиту на перебудову фінансового сектора (всього три транші). На різних стадіях підготовки пере­бувають майже три десятки Інвестиційних проектів, участь у фі-

579

нансуванні яких бере Світовий банк. Практично кожний проект супроводжується грантом. Верховна Рада України ратифікувала угоди про надання позики під проект реабілітації' ГЕС та управ­ління у системі електроенергетики, проект з насінництва, експе­риментальний проект у вугільній промисловості; проект на рест­руктуризацію вугільної галузі. Розглядається можливість виді­лення коштів для реалізації проектів:

• щодо удосконалення теплопостачання м. Севастополя;

• реабілітації та розширення централізованого теплопостачан­ ня м. Києва;

• щодо системи казначейства;

• щодо розвитку експорту;

• щодо підтримки соціального захисту (житлові субсидії*);

• щодо суспільного розвитку України;

• на розвиток приватного сектора;

• для реформування податкової адміністрації та системи ста­ тистики та Ін.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень до­ходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотка може бути фіксованою або пла­ваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною, сплачую­ться за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі Сві­тового банку ставка процентів для України становить близько 6,5% річних. На 1 січня 2000 р. державний борг України перед Світовим банком дорівнює 2,0 млрд дол. США, або 16,0% усього зовнішнього державного боргу України.

Існують деякі проблеми із виконанням українською сторо­ною зобов'язань у межах затверджених проектів. Із восьми грантів на розроблення проектів І здійснення дослідницької роботи шість було скасовано через відсутність заінтересовано­сті уряду України або відхилено Верховною Радою. Українська сторона досі не завершила оформлення членства у БАП, що унеможливило використання ресурсів організації на численні запити гарантій іноземних Інвесторів, а також у Міжнародній асоціації розвитку.

Такий стан пов'язаний з недостатньою ефективністю проект­ного портфеля Світового банку та обмеженою спроможністю нашої сторони освоювати кошти, що надаються.

580