2.1.3. Податок на прибуток підприємств

Частка валового внутрішнього продукту від місцевих та регіональних податків на доходи і прибутки для більшості країн дуже подібна: вона становить від 13 до 15 відсотків.

Головною перевагою цих податків є те, що вони, як правило, вважаються справедливими з погляду платоспроможності.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» було встановлено нові ставки податку. Базова ставка — 30 відсотків, за якою оподатковувався прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремих громадян України.

З 1.07.1997 року Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» став діяти в редакції Закону України від 22.05.1997 р. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 p., від 4 листопада 1997 p., від 18 листопада 1997 р. та від 16 грудня 1997 p.).

Відповідно до Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду:

- на суму валових витрат платника податку;

- на суму амортизаційних відрахувань.

Стаття 4 Закону визначає, що валовий доход — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, на її континентальному шельфі, у виключній (морській) еко­номічній зоні, так і за межами їх. Він включає:

1) загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з первинного випуску (розміщення) їх та операцій з кінцевого погашення (ліквідації);

2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

3) доходи від операцій особливого виду, а саме:

- з товарообмінних (бартерних) операцій;

- із страхової діяльності (під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами);

- із розрахунками в іноземній валюті;

- з оподаткування операцій з пов'язаними особами. По­в'язана особа — це особа, що відповідає будь-якій з наведених далі ознак: юридична особа, котра здійснює контроль над плат­ником податку або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, котрі здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі ро­дичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова осо­ба платника податку, уповноважена здійснювати від імені плат­ника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

- з продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

- з торгівлі цінними паперами та деривативами;

- з борговими вимогами та зобов'язаннями;

- з інших операцій;

4) доходи від спільної діяльності як дивіденди, отримані від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

5) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу пе­ріодів, що передують звітному, і виявлені у звітному періоді;

6) доходи з інших джерел та від позареалізаційних опе­рацій, у тому числі у формі:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої плат­ником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, по­слуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за при­значенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платникові податку згідно з договорами схову та використаних ним у влас­ному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та неустойки чи пені, одержаних за рішен­ням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітраж­ного суду).

Не включаються до складу валового доходу:

- суми акцизного збору, податку на додану вартість, отри­маних (нарахованих) підприємством у складі ціни продажу про­дукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач не є платником податку на додану вартість;

- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку: як компенсація (відшкодування) за примусове відчу­ження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством; за рішенням суду (арбітражно­го суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку, вста­новленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті по­рушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;

- суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути по­вернуті платникові податку з бюджетів, якщо такі суми не було включено до складу валових витрат;

- суми коштів або вартість майна, які надходять платни­кові податку у формі прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юри­дичної особи;

- суми доходів органів виконавчої влади та органів місце­вого самоврядування від надання державних послуг (видача доз­волів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших по­слуг, обов'язковість придбання яких передбачено законодав­ством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюд­жетів;

- суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

- кошти взаємного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, якщо жоден з їхніх засновників (учас­ників, акціонерів) і пов'язаних з ними осіб не володіє більше як 10 відсотками статутного фонду таких інвестиційних фондів або компаній та якщо такі інвестиційні фонди і компанії про­тягом ЗО днів після закінчення податкового року розподіля­ють між акціонерами (засновниками) не менш як 90 відсотків суми річного доходу від інвестиційних операцій;

- суми одержаного платником податку емісійного доходу;

- номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини по­зики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) борж­ником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед та­ким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, каз­начейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіж­них документів);

- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником по­датку від інших платників податку;

- кошти або майно, які повертаються власникові корпора­тивних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінце­вої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закін­чення договору про спільну діяльність, але не вище номіналь­ної вартості акцій (часток, паїв);

- кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку;

- кошти, що надаються платникові податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інно­ваційних проектів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- інші надходження, прямо визначені нормами Закону.

Валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або немате­ріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким плат­ником податку для подальшого використання їх у власній гос­подарській діяльності.

До валових витрат включаються:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протя­гом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ве­денням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охо­роною праці;

- суми коштів або вартість майна, добровільно перерахова­них (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, але не більше ніж чотири відсотки оподатковуваного прибутку попе­реднього звітного періоду;

- сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїн­ських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведен­ня їхньої благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;

- суми коштів, внесених до страхових резервів;

- суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язко­вих платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування». Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використо­вується в сільськогосподарському виробничому обороті;

- суми витрат, не віднесених до складу валових витрат ми­нулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, зни­щенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді;

- суми витрат, не врахованих у минулих податкових періо­дах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання;

- суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, коли відповідні заходи щодо стяг­нення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а та­кож суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк по­зовної давності;

- суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів;

- витрати платника податку на забезпечення найманих пра­цівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встанов­люється Кабінетом Міністрів України;

- витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, на проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, на виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'я­заних з основною діяльністю платника податку, виплатою ро­ялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підля­гають амортизації) для використання їх у господарській діяль­ності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи привели такі заходи до збільшення доходів платника податку;

- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і на передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільно­го аудиту за рішенням платника податку;

