Основні концепції збалансованості бюджету

Є три основні концепції збалансованості бюджету:

• на щорічній основі;

• на циклічній основі;

• функціональних фінансів.

Збалансування бюджету на щорічній основі знижує або зовсім виключає ефективність фіскальної політики держави, оскіль­ки суперечить антициклічній та стабілізуючій її спрямованості. Наприклад, у період спаду виробництва та безробіття доходи населення падають, тобто зменшуються і податкові надходжен­ня до бюджету. У такому разі держава повинна або збільшити податкові надходження шляхом впровадження нової податко­вої політики, або зменшити видатки, або поєднати обидва ці заходи в сукупності. В умовах інфляції за номінального підви­щення грошових доходів автоматично збільшуються і податкові надходження. Якщо брати за мету щорічне збалансування до­ходів і видатків бюджету, то треба негайно збільшувати дер­жавні видатки. Тому оперативне державне регулювання доходів і видатків, яке передбачає втручання держави у сферу податко­во-фіскальної політики протягом року, призведе до нестабіль­ності в економіці та бізнесі країни.

Збалансування бюджету в ході економічного циклу перед­бачає, що уряд розробляє і впроваджує антициклічну політи­ку і водночас балансує бюджет. Економічний цикл може зай­мати у різних країнах від чотирьох до восьми - десяти років. Дії уряду, пов'язані з протистоянням спаду, повинні бути спря­мовані на зниження податків, що приведе до підвищення діло­вої активності, і на збільшення видатків, таким чином свідо­мо провокуючи появу бюджетного дефіциту. У період подаль­шого інфляційного підйому необхідно збільшити податкові надходження й урізати видатки уряду. Позитивне бюджетне сальдо, що виникне на цій основі, може бути використане на покриття державного боргу, що виник у період спаду. Таким чином урядові фіскальні дії повинні створити позитивну анти-циклічну силу, що допоможе збалансувати бюджет не на щорічній основі, а за період у декілька років. Ключова про­блема цієї концепції полягає в тому, що періоди піднесення і спаду можуть бути неоднаковими за глибиною та тривалістю, і тоді завдання стабілізації економіки вступає у суперечність із завданням збалансування бюджету в ході циклу. Наприклад, якщо занепад економіки буде довгим і глибоким, а період піднесення коротким, це призведе до появи великого дефіци­ту в період спаду, незначного або взагалі нульового позитив­ного сальдо у період розквіту і, таким чином, до виникнення циклічного дефіциту бюджету.

Сутність концепції функціональних фінансів полягає в то­му, що держава повинна турбуватися не про збалансованість бюджету, а про макроекономічну стабільність економіки. Прибічники цієї концепції стверджують, що податкова систе­ма повинна автоматично стимулювати збільшення податкових надходжень у період економічного зростання (не дискреційна фіскальна політики), що приведе до самоліквідації бюджетно­го дефіциту. Крім того, за рахунок позик та емісії грошей уряд фактично може фінансувати будь-який дефіцит, тобто держа­ва не може збанкрутувати. Вважається також, що за великого обсягу національного багатства, у тому числі у населення, проблема державного боргу не є обтяжливою і гострою для національної економіки.

Держава будує свою фінансову політику так, що періодич­но використовує усі три концепції.