logo search
опорний конспект фінанси

Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення

Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини бюджету над дохідною. В умовах ідеального стану економіки таке явище відсутнє, оскільки держава може оптимально порівнювати обсяг своїх видатків відповідно з фінансовими можливостями без будь-якої шкоди для суспільства.

Однак на практиці така ситуація спостерігається рідко, особливо коли держави переживають кризу в економіці.

Оскільки бюджет є системою всеохоплюючих перерозподільчих відносин, його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної і фізичної особи та суспіль­ства взагалі.

Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання.

По-перше, визначення реальних обсягів доходів.

По-друге, оптимізацію структури видатків на основі кри­терію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб.

По-третє, збалансування бюджету. Проблеми збалансуван­ня полягають у тому, що, як правило, потреби будь-якого су­б'єкта, у тому числі держави, перевищують його можливості.

Стан бюджету як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, а й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни взагалі, і тому цікавить усіх гро­мадян та кожну підприємницьку структуру. Він характери­зується трьома показниками:

Рівновага доходів і видатків є найбільш природним та до­цільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи —> видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, дер­жава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з Іншого - вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. Відтак будь-яке відхилення від цієї врівноваженості є порушенням засад фінансової діяльності держави і недоцільне.

Перевищення доходів над видатками - бюджетний профіцит - взагалі відображає стабільну фінансову ситуацію, хоч і не є метою діяльності держави. Він може виявлятися в різних формах.

Можна виділити три основних форми бюджетного профіциту.

  1. Бюджетний профіцит у вигляді свого роду бюджетних ре­зервів: заплановане перевищення використовується на фінан­сування непередбачених видатків у поточному році, а фактич­но отримане за підсумками бюджетного року переходить у до­ходи наступного року, за рахунок чого можуть бути або збіль­шені видатки, або скорочені доходи. Однак на практиці бюджетні резерви, як правило, мають правові засади формування, наприклад в Україні у складі державного бюджету виокрем­люється Резервний фонд Кабінету Міністрів, обсяг якого неповинен перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду бюджету відповідно до Бюджетного кодексу.

  2. Перевищення доходів над видатками, що виникає вна­слідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів порівняно з нормованими органами влади та управління вищого рівня видатками. В Україні таке перевищення має форму "бюджет­ного надлишку" і підлягає вилученню до бюджету вищого рівня.

  3. Бюджетний профіцит може бути результатом антициклічної політики держави в результаті збалансування бюджету в межах не одного, а кількох років. В окремі роки встановле­ного періоду формуються бюджетні профіцити, а в окремі - дефіцити. Обсяги бюджетних дефіцитів і профіцитів при цьо­му збалансовані.

Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш складним явищем. Насамперед дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це переви­щення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як держави зокрема, так і фінансової системи в цілому. Для дер­жави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Іншими суб'єктами фінансових відносин та сфер і ланок фінан­сової системи воно може оцінюватися по-різному.

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспіль­стві визначаються потужністю та ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті можливий і за достатнього забезпечення суб'єктів підприєм­ницької діяльності фінансовими ресурсами та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. За таких умов не може йтися про фінансову кризу в тій чи іншій країні — це тільки проблеми, пов'язані з формуванням бюджету, що спри­чинені певними об'єктивними чи суб'єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути викликаний і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги вироблено­го ВВП і, відповідно, низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються всіх суб'єктів.

Залежно від виду бюджетний дефіцит розглядається за формою прояву, причинами виникнення та напрямом дефіцит­ного фінансування:

  1. за формою прояву виділяють плановий – запланований і затверджений у законі про Державний бюджет України, фактичний - це реальне перевищення, офіційно зафіксоване, та прихований дефіцити. Прихований дефіцит - це зани­жена величина фактичного бюджетного дефіциту і державно­го боргу, що нерідко робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігрищ (наприклад перед виборами, щоб підвищити свої заслуги і примусити виборців проголосувати за них ще раз), а також може бути результатом "жорсткого" курсу уряду на щороку збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою не зваженості та непродуманості фінансової політики держави;

  2. за причинами виникнення розрізняють свідомий, виму­шений, циклічний і структурний дефіцити.

Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподат­кування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активною є політика позико­вих фінансів.

Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробле­ного ВВП, коли оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

Циклічний дефіцит - це дефіцит, який є результатом цик­лічного падіння виробництва (скорочення національного дохо­ду та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань.

Структурний дефіцит - це дефіцит, який є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що перед­бачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискорення економіч­ного зростання і запобігання спаду виробництва в країні;

3) за напрямами дефіцитного фінансування дефіцит може мати пасивний характер - спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби, та активний - фінансу­вання бюджетних інвестицій, насамперед капітальних вкла­день у високоефективні інвестиційні проекти.

Дефіцит державного бюджету - неоднозначне явище. Пред­ставники кейнсіанської школи стверджують, що поміркова­ний бюджетний дефіцит - це благо, оскільки він дає мож­ливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінан­сування державних видатків.

Для відповіді на питання про бажаність бюджетного дефі­циту для суспільства треба вирішити дві проблеми:

1)визначити: дефіцит є наслідком спаду виробництва в країні чи фінансової політики держави;

2)визначити: дефіцит бюджету зменшує приватні інвестиції чи заохочує їх.

Характеризуючи бюджетний дефіцит, треба зазначити, що в його основі завжди лежить банальна причина - намагання використати коштів більше, ніж є реальних доходів. Теоретич­но вирішити проблему дефіциту досить просто - збільшити податки чи інші доходи або скоротити видатки. Однак насправді все набагато складніше: збільшувати податки або не доцільно, або не можливо, а скорочувати видатки теж не можливо, бо вони досягли критичного мінімуму. Тому система дефіцитного фінан­сування державних потреб є досить звичайною практикою у країн з різними фінансовими можливостями.

Основними причинами бюджетного дефіциту є:

коригуван­ня бюджетних витрат).