Класифікація державних запозичень
Державні позики як форма державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств, організацій залучаються до фінансування суспільних потреб шляхом випуску і реалізації облігацій, казначейських зобов’язань та інших державних цінних паперів.
Облігація – найбільш поширений вид державних цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов’язання і надає право її власнику після закінчення визначеного терміну одержати назад суму боргу і відсотки за ним. Продаючи облігацію, держава зобов’язана повернути суму боргу у визначений термін із відсотками або виплачувати відсотки протягом усього терміну використання позикових засобів, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу. Держава встановлює номінальну вартість (ціну) облігації, яка вказується на облігації і виражає грошову суму, надану власником облігації державі в тимчасове використання. Саме ця сума виплачується власнику облігації в момент погашення і на неї нараховуються відсотки. Проте реальна прибутковість облігацій для їх власників може бути вище або нижче встановленого номінального відсотка.
Іншим діючим у нашій країні видом державних цінних паперів є казначейські зобов’язання. Основна їх відмінність від облігацій полягає в меті їх випуску, формі виплати прибутку, вільному обігу. Засоби, що надходять від продажу облігацій, спрямовуються на поповнення бюджетного фонду, позабюджетних фондів або на обумовлені цілі. Засоби від реалізації казначейських зобов’язань держави спрямовуються тільки на поповнення бюджету держави. Прибуток по облігаціях державних позик може виплачуватись у вигляді відсотків, виграшів або не виплачуватись зовсім. Умовами випуску казначейських зобов’язань передбачена виплата прибутку тільки у вигляді відсотків. Облігації можуть мати вільний обіг і обмежене коло обігу, казначейські зобов’язання підлягають реалізації тільки серед населення.
Державні внутрішні позики за ознакою права емісії можуть бути:
такі, що випускаються органами державної влади;
такі, що випускаються місцевими органами влади.
Залежно від форми виплати прибутків позики поділяються на:
процентні;
виграшні;
процентно-виграшні;
безпроцентні;
безпрограшні.
Власники боргових зобов’язань процентної позики одержують фіксований прибуток щорічно шляхом оплати купонів або один раз під час погашення позики шляхом нарахування відсотків до номіналу цінних паперів.
По виграшних позиках увесь прибуток власники облігації одержують у формі виграшів у момент погашення облігації. Прибуток виплачується не по всіх облігаціях, а тільки по тих, які потрапили в тиражі виграшів.
Умовами випуску процентно-виграшних позик передбачається виплата частини прибутку по купонах, а частини – у формі виграшів.
Безпроцентні (цільові) позики не передбачають виплату прибутків власникам облігацій, але гарантують одержання відповідного товару, попит на який повністю поки що не задовольняється.
Безпрограшні позики гарантують, що протягом терміну дії позики виграш припаде на кожну облігацію.
За терміном погашення державні позики поділяються на короткострокові (термін погашення до 1 року), середньострокові (з терміном погашення до 3 років) та довгострокові (з терміном погашення понад 5 років). У нашій країні передбачена можливість випуску всіх видів цінних паперів держави.
У тісному зв’язку з державними позиками знаходиться друга форма державного кредиту, функціонування якого опосередковується системою ощадних установ, - перетворення частини внесків населення в державні позики. На відміну від першої форми державного кредиту, коли фізичні й юридичні особи купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних коштів, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позикових засобів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позикових коштів без відома їх реального власника (населення) дозволяють виділити ці відносини в якості особливої форми державного кредиту. Перетворення частини внесків населення в державні позики, що призначені на потреби держави, здійснюється через покупку особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів), а також оформленням безоблігаційних позик. В Україні це досягається за рахунок купівлі Ощадбанком боргових зобов’язань держави.
Запозичення засобів загальнодержавного позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи ці операції купівлею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів, що особливо небезпечно в умовах жорсткого контролю за емісією грошових знаків з боку державних органів.
Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відносини надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах строковості, платності й зворотності. Відносини по лінії казначейських позик не є аналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від госпрозрахункових банківських структур органи державної влади і управління надають фінансову допомогу на інших умовах, за інших причин і в інших цілях. Казначейські позики видаються на пільгових умовах за термінами і нормі відсотка, вони можливі у випадку фінансових утруднень підприємств через їх особливе становище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні, не мають комерційної цілі, а є засобом підтримки життєво важливих для народного господарства економічних структур. На сьогодні ця форма державного кредиту в Україні активно не використовується.
