Рівень монетизації ввп в україні в 1991—1999 рр.

Як видно з наведених у таблиці даних, рівень монетизації ВВП в Україні протягом 1991—1995 рр. систематично знижував­ся з 80,2% у 1991 р. до 13,1% у 1995 р. Це дає підстави стверджу­вати, що забезпеченість економіки грошовою масою за цей пері­од погіршилася, тобто відбулася демонетизація економіки. Це негативно вплинуло на стан платіжної дисципліни, а отже на роз­виток економіки: поглибилися платіжна криза, широких розмахів набув бартер, помітно знизилась ліквідність економічних суб'єк­тів та банків тощо.

З 1996 р. спостерігається поступове повільне піднесення рівня монетизації — з 13,1% у 1995 р. до 17,4% у 1999 р. Це можна

205

розцінювати як прояв певного поліпшення забезпеченості еконо­міки грошовою масою. Проте темпи його були недостатніми І не привели до помітного зміцнення платіжної дисципліни. Вона все ще залишалася в незадовільному стані, негативно впливала на економічні процеси.

Щоб терміново виправити ситуацію з монетизацією ВВП І не­гайно перебороти платіжну кризу, деякі економісти пропонували штучно підвищити рівень монетшації ВВП методами експансій-ної монетарної політики, збільшуючи пропозицію грошей неза­лежно від зміни попиту на гроші.

Наскільки реальні й ефективні ці пропозиції? Правильну від­повідь на це питання можна знайти на підставі аналізу чинників, які обумовили зміну рівня монетизацІЇ ВВП в Україні протягом 1991—1999рр.

На першому етапі (1991—1995 рр.) демонетизація ВВП була викликана двома групами чинників:

1. тими, що провокували з боку грошей прискорене зростання номінального обсягу ВВП — високі темпи зростання пропозиції грошей та інфляційних очікувань;

2. тими, що діяли з боку товарів І спричинювали зростання виробничих витрат і цін — стрімке подорожчання імпортних енергоносіїв, зниження продуктивності праці, зростання втрат та збитків, скорочення обсягів виробництва тощо.

Унаслідок дії цих факторів номінальний обсяг ВВП з року в рік зростав швидше, ніж номінальна маса грошей в обороті. За 1991—1995 рр. обсяг номінального ВВП зріс у 17644,0 рази, а обсяг номінальної маси грошей — у 2887,5 разу, тобто прибли­зно в 6 разів повільніше. Рівно на стільки ж знизився рівень монетизації ВВП.

На другому етапі (1995—1999рр.) падіння монетизації ВВП припинилося, і рівень її став навіть зростати. Але це зростання було зумовлене не посиленням пропозиції грошей. Навпаки, тем­пи її зростання навіть помітно знизились — з 2887,5 разу за 1991—1995 рр. до 3,2 разу за 1995—1999 рр. Справжньою при­чиною перелому в тенденції монетизації ВВП стала зміна в спів­відношенні між темпами зростання номінальної грошової маси і номінального обсягу ВВП на користь першої. За 1995—1999 рр. обсяг грошової маси зріс у 3,2 разу, а обсяг ВВП — у 2,4 разу. Це можна пояснити тим, що після грошової реформи 1996р. І трива­лої стабілізації курсу гривні скоротилися інфляційні очікування, підвищилася довіра до національних грошей І банківської систе­ми, істотно знизилися темпи інфляції, що й спровокувало зрос-

206

тання попиту економічних суб'єктів на гроші і підштовхнуло їх до прискореного нарощування запасів грошей¹.

Чи можна було ще більше наростити масу грошей методами експансійної монетарної політики? На наш погляд, не можна, бо додатково випущені гроші тільки збільшили б тиск на ціни на ва­лютному і товарному ринках. Це спричинило б поглиблення де­вальвації та інфляції гривні, які й так у цей період перебували на досить високому рівні, за яким розпочалося б прискорене зрос­тання інфляційних очікувань і падіння рівня монетизації ВВП.

