3.3. Структура грошового ринку

Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Вичленення ок­ремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

114

•/ за видами інструментів, що застосовуються для переміщен­ня грошей від продавців до покупців;

v за інституцій ним й ознаками грошових потоків;

•^ за економічним призначенням грошових коштів, що купу­ються на ринку.

За першим критерієм, як зазначалося в підрозділі 3.2, у гро­шовому ринку можна виділити три сегменти: ранок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок. Хоча в ор­ганізаційно-правовому аспекті ці ринки функціонують самостій­но, між ними існує тісний внутрішній зв'язок. Грошові кошти можуть легко переміщатися з одного ринку на інший, одні й ті ж самі суб'єкти можуть здійснювати операції одночасно чи попе-ремінно на кожному з них. Наприклад, комерційний банк на рин­ку боргових зобов'язань з допомогою своїх депозитних сертифі­катів мобілізує кошти, які може розмістити на ринку цінних па­перів або на валютному ринку. І навпаки, кошти, виручені від продажу цінних паперів, банк може розмістити під позичкові зо­бов'язання чи на придбання валютних цінностей.

За інституційними ознаками грошових потоків можна виділи­ти такі сектори грошового ринку: фондовий ринок; ринок банків­ських кредитів; ринок послуг небанкІвських фінансово-кредит­них установ.

На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківсь-кого позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економіках фондовий ринок є основним джерелом фі­нансування збільшення основного й оборотного капіталу в про­цесі розширеного відтворення. Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.

Усі фінансові інструменти, що застосовуються на фондовому ринку, можна розділити на дві групи: І) акції, що є вимогами на ча­стку в чистому доході І в активах корпорації; 2) боргові зобов'я­зання середнього (від одного до 10 років) та тривалого (10 І більше років) термінів дії, що є зобов'язаннями емітентів перед власником виплачувати йому погоджену суму грошового доходу у формі про­центів через певні проміжки часу аж до повного погашення. Кожна з цих груп інструментів фондового ринку має певні недоліки і пере­ваги перед Іншою. Так, дохід за борговими зобов'язаннями фіксо­ваний І має високий ступінь гарантії його одержання. Цієї переваги

115

не мають акції, зате вони дають власникам пряму вигоду від збіль­шення прибутковості корпорації, а також від зростання номінальної вартості активів корпорації, оскільки власники акцій мають право власності на відповідну їх частку. Водночас з погляду корпорації акції мають І такий Істотний недолік, як необхідність оплати вимог власників акцій після виплат за вимогами власників боргових зо­бов'язань. Через зазначені недоліки акцій їх ринок у розвинутих країнах, як правило, вужчий, ніж ринок боргових зобов'язань.

Ринок банківських кредитів та ринок послуг небанкІвських фінансово-кредитних установ будуть розглянуті в розділі 10.

За третім критерієм — економічним призначенням купівлі грошей — грошовий ринок поділяють на два сектори:

«ринок грошей;

• ринок капіталів.

Наринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до одного року). ЦІ кошти використовуються в обороті позичаль­ника (покупця) як гроші, тобто для приведення в рух уже накопи­ченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обо­роту і повертаються кредитору. Класичними операціями грошово­го ринку є операції з міжбанківського кредитування, з обліку ко­мерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостро­ковими державними зобов'язаннями, короткострокові вклади фі­нансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям тощо. Проте й Інші — не фінансові — суб'єкти втягуються на ринок грошей, коли свої короткострокові грошові кошти вкладають у банки чи передають у розпорядження інших фінансово-кредитних Інституцій, або ж одержують від них короткострокові позички чи Інше фінансування.

Ринок грошей характерний тим, що він дуже чутливий до будь-яких змін в економіці та у фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція тут надто мінливі, а процент як ціна грошей часто змінюється під їх впливом. Через це він є найбільш реальним ін­дикатором кон'юнктури грошового ринку взагалі І слугує базою формування процентної політики в країні. Це дає підстави роз­глядати механізм формування попиту і пропозиції на грошовому ринку тільки на підставі ринку грошей.

На ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.

Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондо­вими Інструментами — акціями, середньо- та довгостроковими

116

облігаціями, купленими для зберігання, довгострокові депозити та позички комерційних банків, операції спеціалізованих інвес­тиційних та фінансових компаній тощо,

На ринку капіталів можуть працювати всі суб'єкти грошового ринку — кредитори, позичальники І фінансові посередники. Зокре­ма, банки емітують фінансові інструменти (акції, облігації) для на­рощування власного капіталу, а також можуть купувати чужі фон­дові цінності для зберігання, Інвестуючи тим самим своїх клієнтів,

Характерною особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція тут є менш рухливими, рівень процентної ставки за­лишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон'юнктури, як на ринку грошей. Це повинні враховувати банки у своїй процентній політиці, з тим щоб створити сприятливі умо­ви для інвестування економіки.

Розмежування грошового ринку на ринок грошей і ринок капі­талів має досить умовний характер. Адже запозичення грошей на строк до одного року зовсім не гарантує того, що наявний в оборо­ті позичальника капітал не збільшиться протягом цього терміну. І навпаки, запозичення на строк більше року не гарантує того, що ці гроші не будуть використані для здійснення коротких платежів і не вплинуть на кон'юнктуру ринку грошей. Проте навіть умовне розмежування цих ринків має важливе практичне значення для їх функціонування, оскільки дає можливість їх суб'єктам здійснюва­ти свою діяльність більш цілеспрямовано й ефективно.

Якщо всі три види структуризацІЇ грошового ринку звести в єдину систему, то її можна подати у вигляді такої схеми (рис. 3.3).

Грошовий ринок

'Призначенням їресурсів

І За шституційними

{ознаками

г-

| За видом

[фінансових

І і негру менті в

Рис. 3.3. Схема системної структуризацІЇ грошового ринку

117

Як видно з наведеної схеми, між усіма елементами грошового ринку, незалежно від того, за якими критеріями вони були вичле-нені, Існує внутрішній взаємозв'язок, що підтверджує його внут­рішню ЄДНІСТЬ.