15.4. Система страхування в Україні

Із набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що відбуваються нині, зумовили необхідність побудови адекватної системи страхування, яка б стала надійним захистом для юридичних і фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених стихійним лихом, нещасним випадком чи іншими ризиковими обставинами.

Досвід країн із ринковою економікою підтверджує, що розвинута система страхування активно сприяє економічній стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних процесів і розв'язанню соціальних проблем. Складність процесу створення страхової системи в Україні полягає ще й у тому, що упродовж попередніх років на її території страхування було державною монополією. Отже, нині на страховому ринку України відсутній досвід, не вистачає кваліфікованих кадрів, немає відповідної інфраструктури. Дуже мало в Україні проводилось наукових досліджень із питань страхування, не розвинена й правова основа, на стадії становлення перебуває низка страхових послуг.

Страхування як складова фінансової науки набуло свого розвитку протягом XIX і XX століть. У цей час було оприлюднено найбільше фундаментальних досліджень із проблем страхування. Страхування як важлива підсистема фінансів одержало правове підґрунтя у законодавствах більшості країн світу. Проблемам страхування присвячували свої роботи кращі представники фінансової науки, серед населення підвищувалася страхова культура.

Із розвитком ринкової моделі економіки в Україні постала потреба в розвитку страхової справи. Тому початок 90-х років став етапом бурхливого розвитку приватних страхових компаній. Проте за відсутності законодавчої бази це був досить невпорядкований процес, який якщо й мав позитивні ознаки щодо набуття певного досвіду, не зміг протистояти вагомішим негативним проявам, що призвели до появи недовіри населення і юридичних осіб до страховиків.

У травні 1993 року був виданий Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування", який поклав початок створенню цивілізованої системи страхування в державі. Відповідно до Декрету було введено ліцензування страхової діяльності, систему звітності страховиків і методи державного регулювання страхового ринку. Було створено Державний комітет у справах нагляду за страховою діяльністю з наданням йому відповідних функцій і повноважень.

Усе це сприяло поглибленню сфери страхування, появі нових видів і форм страхової діяльності, зростанню страхових резервів. Водночас стали очевидними й вади у законодавстві. Передусім не відсутність чітко врегульованих питань створення технічних резервів, недосконалість системи перестрахування та діяльності страхових посередників.

Важливим кроком у цьому напрямку було прийняття в 1996 р. Закону України "Про страхування", де йшлося про підвищення вимог до реєстрації страховиків, розмірів і структури їхніх статутних фондів, встановлення порядку розрахунків резервів, системи контролю за рівнем платоспроможності страховиків, упорядковання видів обов'язкового страхування. Усе це сприяло розвиткові страхової справи. На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить великі обсяги статутних фондів і резервів, добру репутацію.

Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок набув якісніших ознак.

Система страхування в Україні, як підтверджує досвід її функціонування, потребує постійного вдосконалення. Основними напрямками такої роботи є:

розвиток й удосконалення нормативної бази;

обґрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування;

залучення коштів страхових фондів на потреби інвестиційних вкладень;

інтеграція страхування до європейських страхових структур;

створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій;

залучення страхового ринку для вирішення питань соціальної політики держави.