Прибутковість активів окремих банків східної і центральної європи (десять найліпших та десять найгірших банків, 1998 р.) 1

Крім того, чотири з десяти найбільших за активами банків Східної і Центральної Європи мали від’ємне значення ROA, тобто були збитковими, і жоден з них не потрапив до групи найприбутковіших (за рівнем ROA). Наведені дані дають певні підстави для висновку про низьку ефективність великих банків, а отже, про не завжди економічно виправдану концентрацію капіталу (власного і залученого).

Крім розглянутої методики декомпозиційного аналізу, для оцінки ефективності банківської діяльності застосовуються й інші методичні підходи: маржинальний аналіз, оцінювання ефекту масштабу банківських операцій, кореляційно-регресійний аналіз залежності фінансових результатів діяльності від обсягів активів, капіталу або окремих операцій банку. Дослідження ефективності, проведені за допомогою цих підходів різними авторами, підтверджують висновок про те, що концентрація в банківському секторі за економічних умов, що склалися в Україні, може дати небажані наслідки з погляду ефективності.

Так, О. Мертенс і Дж. Урга для вивчення ефективності банківської системи України [107] застосували методику маржинального аналізу (на прикладі статистичної вибірки з 79 банків за даними 1998 р.). Зміст цього підходу полягає в оцінюванні можливого граничного рівня певного показника (наприклад, витрат чи прибутку) за даного обсягу ресурсів комерційного банку та порівнюванні його з фактично досягнутим значенням. Наприклад, ефективність прибутку визначається як відношення фактично отри­маного прибутку до його максимального (граничного) рівня, який можна було б отримати, якщо банк функціонував би якнайефек­тивніше. Міжгруповий порівняльний аналіз ефективності банківської діяльності засвідчив, що в середньому найбільші банки є менш ефективними з погляду рівня витрат (тобто мають вищі витрати в розрахунку на одиницю активів). Разом з тим саме ця група банків є прибутковішою ніж малі банки. Це пояснюється монопольним становищем великих банків, що дає можливість отримувати вищі прибутки, маючи й відносно вищий рівень витрат. Однак існують і такі банки, де кореляції між цими факторами практично нема [107, с. 34].

Ще одним напрямом аналітичних досліджень є оцінювання ефекту масштабу. Результати такого аналізу засвідчили, що ефект масштабу є суттєвим для всіх банків, крім найбільших. Що ж до окремих видів банківських операцій, то найбільший ефект масштабу спостерігається стосовно кредитних операцій; стосовно інвестицій ефект масштабу неоднорідний: для великих і середніх банків він є досить суттєвим, а для малих — незначним; для міжбанківських операцій ефект масштабу практично є невідчутним. На думку вчених, це може свідчити, що використовувана нині у вітчизняних банках технологія ведення банківського бізнесу в поєд­нанні з чинниками навколишнього середовища дає змогу ефективно проводити процес концентрації лише стосовно малих банків. Важ­ливо й те, що аналогічні дослідження на підставі даних про діяльність російських банків не виявили значних відмінностей між малими і великими банками стосовно ефектів масштабу [107, с. 36].

Щодо ефективності діяльності малих банків, то на їхній прибуток такі чинники, як обсяг активів, кредитного портфеля та статутного капіталу, не справляють суттєвого впливу. Зокрема, значення коефіцієнтів парної кореляції між названими чинниками і прибутком достатньо низькі і становлять відповідно 0,047, 0,003, 0,021, що свідчить про майже повний брак зв’язку. Проте стосовно банківської системи в цілому залежність між рівнем прибутку та обсягом активів і капіталу існує [73, с. 28].

Підсумовуючи результати проведених досліджень, доходимо висновку, що сучасні умови в Україні не сприяють ефективному функціонуванню великих системних банків, процесу зростання банківської системи та наближення її до світових стандартів. Водночас не підлягає сумніву й те, що «українські банки за обсягами активів надзвичайно малі з погляду міжнародних порівнянь, і однією з довгострокових тенденцій розвитку банківського сектору має стати інтеграція та злиття банків» [107, с. 33]. Отже, зважаючи на виявлені закономірності, кожна банківська установа має з’ясувати, який рівень концентрації капіталу (власного та залученого) буде для неї оптимальним та сприятиме підвищенню ефективності. Тому, аналізуючи ефективність банківської діяльності, доречно вивчити не лише загальні тенденції, а й ефективність діяльності окремого банку і банківських портфелів, видів діяльності та операцій.