Отже, сама українська дійсність доводить, що демонетизація економіки спричинена глибокою Інфляцією, внаслідок якої різко скоротився попит на гроші і відповідно була скорочена пропози­ція грошей. Тому ремонетизувати економіку не можливо нагні­танням пропозиції грошей, а насамперед потрібно забезпечити розвиток попиту на гроші. І лише в міру його зростання повинна збільшуватися пропозиція грошей. Тільки за цих умов емісія не призведе до Інфляції, бо додаткова пропозиція грошей осяде в їх запасах, а вихід її на товарні ринки буде здійснюватися в міру зростання товарної пропозиції, не провокуючи зростання цін по­над запланований рівень.

Для збільшення попиту на гроші, як єдино реального шляху ремонетизацІЇ економіки України, необхідно:

• перейти до політики економічного зростання, яка забезпе­ чить тривале збільшення виробництва реального валового внут­ рішнього продукту;

• подолати бартер у відносинах між господарюючими суб'­ єктами;

• підвищити стабільність національних грошей та банківсь­ кої системи, довіру до них усіх економічних суб'єктів;

• підтримувати на належному рівні реальну ставку депозит­ ного процента;

• забезпечити високий рівень розвитку ринку цінних паперів та валютного ринку.

Випереджаючому зростанню грошової маси в цей період сприяв також ряд інших чинників:

• зниження рівня бартеризації економіки примусило економічних суб'­ єктів збільшувати свої трансакційнї запаси;

• лібералізація валютного ринку зробила доступною конверсію гривневих за­ пасів в інвалютні, які вважаються більш надійними. Оскільки валютні строкові вклади враховуються в агрегаті МЗ, це сприяло підвищенню рівня монетизації;

• підвищення реальної ставки депозитного процента призвело до поступо­ вого зростання вкладів на рахунках у банках (тільки в іноземній валюті).

207

Звичайно, вирішити всі ці завдання значно важче, ніж просто збільшити пропозицію грошей. Проте йти потрібно складним шляхом, бо тільки він гарантує потрібний результат і дасть мож­ливість уникнути старих помилок — нових гіперінфляцІйних збурень в економіці.

Звідси випливає ще один важливий висновок — показник монетизації ВВП безпосередньо не пов'язаний з грошовим ринком і управлінням пропозицією грошей. Тому завдання ре-монетизації економіки виходить за межі монетарної політики і повинне вирішуватися засобами загальноекономічної політики. Монетарна ж політика повинна забезпечити урівноваженість попиту і пропозиції грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація ВВП.

ВИСНОВКИ

1. Грошова система — це форма організації грошового оборо­ ту, визначена загальнодержавними законами. Має нормативно- правовий характер і призначена забезпечити рівність усіх суб'­ єктів грошового обороту, однакову доступність їх до грошового ринку, єдність вимог щодо правил поведінки суб'єктів грошового обороту.

2. Як явище нормативне-правове грошова система містить ряд елементів: назву і величину грошової одиниці; види грошових знаків і види платіжних засобів; механізми регулювання готівко­ вого І безготівкового секторів обороту, валютного ринку; інсти­ тути, що регулюють грошовий оборот.

3. Грошові системи видозмінювалися і розвивалися в міру розвитку грошей — від систем, побудованих на принципі само­ регулювання обороту грошей, до систем, за яких регулювання пропозиції грошей здійснюється державою.

4. Із проголошенням у 1991 р. України самостійною державою виникла необхідність сформувати власну грошову систему. За період, що минув, досягнуті значні успіхи у вирішенні цього за-- вдання. Сьогодні українська держава в особі НБУ досить успіш­ но регулює пропозицію грошей з метою забезпечення її стабіль­ ності. Проте процес формування ефективного механізму грошо^ вої системи України ще не закінчився.

