Характеристика авансових платежів.
У міжнародній практиці розрахунків авансові платежі є найбільш вигідною формою для експортера. Аванс — це грошова сума або майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом. Отже, аванс може бути в грошовій і товарній формах. Товарна форма авансу передбачає передання імпортером експортеру сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для виготовлення замовленого обладнання.
Грошова форма авансу передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (надання послуги), а іноді навіть до початку виконання контракту.
У світовій практиці розрахунків авансові платежі використовуються, якщо:
• продавець не впевнений у платоспроможності покупця;
• економічна і політична ситуація в країні покупця нестабільна;
• при поставці дорогого обладнання (кораблів, літаків), яке виготовлене за індивідуальним замовленням;
• при поставках рідкісних дефіцитних товарів, а також товарів стратегічного призначення (ядерного палива, зброї");
• у разі досить тривалих строків дії контракту.
Аванс може надаватися як у розмірі повної вартості контракту (замовлення), так і у вигляді частки, відповідного відсотка від неї. Для експортера найвигіднішим є авансовий платіж на загальну суму контракту або попередня оплата. У цьому разі експортер достатньо захищений від ризику того, що іноземний покупець відмовиться або буде неспроможним заплатити за товар, який йому вже відвантажений. Аванс на загальну суму контракту також означає, що експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на закупівлю сировини, виплату заробітної плати, технічне оснащення підприємства тощо.
З іншого боку, аванс, навіть у розмірі відповідного відсотка від суми контракту, слугує засобом забезпечення зобов'язань, прийнятих покупцем за контрактом. У разі відмови прийняти замовлений товар постачальник має право отриманий ним аванс використати на відшкодування збитків. До очевидних недоліків цієї форми розрахунків належить комплексний ризик імпортера: ризик того, що експортер не доставить товар або доставить несвоєчасно і зовсім іншої якості чи специфікації. Крім того, порушення виконання зобов'язань експортера за контрактом може статися у вигляді недотримання асортименту товару, що поставляється, а також умов пакування і транспортування, що може призвести до визнання товару некондиційним. У такому разі імпортер ризикує втратити аванс (або повернути його через тривалий час за рішенням суду) і матеріальну компенсацію. Авансовий платіж також означає, що імпортер кредитує поставку на відповідний період, до того як він фізично отримає товар у своє розпорядження.
Від авансу необхідно відрізняти завдаток і відступні. Завдаток, як і аванс, видається в рахунок суми, яка вказана в договорі. У разі невиконання умов договору контрагентом, що дав завдаток, він втрачає повну суму завдатку. Якщо ж невиконання зобов'язань за контрактом виявиться з боку сторони, що отримала завдаток, то ця сторона зобов'язана повернути його у подвійному розмірі. Таким чином, завдаток не звільняє сторону, яка не викопала договір, від відшкодування збитків іншій стороні.
Відступні являють собою обумовлену в договорі суму, сплативши яку контрагент звільняється від взятих на себе зобов'язань за контрактом без відшкодування додаткових збитків іншій стороні. Таким чином, якщо аванс і завдаток спонукають контрагентів до своєчасного виконання договору, то відступні, навпаки, при відповідних обставинах можуть послабити стимули до виконання контракту.
Авансовий платіж у розмірі загальної вартості контракту використовується, коли:
• валютне законодавство й органи валютного контролю країни покупця допускають авансові платежі у розмірі 100% вартості контракту;
• відсутні державні обмеження або заборона на імпорт/експорт товарів;
• імпортер має вдосталь ліквідних ресурсів для здійснення авансового платежу;
• ціна товарів, що купуються за допомогою авансової форми розрахунків, відносно невелика в загальному обороті коштів імпортера.
У міжнародній торгівлі розрахунки у формі авансу на загальну вартість контракту використовуються відносно рідко, що пояснюється трьома основними причинами. По-перше, у зв'язку з посиленням конкуренції товаровиробників і наповненням товарного ринку рядом товарів сформувався стійкий «ринок покупця» й експортери змушені пристосовуватись до інтересів імпортерів при оплаті товарних поставок. По-друге, експортери переважно мають справу не безпосередньо з кінцевими споживачами або великими операторами ринку, а з посередниками, які здебільшого не мають достатньо власних ресурсів для 100% попередньої оплати. По-третє, самі продавці не завжди погоджуються на цю форму розрахунків, оскільки вона обумовлює надання імпортеру значних фактичних знижок. Статистика свідчить, що авансові платежі за зовнішньоторговельними контрактами у підсумку можуть знизити реальну ціну товару на 5—7% за рахунок знижки, яку отримують покупці.
На відміну від міжнародної практики, в Україні при розрахунках за імпортом головною вимогою іноземного партнера є отримання авансу на загальну вартість контракту, що пов'язано з недовірою до держави в цілому. При цьому, здійснюючи авансовий платіж, український імпортер практично кредитує іноземного партнера за контрактом, у багатьох випадках не вимагаючи знижки до продажу ціни товару за наданий кредит. Якщо ж умова знижки ціни все ж включається до контракту, то реально вона зовсім не відповідає тим втратам, яких зазнають українські підприємства при 100-відсотковому відволіканні своїх обігових коштів.
