20.Грошово кредитна система однієї з країн південно Американського континенту

Особливості розвитку грошової системи Бразилії значною мірою зумовлені переходом до експорту орієнтованої моделі, яку почали впроваджувати в цих країнах з кінця 80-х років. Підвищення ролі національної валютної системи та валютна політика у розвитку грошової системи латиноамериканських країн є результатом передусім залежності від зовнішніх факторів економічного розвитку, міжнародних ринків та іноземних інвестицій.

Істотні зміни відбулись у національній валютній системі, передусім у механізмах встановлення валютного режиму. До початку реформ 80-х років у Бразилії, як правило, застосовувалися фіксовані валютні курси. Це сприяло появі нелегального валютного ринку, ціни на якому були вищі порівняно з офіційним курсом.

Наприклад, у Сурінамі – у 8,5 раза, в Аргентині – у 2, у Перу – у 2,8 раза. Після лібералізації валютного курсу нелегальний і офіційний валютні курси майже вирівнялись.

У результаті припливу великих обсягів іноземного капіталу центральні банки Бразилії змушені були скуповувати іноземну валюту, щоб уникнути надмірного подорожчання національної грошової одиниці. Проте незважаючи на вжиті заходи у 1997 році в Бразилії відбулося подорожчання національної валюти. У деяких країнах Латинської Америки (найяскравіший приклад – Аргентина) стабільність грошового обігу досягається жорсткою прив’язкою національної валюти до долара США або до кошика твердих валют (у Бразилії). Проте внаслідок підвищення курсу національної грошової одиниці знижується конкурентоспроможність експорту та збільшується дефіцит торгового і платіжного балансів (в Аргентині, наприклад, у 1990 –1997 роках імпорт збільшився у 7,4 рази, а експорт – у 2 рази).

Характерною ознакою кредитної системи країн Бразилії є домінування державних компаній у кредитній сфері.

Так, 108 державних банків та інших кредитних установ концентрують понад 50 % активів кредитно-фінансових установ. Тільки частка “Банку де Бразіл” становить майже чверть депозитів комерційних банків країни.

21. Грошово кредитна система однієї з країн Африканського континенту У 1960-і роки більше 90% всіх банківських активів належали чотирьом державним банкам. Всі вони контролювалися Центральним банком Єгипту, що здійснював емісію грошової одиниці країни — єгипетського фунта. У 1970-і роки, при правлінні Саддата, чотири великих банки створили змішані банки, в яких частка акцій закордонних інвесторів не перевищувала 49%. Такі банки отримали право здійснювати фінансові операції в іноземній валюті. Імпортери іноземних товарів отримали дозвіл тримати валютні рахунки в єгипетських банках. Щоб стимулювати працюючих за кордоном єгиптян зберігати накопичення в єгипетських банках, була розроблена система заохочення таких вкладників. Нововведення дозволили розширити джерела кредитування, полегшили інвестування в національну промисловість, але одночасно сприяли росту інфляції, темпи якої в середині 1980-х років становили 25-30% на рік.

Завдяки зусиллям щодо стабілізації макроекономіки, зробленим на початку 1990-х років, темпи інфляції з 1992 по 1996 роки зменшилися з 21,1% до 7,2%, а до 1999 року досягли 3,7%. Програма реформування економіки була поширена і на банківський сектор. В даний час в Єгипті допускається діяльність банків з 100-відсотковим іноземним капіталом, яким дозволено здійснювати банківські операції як у місцевій, так і в іноземній валюті. Приблизно половина внутрішніх кредитів направляється в приватний сектор. У 1990-х роках в Єгипті функціонувало понад 80 комерційних, ділових і спеціалізованих банків.