5. Державне регулювання грошового обороту займає важливе місце в системі державного управління економікою, оскільки дає

208

можливість впливати на всі процеси на макро- та мікроекономіч-них рівнях. Методи регулювання грошового обороту поділяються на прямі та опосередковані. За прямих методів законодавче вста­новлюються норми і правила, що безпосередньо регламентують поведінку суб'єктів грошового обороту. За опосередкованих ме­тодів здійснюється вплив центрального банку на певні грошові індикатори, зміна яких впливає на поведінку суб'єктів грошового обороту, насамперед на їх попит на товарних ринках. Головним методом опосередкованого регулювання є грошово-кредитна по­літика НБУ.

6. Грошово-кредитна політика — це сукупність взаємозв'яза­ них, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених су­ спільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово-кредитної політики є загально­ економічні цілі держави; економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

7. Основними інструментами грошово-кредитної політи­ ки, які застосовує НБУ, є: операції відкритого ринку, регулю­ вання норми обов'язкового резервування, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу наці­ ональної валюти. Вибір того чи іншого інструмента визначає­ ться залежно від конкретного стану ситуації на грошовому ринку.

8. Пропозиція грошей здійснюється банківською системою через емісію грошей центральним банком та кредитну мульти­ плікацію депозитів комерційними банками. ВнутрІшньосистем- на замкнутість та кредитний характер цього процесу забезпечу­ ють високу його ефективність, що проявляється у автоматично­ му збалансуванні попиту і пропозиції на грошовому ринку. Проте є один фактор, що постійно загрожує деформувати дію цього механізму — необхідність монетизації бюджетного дефі­ циту. Якщо уряд не в змозі профінансувати бюджетний дефіцит за рахунок розміщення своїх зобов'язань на вторинному ринку, то він примушуватиме центральний банк купувати ці зо­ бов'язання, що призведе до збільшення пропозиції грошей І по­ рушення рівноваги на товарних ринках. Такі ж наслідки може мати систематична і широкомасштабна купівля центробанком державних цінних паперів на вторинному ринку, якщо він надто переповнений цими паперами, що загрожує втратою ліквідності комерційним банкам.

209

9. Показник монетизації ВВП не є альтернативою до показни­ка зрівноваженості попиту і пропозиції на грошовому ринку. Ко­жний з них характеризує окремий аспект зв'язку грошового обо­роту з реальною економікою, І їх потрібно паралельно врахову­вати в управлінні грошовим оборотом. Головним правилом при цьому має бути забезпечення рівноваги між попитом і пропозиці­єю грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація економі­ки — надто низькому чи надто високому. І навпаки, зусилля що­до оптимізації рівня монетизації ВВП не можуть дати позитивних наслідків, якщо вони спрямовані на порушення рівноваги між попитом і пропозицією грошей.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке грошова система, чим вона відрізняється від таких понять, як грошовий оборот, грошові відносини?

2. Чому грошова система визначається загальнодержавними зако­ нами?

3. Перелічіть складові грошової системи і коротко охарактеризуйте ко­ жну з них.

4. Як поділяються грошові системи залежно від форми функціонування грошей?

5. Які ви знаєте форми металевих грошових систем?

6. Як відрізняються різновиди біметалізму?

7. Про що Йдеться в законі Коперника—Грешема?

8. Назвіть форми золотого монометалізму.

9. Що означає поняття «класична» форма золотого монометалізму?

10. Як підтримувалася рівновага на грошовому ринку за умов золотомо­ нетного стандарту?

11. Назвіть основні системи забезпечення банкнотної емісії за умов золо­ томонетного стандарту.

12. Дайте характеристику «новим» формам золотого стандарту.

13. Що означає та на яких засадах функціонує паперова грошова система?

14. Чому після Першої світової війни жодна країна не повернулася до класичної форми золотого монометалізму?

15. Дайте характеристику системи кредитних грошей. Чим вона відрізня­ ється від системи паперових грошей?

16. Яка з грошових систем проіснувала довше •— золотий монометалізм чи біметалізм і чому?

17. Які види золотомонетного стандарту Ви знаєте? Дайте коротку хара- юеристику кожному з них.

18. Як запроваджувалася в оборот нова національна валюта України? У чому полягали труднощі її впровадження в оборот?

210