- витрати платника податку, пов'язані з професійною підго­товкою або перепідготовкою за профілем такого платника подат­ку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку;

- будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговуван­ня) або гарантійні заміни товарів, проданих платником подат­ку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантій­них замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та за якими не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник по­датку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бра­кованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гаран­тійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначається Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів;

- витрати платника податку на проведення передпродаж­них та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку;

- витрати на організацію прийомів, презентацій та свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (вико­нання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) квартал;

- будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриман­ням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно із нормами статей 8 і 9 Закону України «Про оподатку­вання прибутку підприємств»), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від виробничої діяльності платника податку сторонні­ми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збе­реження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку;

- будь-які витрати: із страхування ризиків загибелі вро­жаю, транспортування продукції платника податку; із цивіль­ної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; з екологічної та ядерної шкоди, що може бути завда­на платником податку іншим особам; майна платника подат­ку; з кредитних та інших комерційних ризиків платника по­датку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, котрі перебува­ють у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачено законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку — страхувальни­ка, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться на його валові витрати в податковий період понесення їх, а суми страхового відшкодування таких збитків вклю­чаються до валових доходів такого платника податку в подат­ковий період отримання їх;

- будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спе­ціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в орга­нах місцевого самоврядування, в їхніх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Витрати на придбання ліцензій та інших спеціаль­них дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг;

- витрати на відрядження фізичних осіб, котрі перебува­ють у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактич­них витрат відрядженої особи на проїзд (включаючи переве­зення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасуван­ня одягу чи білизни, взуття), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, доз­волів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підляга­ють сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати може бути включено до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують і засвідчують вартість цих витрат, у формі транс­портних квитків або транспортних рахунків (багажних кви­танцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, котрі надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

До валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання та експлуатацію таких об'єктів соціальної інфра­структури, що перебували на балансі та утримувалися за раху­нок такого платника податку:

- дитячих ясел або садків;

- закладів середньої і середньої професійно-технічної осві­ти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;

- дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, якщо вони не надають платних послуг і не займаються іншою комер­ційною діяльністю;

- закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медич­ного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

- спортивних залів і майданчиків, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої ко­мерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);

- приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;

- багатоквартирного житлового фонду, включаючи гурто­житки, одноквартирного житлового фонду в сільській місце­вості та об'єктів житлово-комунального господарства, які пере­бувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником по­датку прийнято документально оформлене рішення про пере­дачу на баланс місцевих рад;

- дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не зда­ються в оренду, не використовуються для надання платних по­слуг або іншої комерційної діяльності.

До валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання та експлуатацію (крім тих, що підлягають амор­тизації):

- приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю котрих є надання платних по.слуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом;

- легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, мо­торних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є на­дання платних послуг з транспортного чи туристичного обслу­говування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використову­ються як спортивне знаряддя.

Не включаються до складу валових витрат витрати:

- на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяль­ності, а саме на організацію та проведення прийомів, презен­тацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань непри­бутковим організаціям, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності). Такі обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, пре­зентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; при­дбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особис­тих потреб фізичних осіб;

- на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, та на витрати, по­в'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбан­ням нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, на сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із Законом України про оподаткування доходів фізичних осіб;

- на сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку;

- на сплату штрафів або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного або третейського суду;

- на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є ок­ремими юридичними особами;

- на виплату емісійного доходу на користь емітента корпо­ративних прав;

- на виплату дивідендів;

- на виплату винагород або інших видів заохочень пов'я­заним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші, ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем то­варів (робіт, послуг) або обміном їх за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізич­ним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податко­вому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення та­ких документів. Письмову заяву має бути надіслано не пізніше подання розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову за­яву та не поновить зазначених документів до закінчення по­даткового періоду що настає за звітним, не підтверджені відпо­відними документами витрати не визнаються валовими витра­тами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі облікової ставки Національного банку України, збільше­ної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в на­ступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням спла­ченої пені) включаються до валових витрат податкового періо­ду, на який припадає таке поновлення.

Амортизація

Під терміном амортизація основних фондів і нематері­альних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм аморти­заційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону від 22.05.1997 р.

Амортизації підлягають витрати:

- на придбання основних фондів та нематеріальних ак­тивів для власного виробничого використання включно з ви­тратами на придбання племінної худоби та придбання, закла­дення і вирощування багаторічних насаджень до початку пло­доношення;

- на самостійне виготовлення основних фондів для влас­них виробничих потреб включно з витратами на виплату заро­бітної плати працівникам, котрі були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модер­нізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом. Не підлягають амортизації та повністю належать до скла­ду валових витрат звітного періоду витрати платника податку:

- на придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- на вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- на придбання основних фондів або нематеріальних ак­тивів з метою подальшого продажу іншим особам чи викорис­тання їх як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

- на утримання основних фондів, що перебувають на кон­сервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відпо­відних джерел фінансування:

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліо­течних та архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомо­більних доріг загального користування;

- витрати на придбання та збереження Національного ар­хівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується і утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних та архівних фондів;

- витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модерніза­цію або інші поліпшення невиробничих фондів.