Авансові платежі, що покривають лише частину суми контракту, досить поширені в міжнародній торгівлі. При цьому основну частину платежу продавець отримує після відвантаження товару, використовуючи інші форми розрахунків, платіжні та фінансові інструменти. Наприклад, 5—10% вартості контракту сплачуються у формі авансу, а решта — у формі відкритого рахунку або акредитива. Іноді авансові платежі безпосередньо здійснюються в межах акредитивів (при використанні акредитива «з червоним застереженням»).
Світова практика свідчить, що авансові платежі, як правило, становлять 10—30% суми контракту. При цьому частина контракту, що авансується, залежить від призначення авансу. Так, якщо видається завдаток у рахунок суми, що вказана в договорі, то він дорівнює зазвичай 10—15% суми контракту. Аванс імпортера на виконання спеціального замовлення або поповнення обігового капіталу експортера досягає ЗО—50% сумі контракту. Водночас аванс як форма розрахунків за контрактами з довгостроковим партнером або на основі міждержавних угод може досягати 100% суми контракту. Іноді в контракті передбачається сплата авансу кількома внесками: наприклад, 10—20% вартості замовлення — при підписанні контракту і 15% — після подання технічної документації. Цей метод має назву поетапних платежів.
Аванс сплачується протягом відповідного строку з дати підписання контракту. При постачаннях складних видів машин і обладнання з великим строком виробництва контракт набуває чинності після переказу покупцем авансу, який виплачується протягом 30—90 днів з дати підписання контракту. У контракті також обумовлюється, через який проміжок часу після сплати авансу буде здійснено поставку товару. Як правило, аванс реалізується через банківський переказ (також використовуються й інші інструменти — чеки).
У міжнародний практиці, особливо в країнах Західної Європи, авансові платежі і тим більш попередня оплата не користуються широкою популярністю. Все більша частина угод укладається на умовах розстрочки платежу.
На відміну від європейських країн, в Україні авансові платежі застосовуються значно частіше. Це обумовлюється такими причинами:
— по-перше, українські підприємства ще тільки набувають відповідного досвіду у зовнішньоторговельній діяльності і є новачками на світових ринках. З боку іноземних фірм до них мало довіри, і тому фірми вимагають 100-відсоткових авансових платежів;
— по-друге, самі українські підприємства недостатньо юридичне захищені, і це змушує їх перестраховуватись, вимагаючи 100-відсоткового авансу від своїх покупців. Наполягаючи на авансовому платежі, вони обмежують кількість потенційних партнерів, а також зменшують свій прибуток за рахунок зниження ціни товару.
- Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.
- Роль національних, колективних валют і золота в міжнародних розрахунках.
- Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоекономічних угод.
- Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та способи їх усунення.
- Міжбанківські кореспондентські відносини та системи міжбанківських комунікацій. Система свіфт.
- Відкриття та ведення валютних рахунків.
- Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків.
- Характеристика зовнішньоторговельного контракту.
- Умови поставок товарів. Базові умови поставок інкотермс.
- Види документів при міжнародних поставках. Фінансові документи.
- Види документів при міжнародних поставках. Комерційні документи.
- Види документів при міжнародних поставках. Транспортні документи.
- Види документів при міжнародних поставках. Страхові документи.
- Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків.
- Характеристика авансових платежів.
- Платежі по відкритому рахунку.
- Банківський переказ.
- Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів.
- Характеристика і фази документарного акредитива.
- Форми та види акредитива.
- Акредитиви з відтермінуванням платежу (Letter of Credit with deferred payment details)
- Акредитиви з негоціацією (Letter of Credit with negotiation)
- Експортний акредитив
- Імпортний акредитив
- Відкриття та виконання акредитива.
- Інкасова форма розрахунків: види і фази інкасо.
- Роль кредиту в забезпеченні міжнародній торгівлі, його види і зв'язок з умовами платежу.
- Види кредитування імпорту.
- Кредитування експортних операцій.
- Експортний факторинг і форфейтинг.
- Характеристика банківських гарантій як інструменту забезпечення виконання зобов’язань у міжнародних розрахунках.
- Особливості видачі та використання банківських гарантій.
- Класифікація банківських гарантій.
- Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті.
- Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів в іноземній валюті.
- Котирування процентних ставок і депозитна позиція в іноземній валюті.
- Характеристика ринку євровалют.
- Суть, види і цілі конверсійних операцій з іноземною валютою.
- Валютні операції на умовах спот. Котирування валют.
- Валютна позиція банку. Нормативи валютної позиції.
- Суть і цілі форвардних валютних контрактів.
- Формування форвардного валютного курсу.
- Поняття валютних свопів, їх класифікація та використання.
- Поняття фінансових ф’ючерсів та визначальні риси ф’ючерсних ринків.
- Зміст і цілі укладання опціонних контрактів.
- Сутність і види валютних ризиків.
- Управління валютними ризиками.