В тих випадках, коли уряд гарантує безумовне погашення позик, випущених місцевими органами влади чи окремими господарськими структурами, а також виплату відсотків за ними, мова йде про умовну форму державного кредиту – гарантованих позиках, за якими уряд реально несе фінансову відповідальність тільки у випадку неплатоспроможності платника.
Міжнародний державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому ринку в ролі позичальника, кредитора або гаранта. Ці відносини набирають форми державних зовнішніх позик. Як і внутрішні позики вони надаються на умовах зворотності, строковості й платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включається в державний борг країни. Країнам, що мають значні економічні й фінансові труднощі, зовнішні позики можуть надаватись на пільгових умовах.
Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди або місцеві органи влади. Кредиторами можуть виступати уряди, фінансово-кредитні установи та інші юридичні особи іноземних держав, приватні особи, а також міждержавні фінансові організації.
Діяльність України як кредитора і гаранта на міжнародній арені дуже обмежена в зв’язку з несприятливим фінансово-економічним становищем держави. На сьогодні ця форма державного кредиту в Україні активно не використовується.
- Опорний конспект лекцій
- «Фінанси»
- Лекція 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- Соціально – економічна сутність фінансів. Фінанси в системі ринкових відносин
- 2. Функції фінансів
- Генезис категорії фінанси.
- 2. Еволюція фінансів
- Лекція 3. Фінансова політика та фінансовий механізм
- Фінансова політика, її зміст і завдання
- Фінансовий механізм і його складові елементи
- Державне управління фінансами в Україні
- Лекція 4. Фінансова система
- Поняття фінансової системи
- Типи фінансових систем
- Структура фінансової системи в Україні
- Лекція 5. Організація фінансових відносин суб’єктів господарювання
- Фінанси підприємств як основа фінансової системи
- Сутність і функції фінансів підприємств
- Лекція 6. Методи організації фінансової діяльності підприємств
- Основи організації фінансів підприємств
- Прибуток підприємства: його роль, формування, розподіл та використання в умовах сучасної системи оподаткування
- Лекція 7. Суть і характерні ознаки податків.
- Економічна сутність і функції податків
- Складові податку та їх характеристика
- Лекція 8. Елементи системи оподаткування.
- Податкова система і податкова політика держави.
- Класифікація податків
- Лекція 9. Характеристика основних податків податкової системи України.
- Податок на додану вартість та акцизний податок.
- Податок на прибуток підприємств
- Податок з доходів фізичних осіб
- Єдиний податок для спд
- Лекція 10. Суть і функції бюджету держави
- Економічна сутність і призначення бюджету
- 2. Бюджетна система та принципи її побудови
- Лекція 11. Доходи та видатки державного бюджету
- Склад і структура доходів Державного бюджетуУкраїни
- Склад і структура видатків Державного бюджету України. Регулювання бюджетних видатків
- Лекція 12. Бюджетний дефіцит
- Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення
- Основні концепції збалансованості бюджету
- Методи фінансування бюджетного дефіциту
- Лекція 13. Суть, поняття та форми державного кредиту
- Державний кредит і державні запозичення
- Форми державного кредиту.
- Класифікація державних запозичень
- Лекція 14. Державний борг, його економічні наслідки
- Механізм запозичення державних позик
- Державний борг і методи управління ним
- Місцеві фінанси, їх сутність і значення в економічному розвитку
- Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- § 70 % Податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування;
- Лекція 16. Бюджетний федералізм
- Лекція 17. Соціально-економічна суть цільових державних фондів
- Загальнодержавні фонди цільового призначення.
- Класифікація та характеристика цільових державних фондів.
- Пенсійний фонд України, його функції, формування та використання.
- Фонд соціального страхування України, його функції, формування та використання.
- Фонд сприяння зайнятості населення, його функції, формування та використання.
- Лекція 18. Економічна суть і необхідність страхування
- Сутність, принципи, види та роль страхування
- Страховий ринок
- Лекція 19. Суть, механізм функціонування фінансового ринку
- Сутність і функції фінансового ринку
- Лекція 20. Інструменти фінансового ринку
- Класифікація та характеристика основних інструментів фінансового ринку
- Лекція 21 . Сутність міжнародних фінансів.
- Сутність, функції та політика міжнародних фінансів.
- 2. Міжнародний фінансовий ринок і його структура.
- Лекція 22 . Валютний курс і валютний ринок.
- 1. Курси і крос-курси валют.
- Валютне регулювання